Психологія як фактор саморозвитку школярів

Як основна аудиторія, на яку спрямоване вивчення психології в школі, виступають школярі підліткового віку. Не секрет, що у більшості підлітків відносини з оточуючими складаються дисгармонійно. Це і непорозуміння батьків з підлітками, і підлітків з батьками, проблеми у відносинах із учителями, негативні переживання фактів свого розвитку, закритість, небажання і невміння говорити про себе.

У цьому випадку вивчення психології в школі має розглядатись як фактор вироблення в підлітків більш конструктивного ставлення до себе й інших. Як показує досвід, реальні відносини підлітків можуть бути гармонізовані за допомогою звертання до їх внутрішнього світу. У цьому плані становить інтерес робота латвійського психолога Г.О. Цукерман “Психологія саморозвитку: задача для підлітків і їхніх педагогів” (1995), у якій розглядаються деякі нові підходи до викладання психології в школі.

На думку Г.О. Цукерман, психологією в школі можна займатися тільки з тими, у кого до початку занять уже сформувався власний «запит» на такі заняття. Такий «запит» принципово відрізняється від скарги на невдачу. Будь-яка дитина, втім як і дорослий, може, не задумуючись, викласти щонайменше дюжину скарг, що мають психологічну природу: ... дражнять у дворі, ...не можу вивчити формули скороченого множення ... набридло ходити в школу; ... мама не, купує мені собаку і т. ін.

Рядовий психотерапевт із такої скарги на прикрі обставини може сформувати запит на засоби роботи людини із собою або з травмуючою ситуацією. Скарга не допускає можливості того, що робота із ситуацією - це тільки особиста справа. Наприклад, якщо це торкається пам'яті». Якими прийомами запам'ятовування ця дитина скористається? Який її індивідуальний мнемічний стиль; які методи мнемотехніки варто використовувати при такому стилі? Чи існують у цієї дитини значеннєві, мотиваційні блоки запам'ятовування? Розібратися у всіх цих питаннях пропонується дорослому - людині вмілій, знаючий, а головне - звично приймаючій на себе повноту відповідальності за всі дитячі проблеми.

На відміну від психотерапевта, що працює зі скаргою клієнта, допомагає людині переформулювати конкретну скаргу в конкретний запит про засоби самозміни в даній ситуації, учитель психології вирішує інше завдання: як допомогти учню будь-яку скаргу перетворювати в запит самостійно. Іншими словами, основне завдання курсу «Психологія саморозвитку» - навчити учнів самостійно перетворювати будь-яку скаргу в запит, ставити завдання саморозвитку і шукати засоби їхнього рішення.

Чи можливо це зробити в рамках шкільного навчання? Так, можливо, якщо задуманий курс психології саморозвитку буде принципово відрізнятися від інших курсів по способу планування навчальної роботи. В чому містяться ці відмінності? На думку Г.О. Цукерман, учителю психології треба відмовитись від попереднього складання плану усього навчального курсу, де позначена сувора послідовність тем, які підлягають засвоєнню, відмірений обсяг мінімальної інформації, яку слід освоїти учням, визначений матеріал для роботи.

У курсі "Психології саморозвитку" матеріал для роботи можуть запропонувати тільки самі учні, тому що ніхто, крім них, не є експертом у проблемах і задачах їх власного життя З тієї ж причині послідовність тем, питань для обговорення теж не може бути визначена заздалегідь: кожен клас має намічати її відповідно до власних інтересів. Установку на запитання, поставлені самими дітьми під час уроків «Психології саморозвитку», необхідно відрізняти від будь-яких інших уроків, де вчителя щедро постачають учнів відповідями на незадані питання.

Навчити запитувати, ставити проблему, формулювати альтернативні гіпотези, шукати експериментальні способи їхньої перевірки, збирати відсутню інформацію - це значить навчити людину вчитися самостійно розширювати межі власних знань, умінь, досвіду. У курсі "Психологія саморозвитку" ставиться подібне завдання: як допомогти зростаючій людині визначати свої реальні і потенційні можливості і реалізовувати власні потреби.

В якості основних методичних умов реалізації даного підходу до викладання психології в школі автор пропонує розглядати наступні п'ять вимог.

1. Особливий спосіб уведення у предмет - через генетично вихідне поняття, що потенційно містить усю систему понять, які описують цей предмет. Дидактично вихідною тут стає думка про те, що ціле може бути задане до того, як будуть запропоновані його складові частини, що дозволить учню, незнайомому з цілим, будувати гіпотези про його зміст.

2. Особливий, непродуктивний тип взаємодії з дорослим, учителем, від якого учень не очікує готових рішень і зразків, але вміє ініціювати співробітництво з учителем, указуючи дорослому, якої саме допомоги потребує учень, що вже поставив власне навчальне завдання.

3. Особливий тип взаємодії з однолітками, що забезпечується такою організацією спільної роботи учнів, при якій між партнерами розподіляються різні точки зору на проблему обговорення. Завдання групи зводиться до координації цих точок зору.

4. Особливий тип взаємодії із самим собою, що міняється в ході навчання. Окремі прийоми організації такої взаємодії були апробовані самим автором у ході експериментального навчання по даній програмі. Одне з основних завдань учителя психології: дати учням весь арсенал засобів виявлення, фіксації й обговорення змісту їхніх "Я-концепцій".

5. Забезпечення психологічної безпеки роботи групи за рахунок обов'язкового включення поряд з рефлексивними, дискусійними процедурами, у яких точки зору партнерів формулюються і протиставляються, нерефлексивних процедур, що працюють «на злиття»: на встановлення почуття спільності, довіри, захищеності, підтримки. У цих ситуаціях дорослий працює не у викладацькій, а у фасілітативний, батьківській позиції.

Пропонується взяти за основу саме таку логіку розгортання змісту навчання, що починається від генетично вихідного поняття і далі здійснюється його конкретизацією, розгортанням у систему конкретних знань. У цьому випадку при проектуванні навчального курсу варто відповісти, на два питання: Яке генетично вихідне поняття даної предметної області? Як увести це поняття в навчання?

На думку Г.О. Цукерман, вихідним поняттям курсу психології, націленого на розвиток у підлітків здатності ставити і вирішувати задачі власного розвитку, може стати категорія «Я-концепція». У сучасній психології «Я-концепція» розглядається як ставлення індивіда до самого себе; що включає: а) уявлення про свою індивідуальність: б) визначену єдність інтересів, схильностей, ціннісних орієнтації: в) визначену самооцінку і самоповагу. Запрошуючи підлітків - людей з неймовірної загостреним почуттям ”Я» - до спільних занять психологією, можна багато в чому довіритися й спиратися на їхні стихійні тенденції до психологізування, тим самим допомагаючи їм вибудувати свої власні "Я-концепції ».

Культурний діалог між юними авторами нових психологічних концепцій і класиками - У Джеймсом, К. Роджерсом, Э. Эріксоном, іншими психологами може стати своєрідною вершиною психологічної освіти, але ні в якому разі не відправною точкою навчання. Почати з вивчення текстів, вважає Цукерман, зі знайомства з чужими, нехай навіть наймудрішими поглядами - значить заглушити голос власного «Я», різко знизити рівень суб’єктності досліджуваних, інтересу до психологічних реалій, які розглядаються, створити черговий відчужений предмет освоєння.

Побудова невідчуженої дефініції «Я-концепції» вихідної й обіймаючої всі інші поняття - і означає в сутності розгортання всього понятійного апарата науки психології. У цьому випадку підліток намагається в різних розділах психології знайти відповіді на хвилюючі його питання. У загальній психології знайти відповіді на питання про те, у чому складаються всі МОЇ психічні функції, у психології розвитку - як склалися всі ці функції в конкретних умовах МОЄЇ біографії, у соціальній психології - як ці властивості виражаються в МОЇХ стосунках з іншими людьми, у психології особистості - як МЕНІ осягнути власну унікальність.

Крім роботи зі змістом у навчальній групі повинні бути запущені процеси спільної діяльності і самої форми спільності, способів спілкування і співробітництва при освоєнні даного змісту. Іншими словами, кожна класна група повинна самовизначитися в двох питаннях: Що ми збираємося робити разом? Як ми збираємося робити це разом?

Побудова спільності повинна відбуватися в двох планах. По-перше, спільність будується на рівні свідомої домовленості групи про норми співробітництва, по-друге, на невербальному і неусвідомлюваному рівні тілесної й емоційної довіри. Побудова атмосфери злагоди в групі - це завдання, реалізацію якого не можна відкладати ні на хвилину. Кінцева мета рішення даної педагогічної задачі - турбота про позитивну самооцінку і почуття власної гідності кожного члена навчальної групи.

У результаті рефлексії таких методичних підвалин, вибудовується наступна орієнтовна основа організації уроків з психології. Кожне заняття складається з трьох елементів:

1) рефлексія попереднього кроку, що закінчується формулюванням найближчої мети;

2) подальший рух у предметі вивчення, що припускає пошук і освоєння засобів досягнення поставленої мети:

3) подальший рух у групопобудові, у створенні спільності людей, які разом вирішують загальне завдання, яке вимагає саморозкриття учасників, легкість довірчого спілкування, почуття захищеності кожного усередині даної групи.

Ці три елементи розташовуються в структурі уроку в самому довільному порядку, обумовленому специфікою розв'язуваних задач. При такій системі навчання також необхідний підручник психології. При цьому потрібно враховувати, що створення всього того, що повинно поступово формуватися в системі психологічних занять, не може бути запрограмоване в заздалегідь підготовленій системі тренувальних вправ і просвітніх текстів, з яких зазвичай складаються шкільні підручники. Але якщо текстів не буде узагалі то учні, які зробили черговий крок у розвитку самовизначеності, можуть просто цього не помітити.

Підручник психології саморозвитку, на думку Г.О. Цукерман - це те місце, у якому можлива зустріч себе - нового зі собою - учорашнім. Як форму такого підручника пропонується розглядати літопис занять, що складається не до, а після зустрічі вчителя з учнями. У цьому випадку він відповідає логіці навчання, що вибудовується спільно всіма його учасниками Для цього після кожного заняття викладач вносить у літопис черговий запис, у якому досить детально описує усе, що відбулося на занятті, власне ставлення до окремих епізодів уроку, свої спостереження за поведінкою окремих учнів.

Самі учні також запрошуються до ведення літопису. Спочатку учні можуть вносити розповіді про епізоди заняття, які найбільше сподобались або запам’ятались, свої критичні зауваження, побажання, оцінки... Пізніше завдання учням можуть стати більш специфічними: у письмовому вигляді поміркувати над питанням, що виникло на занятті, але не отримало належного розв’язання. Реферати популярних статей і книг із психології теж можуть включатися в літопис.

У результаті в діяльності Г.А. Цукерман і її експериментальної групи школярів був апробований новий підхід до побудови процесу вивчення психології в школі - досвід психології саморозвитку. Можна припустити, що цей і подібний йому досвід освоєння психологічного змісту може виявитися дуже перспективним для системи шкільної освіти в цілому. Як приклад українського досвіду проведення подібної роботи, орієнтованої на розвиток “Я – концепції” підлітків засобами індивідуальної психодіагностики та соціально-психологічного тренінгу, пропонуємо розглянути науково-методичні матеріали тренінгу розвитку самосвідомості в підлітковому віці, розроблені та апробовані Г. М. Свідерською, під нашим керівництвом. (додаток 3.6.) Таку програму або її елементи, зокрема, “Методу багатоаспектної експрес-діагностики самосвідомості" (автор О.Б. Старовойтенко), що включає процедури моделювання і розвитку самосвідомості, доцільно використовувати як науково опробований інструментарій для навчання психології учнів-старшокласників середньої школи.

Запитання та завдання для самостійної роботи

Охарактеризуйте:

1.Світовий досвід викладання психології у сучасній середній школі.

2. Особливості викладання психології в сучасних школах Англії в рамках реалізації «Пасторальної програми» .

3. Російський досвід викладання психології

4. Основні завдання викладання психології в українській школі

5. Специфіка психології як фактора саморозвитку школярів.