47. Сербська Держава Неманичів (друга пол. Хіі – пер. Пол. 14 ст.) та законник «Стефана Душана»

Після смерті короля Михаїла (1080) внутрішні міжусобиці поступово знищували новоутворене королівство, і серби знову були змушені визнати васальну залежність Греції. - до 2ої пол.. ХІІ ст., до періоду утвор. нової дин.– Неманичів, засновник якої, Стефан Неманя, повернув Сербським землям незалежність.

Стефан Неманя. У 1159 р. Стефан Неманя відвоював у греків всіх їхні попередні завоювання. -повний суверенітет держави. +позбувся залежності від Візантії та поширив свою владу на інші сербські землі (Дуклянське князівство). Його держава складалася із 9 областей. За його правління виникла 1ша середньовічна сербська держава.

Від початку ХІІІ ст. -новий період в історії усього Балканського піво-ва. Адже унаслідок 4 ХП впала Візантія. Тому у 1208 р. Стефан Першовінчен у 1217 р. одержав від Папи римського Інокентія ІІІ корону- король Сербії. Сербія -королівством. У 1219 р. сербська православна церква здобула самостійність. Вирішальну роль - Сава Неманич- першим сербським архієпископом. -зміцнення сербської церкви. Не менш популярним сербським правителем був Стефан Дечальський (Урош ІІІ) –забезпечив недоторканість сербських кордонів та зміцнив державні стосунки із сусідами. Досяг значного посилення сербської держави, зростання її міжнародного авторитету, у цьому йому активно допомагав його син Душан. Стефан Душан (Неманич ІХ) - За його правління Болгарія повністю залежала від його волі, а Візантія шукала у нього підтримки, а Венеція була у дружніх стосунках. Територія Сербської держави збільшилась майже вдвоє. У 1346 р. Душан проголосив себе «царем сербів і греків». Прославився також через виданий у 1349 р. «Законник», головним завданням якого було зміцнення царської влади і забезпеченні її незалежності. Наступником став його син Урош V – намісники розпочали боротьбу проти нього. У 1367 р. він був вбитий. –ост з дин

«Законник Стефана Душана»– звід судових законів – 1349 р. Повідомляє про вел. землевласників – церковних і світських( властелі (великих бояр) та властеличів (малих бояр, або служилих людей)).

Адмін -тер одиниці– жупи. Нищі верстви населення – люди, але вживалися також візантійські терміни – меропхи. Згадуються також влахи – нащадки романізованого дословянського населення , яке займалося переважно скотарством. Законник визначав дві форми власності – баштини: 1)властельська(вільна; 2)баштина людей-землян.

Кожен селянин мусив сплачувати податок за стягнення якого відповідав властель. Існувала категорія особисто залежних селян – «отроків»- власністю пана. Основною категорією селянства були – «меропхи» - особисто вільні селяни. За землю мали право судитися навіть з царем. Поряд із баштинами, - форма власності «куплениця» - куплена вотчина.

Завдання «Законника- зміцнення царської влади і забезпечення її незалежності від волі правителів окремих областей.

67.Утвердж. Абсолютизму в Рос.(1-а чв.18ст)

Першим абсол.монархом Рос.був ПетроІ.знаряддя для утвердж. Абсол. -реформи Петра І,рушійною силою яких стала Пн.війна. Затвердж. абсол.супроводжувалося посиленням централізації й бюрократизації держ.апарата. Замість Боярської думи указом 22.02.1711 держ.орган — Урядовий сенат. - члени були призначені царем указами з числа його безпосереднього оточення.Сенат був вищою судовою, управлінською і законорадницькою установою, яка виносила на розгляд різні питання для законодавчого вирішення монархом.був слухняним знаряддям самодержавства: сенатори були особисто відповідальні перед монархом, а у випадку порушення присяги, каралися стратою, опалою, відмовою від посади, грошовими штрафами. Також для таємного нагляду за виконанням указів, був засн.інститут фіскалів. компетенція:узнавати про все, що щодитиме держ інтересам; боротьба з хабарництвом і казнокрадством;указом від 18.01.1722-засн.прокурори в провінціях і надвірних судах;генерал-прокурор і обер-прокурори підлягали суду самого імператора. Прокурорський нагляд поширювався навіть на Сенат. Ліквідовано застарілу систему приказів та заміна їх новими установами – колегіями (1717 р.)-одержували укази тільки від монарха і Сенату і мали право не виконувати укази останнього, якщо вони суперечили указам імператора.

Змінене управління церквою В 1721 році була заснована «духовна колегія» або Синод- головна центр.устан.по церковних питаннях, і підкорявся Сенату;скас.посада патріарха, спостереження за церквою поручалося обер-прокуророві Синоду. Члени Синоду, так само як і інших колегій, призначалися царем. Церква перетв.в складову чиновницько-бюрокр.апарату абс.держ.Остаточно затверд.абсол.22.10.1721-ПетруI привласнений титул «Батька Батьківщини, Імператора Всеросійського, Петра Великого». Імператор- глава держави, церкви, вищий суддя, верховний головнокомандуючий,у його компетенції-оголошення війни,підпис.миру,договорів з іноз.держ.У законод.владі належало право видання законів. Він мав вищу адмін.владу в країні і йому підкорялися всі органи державного управління. Петро I вніс зміни в порядок успадковування імператорського престолу(1722 рік):замість кровного спадкоємця чи назн.Земським собором,Імператор обир. гідного собі спадкоємця.Утв.війс.-бюрок.держ.із сильною централізованою самодержавною владою, яка опирається на кріпосницьку економіку, сильну армію і флот.

63. Політичний р-к Чехословаччини 1980-90х рр.

У 70-х рр.- курс на побудову розвинутого соціалізму, що, на думку КПЧ, означало по-єднання "переваг соціалізму" з НТР, використання інтенсивних факторів. - ефективно у 1ій пол.. 70-х років, але у подальшому темпи зростання економіки уповільнились.

Єдиною організацією, що протестувала проти існую-чих порядків, стала політична група "Хартія-77". Діячі організації, у січні 1977 р. виступили з маніфестом- вимагали від ке-рівництва ЧССР дотримання конституції, звільнення політв'язнів, виведення радянських військ.

У 1ій половині 80-х років економічне становище в країні погіршилось. Керівництво ЧССР прагнуло зберег-ти адміністративно-командну систему, хоча у 1987 р. відбулися зміни у керівництві (генеральним секретарем ЦК КПЧ став М. Якеш).

Революційні події, які отримали назву "оксамитової" революції, розпочалися 17 листопада 1989 р.: у Міжнарод-ний день студентів на вулиці Праги вийшло майже 50 тис. студентів. - жорсткі заходи при розгоні демонстрантів- страйк. До студентів приєдналися театральні діячі та учні професійних училищ і технікумів. Наступного дня з ініціативи "Хартії-77" ви-ник "Громадський форум", який об'єднав ряд опозицій-них груп. Підтримку "Громадському форуму" надала Соціалістична партія. Апогею антиурядовий рух досяг 25 листопада, коли на Летенському полі у Празі зібралося 750 тис. чол. Глава католицької церкви у Чехословаччині кардинал Франтішек Томашек заявив, що церква — на боці народу.

27 листопада Федеральні збори ЧССР виключили з конституції статтю 4 про керівну роль КПЧ. Було при-йнято рішення почати переговори про вивід радянських військ (80 тис. чол.) t Чсхословаччинн, створено уряд на чолі з Маріаном Чалфою.

У кінці 1989 р. през.став Вацлав Гавел — лідер "Хартії-77" і "Громадського форуму". Головою Федеральних зборів - О. Дубчека.

1990 рік - новий етап у розвитку ЧС. У травні було прийнято закон про вільне підприємництво, а в червні проведено перші вільні вибори і сформовано новий уряд, який здійснив радикальні економічні реформи. 1 грудня 1990 р. законодавчим порядком було змінено федеральний устрій, переглянуто компетенцію федеральних і республіканських органів. Змінилась назва країни —Чехо-Словацька Федеративна Республіка (ЧСФР).

На початку 1991 р. було здійснено лібералізацію цін. Крона стала внутрішньо конвертованою грошовою одиницею. Зміни в економіці - безробіття, особливо у важкій промисловості. Розбіжності у поглядах словацьких і чеських політичних - нове загострення нац. проблем. У Словаччині -думки про повну незалежність республіки. - рішення про розділ ЧСФР. 1 січня 1993 р. на карті Європи з'явилися дві нові держави — Чехія і Словаччина.

28)