24. Культура рококо: іронія, скептицизм, вишуканість.

рококо у "галантний вік" Франції має свої особливості. Як породження виключно світської культури, ще вужче — двору, аристократії — це мистецтво, більш камерне у порівнянні з бароковим, інтимне, тісніше зв'язане з побутом, більш щире. Світ мініатюрних форм не випадково дістав свій головний вираз у прикладному мистецтві — у меблях, посуді, бронзі, фарфорі, а в архітектурі — переважно в інтер'єрі, де прагнуть тепер не пишності і величності, а приємного і зручного. Класицистичні в екстер'єрі палаци знаті й багатої буржуазії, готелі в інтер'єрі пишно прикрашалися живописом, ліпленням, позолотою, дрібною скульптурою, декоративними тканинами, бронзою, фарфором, дзеркалами, часто встановлюваними одне проти одного, щоб у них множилося, ставало фантастичним віддзеркалення. Численні панно (барви картин прозорі, світлі — сіро-блакитні, бузкові, рожеві, зеленкуваті), ліпний орнамент, шовк шпалер, золото прикрас, кришталеві люстри, зручні, хоч і вигадливі, меблі з інкрустацією — все це мистецтво рококо будується на асиметрії, яка створює грайливе, насмішкувате, звабливе відчуття. Сюжети тільки любовні, еротичні. айстром рококо був художник Жан-Антуан Ватто- головним сюжетом стали галантні свята — аристократична компанія в парку музичить, танцює, прогулюється. — світ безтурботного життя, переданий з витонченою грацією трохи іронічним спостерігачем ,іноді меланхолійно ("Свято кохання") сі відтінки кохання передаються у кольорі відтінками тонів або їх змішуванням (колорит — одна з найсильніших якостей хисту художника — побудований на тонких нюансах сірих, коричневих, блідо-бузкових, жовто-рожевих тонів). Істинним представником французького рококо вважають Франсуа Буше- Гедонізм, властивий рококо, Буше довів до повного нехтування раціональним, розумним. Він умів робити все: панно, картини, театральні декорації, книжкові ілюстрації, малюнки віял, камінних годинників, карет, ескізи костюмів тощо. Теми — релігійні, міфологічні, пейзанські краєвиди — все це пасторальне, ідилічне і при цьому виражає відверто чуттєву насолоду життям ("Тріумф Венери", "Туалет Венери", В архітектурі почалася стилізація грецького мистецтва, хоч і дещо романтизована. Модним став англійський ландшафтний парк — цілковита протилежність французькому регулярному. Він мав бути таким, щоб здавалося, ніби його не чіпала рука людини. Містки і хижі виникали в ньому ніби ненароком, руїни наводили на роздуми. В орнаментиці теж переважали грецькі мотиви — меандр, пальмети, гротески. Як бачимо, духовна культура цього періоду складна і нерівномірна. Властивості художнього сприйняття життя — інтимність, ліризм, але й гостра спостережливість, проникнення в людські пристрасті і характери — принесли нові відкриття, помітно розвинули світову художню культуру. Однак слід визнати, що це було досягнуто ціною втрати універсальної повноти у зображенні духовного життя, цілісності у втіленні естетичних поглядів суспільства, властивих мистецтву попередніх років.

25. Романтизм як художній напрямок в культурі початку хіх століття.

Виникнення національних шкіл у мистецтві.

Романтизм культура 19 века. Индивидуалистическая культура (неповторимость),диалектический тип мышления.Родина – Германия.Сливаются все каноны, жанры,сюжеты, виды искусства.Романтики отрицают действительность, для них она пошлая.Сюжеты исторические, внимание к фольклору, к традицыям,тепло цвета, линия уходит, пафос, героизм. В основі мистецтва романтизму лежить протиставлення прозаїчного буржуазного світопорядку і духовної свободи особистості героя, його сильних почуттів та ідеальних поривів з убогою дійсністю. Звідси — мотиви трагічного розладу з життям, насмішка над невідповідністю мрії і реальності, захоплення стихією природи, потяг до далекого від сучасної цивілізації укладу життя. Важливого значення романтична естетика надавала іронії як універсальному засобу піднесення над суперечністю між ідеалом і життям.Живопись в Франции самая сильная школа- Першим художником романтичного напряму був Теодор Жеріко— майстер героїчних сюжетів, монументальних полотен. У нього є і класичні риси, і могутнє реалістичне начало. Жеріко постійно шукав героїчні образи у сучасності. Справжнім вождем романтизму став Фердинанд Віктор Ежен Делакруа был сосредаточин на волшебной силе колорита, портреты отличаются прозрачностью тонов и изяществом(Хесская резня). англійський пейзажист цього періоду — типовий романтик Джозеф Мелорд Уїльям Тернер- Велетенські яскраві полотна, сповнені світлових ефектів, море, насичене вологою повітря, просування хмар, злет вітрил, розбурхані стихії — головні теми його творів (Снежная буря). ГерманияКаспар Давид Фридрих (1774—1840) предпочел всем другим жанрам пейзаж и писал на протяжении всей своей жизни только картины природы. Основным мотивом творчества Фридриха является идея единства человека и природы., природа и пейзаж без горизонта. Если фантазии Жерико сосредоточились на передаче движения, Делакруа – на волшебной силе колорита, а немцы добавили к этому некий “дух живописи”, то испанские романтики в лице Франсиско Гойи (1746—1828) показали фольклорные истоки стиля, его фантасмагорический и гротескный характер. Сам Гойя и его творчество выглядят далекими от каких-либо стилистических рамок, тем более что художнику очень часто приходилось следовать законам материала исполнения (когда он, например, выполнял картины для тканых шпалерных ковров) или требованиям заказчика.