47. Проблеми особистості та її мовного визначення у науковій творчості о.Раєвського.

Ідеї культурно-гуманістичної психології посіли чільне місце в наукових працях і педагогічній діяльності О. М. Раєвського, який тривалий час очолював кафедру психології в Київському університеті. Розробки Раєвського стосувалися насамперед історії всесвітньої психології, проблем особистості та її мовного визначення. Раєвський виховав плеяду непересічних психологів, серед них - один із найбільш видатних учених і організаторів психологічної науки в Україні Г. С. Костюк. Зі співробітників останнього слід зазначити П. Р. Чамату, П. М. Пелеха, Д. Р. Ніколенка.

Олекса́ндр Микола́йович Рає́вський ( 9 серпня (21 серпня за новим стилем) 1891, Київ — 14 вересня 1971, Київ) — український психолог.1917 року закінчив філософське відділення історико-філологічного факультету Київського університету. Викладач (з 1917), професор (з 1925) і завідувач кафедри психології Київського університету (з 1945 ) та співробітник науково-дослідного інституту Психології (1945—59). Автор підручника «Психологія» (1941). Досліджував історію психології, зокрема її розвитку у Київському Університеті, і психологію мови та залежність людської свідомости від конкретного середовища («Психология речи в советской психологической науке за 40 лет, 1917-57, 1958).

Раєвський виходить із того, що розкрити дійсну сутність людської свідомості можна лише, якщо правильно з'ясувати суспільну обумовленість її відношення до суспільного буття, до суспільної свідомості, до ідеології.

Правильне розв'язання всіх цих питань є суттєвим для визначення предмета психології, специфіки її законів, специфіки психології як науки.

Ідеологія існує на ґрунті свідомості. Існуючи до свідомості окремого індивіда, ідеологія впливає на її формування через виховання, навчання, мову, мистецтво тощо. Психіку не можна розглядати поза ідеологією. Це стосується моральних почуттів, мотивації вчинків, інтересів, бажань, властивостей характеру — принциповості, витримки, чесності, правдивості. Ці якості не можна розуміти поза ідеологічними настановами, поза відповідним світоглядом, ідеалами, цілями, тобто поза тим, що становить ідеологію людини як невід'ємний компонент свідомості суспільно-історичного індивіда.

Раєвський вказує на недостатню розробку питання про взаємовідношення індивідуальної психіки та ідеології. Питання, за Раєвським, слід поставити так: що саме в цілісному психічному житті особистості становить галузь ідеологічного і яким є відношення ідеологічного в людській свідомості до її природних основ. Ці проблеми ігнорувати не можна. Загальнолюдське і класове у психічному житті особистості нерозривно пов'язане з визначенням предмета психологічної науки. Виходячи з цього Раєвський формулює одне з найважливіших завдань психології. Вона має вивчати те, як формується ідеологічне у психіці людини під впливом конкретно-історичних умов, як із суспільного, що спочатку постає як зовнішнє, ідеологія перетворюється в дійове переживання, проймає всі сторони психічного життя особистості та спрямовує її дії, вчинки та відношення до інших людей і самої себе.

Розкриваючи зв'язок ідеології та психології, Раєвський ставить питання щодо проблематики психологічної науки. Він вважає необґрунтованими спроби виключити з неї такі проблеми, як роль ідеологічного у свідомості особистості, формування морально-психологічного обличчя особистості, її світогляду, переконань, ідеалів тощо. Особливого значення Раєвський надає колу питань, що стосуються характеристики суспільної свідомості в її відмінності та єдності з індивідуальною свідомістю особистості.