65.Наполеонівські війни в п-д консульства та і імперії.

Наполеонівські війни - війни Франції, які вона вела в період кон-сульства (1799 - 1804) та імперії (1804 - 1815).

1805 року було створено третю анти французьку коаліцію у складі Англії, Австрії, Росії, Швеції. 21 жовтня 1805 року поблизу мису Трафальгар (Іспанія) англійський флот під ко-мандуванням адмірала Нельсона зустрів об'єднаний франко-іспанський флот. Англійська ескадра посту-палася противникові у кількості, але переважала його своєю підготовкою. Нельсон вступив у бій за чітко роз-робленим планом. Дві колони анг-лійських кораблів розрізали стрій кораблів противника на дві групи і оточили їх.

Наполеон діяв за встановленою схе-мою — стрімке, швидке пересування і знищення сил противника частина-ми. Капітулювала оточена в м. Ульмі австрійська армія (20 тис. полоне-них). Французи взяли Відень, але цим війна не закінчилася. Підходи-ли головні сили російських військ, командувати об'єднаною австро-ро-сійською армією було призначено досвідченого М. І. Кутузова (1745 -1813), генерала суворовської школи. Настав ранок 2 грудня 1805 року. Зійшло, як говорив потім Наполеон, «сонце Аус-терліца». Австро-російська армія пішла в атаку й одразу ж потрапи-ла в пастку. Правий фланг фран-цузів, яким командував маршал Дану, почав повільно відступати, але в певний момент Наполеон ки-нув проти ослабленого центру австро-російської армії свої головні сили. Битва при Аустерліці за французами. Наступного дня Франц І поспішив укласти пе-ремир'я. Наполеон поставив вимо-гу вивести російські війська з авст-рійської території.

У вересні 1806 року до них приєдналася Пруссія. Утворилася четверта антифранцузька ко-аліція. Фрідріх Вільгельм ІІІ 2 жовтня 1806 року пред'явили Франції ультиматум - відвести війська за Рейн.

14 жовтня 1806 року під Ієною розгромив її. В ті ж години інший бій розгорівся під Ауерштедом. Тут корпус маршала Даву зіткнувся з головними силами прусських військ забезпечили пере-могу французів. Французькі війська окупували Пруссію.

Перемога біля Байлена стала сиг-налом до повстання в Португалії. В серпні 1808 року тут з'явилися англійські війська. Капітулювала в м.Сінтре французька армія, яка сто-яла в Португалії.

У жовтні 1808 року Наполеон по-слав за Піренеї свої регулярні війська і сам очолив вторгнення 200-тисячної армії. надійшла звіст-ка, яка змусила Наполеона змінити плани і, не завершивши кампанію, вирушити до Парижа. Його повідо-мили, що Австрія зосереджує на кор-доні з Баварією (Південна Німеччи-на) та Італією великі сили.

Вшна, яку Австрія почала проти Франції у квітні 1809 року, була не схожою на попередні.

В бою під Екмюле австрійській армії було завдано поразки. Напо-леон дістав легке поранення в ногу, але залишився в строю. Шлях на Відень був відкритий і французькі вшська зайняли місто. З острова Лобау, розміщеного в рукаві Дунаю, звівши легкий понтонний міст, Наполе-он переправив свою армію на пра-вий берег і атакував австрійську армію між Асперном і Есслінгом. Дводенна битва закінчилася поразкою армії Наполеона.

5-6 липня 1809 року відбулася битва під Ваграмом. На-полеон не наважився на новий по-єдинок — він не міг бути впевненим у переможному його кінці. Було ук-ладено мир. Щоб закріпити умови миру, Наполеон розлучився з пер-шою дружиною і взяв шлюб із доч-кою австрійського імператора Фран-ца Марією-Луїзою.

Бонапарт запропонував державам коаліції мир, але дістав відм9ву. Кам-панія почалася успішно. Бонапарт завдав тяжкої поразки прусській армії, але в нього не вистачило сили знищити її повністю. Він наказав маршалу Груші переслідувати во-рога 35-тисячним корпусом.

Вважаючи Пруссію уже перемо-женою, Бонапарт рушив із головни-ми силами проти англійців, які були розташовані поблизу поселен-ня Ватерлоо неподалік від столиці Бельгії - Брюсселя.

18 червня 1815 року вранці Бо-напарт наказав розпочати бій. Маршал Ней неодноразово атаку-вав висоти, на яких закріпилися англійці, але не мав успіху. Грубої помилки в цей час припустився ге-нерал Груші. Переслідуючи прус-ські війська маршала Блюхера, він не помітив, що їхні головні сили відірвалися від нього і пішли на з'єднання з англійцями.

Французи вже брали верх і май-же досягли перемоги, коли на пра-вому фланзі з'явилося велике вій-сько, яке швидко пересувалося. Бо-напарт відчув полегшення: він га-дав, що то наближаються полки Гру-ші. Але це були головні сили прус-ської армії.

Розгром був повний.

Війська союзників знову вступили на територію Франції і зайняли Па-риж. Наполеон Бонапарт після битви під Ватерлоо 22 червня 1815 року знову був змушений зректи-ся престолу і здався англійцям. Уряд Англії за згодою інших союз-них держав заслав його на острів Святої Єлени в південній частині Атлантики. 5 травня 1821 року Наполеон Бонапарт помер.

Розгром під Ватерлоо і зречення Наполеона Бонапарта спричинили другу реставрацію Бурбонів. На трон знов повернувся Людовік XVIII. Почалася політична реакція у країні. Тисячі дворян-емігрантів, які повернулися разом із Бурбона-ми, вимагали розправи над полі-тичними діячами часів революції і наполеонівського режиму, віднов-лення феодальних прав і привілеїв. Але повністю повернутись до мину-лого було вже неможливо. Франція стала конституційною монархією.