30.Методика роботи над переказами,легендами,приказками та прислів»ями.

Перекази та легенди Серед етнічних жанрів фольклору, в яких ідейно-художніми засобами особливо яскраво відображена історія нашого народу, його світогляд і поетична культура, значне місце належить легендам і переказам. Легенда – народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою.20

Переказ – це невелике усне оповідання про визначні історичні події та їх героїв Звідси випливає, що легенди і перекази доступні для сприймання учнів 3 і 4 класів. У підручниках з читання пропонуються легенди і перекази про героїчне минуле нашого народу, про походження назв міст, птахів, рослин, а також біблійні легенди. У них міститься значний пізнавальний і виховний потенціал. Діти щиро переживають горе і нещастя людей, дізнаються про традиції української народу, про рослинний і тваринний світ.21

Легенди за змістом подібні до фантастичних казок; у них також головну роль відіграє чарівний, фантастичний елемент. Але сюжети легенд більше, ніж казкові, зорієнтовані на достовірність зображуваного. Багато легенд ґрунтується на біблійних сюжетах (про створення світу, перших людей, про Ісуса Христа, Божу Матір, пророків, апостолів, святих). Тому перед вивченням легенди дітей треба ознайомити з тими чи іншими біблійними іменами, сюжетами, подіями. Значна частина сюжетів легенд походить від давніх міфологічних вірувань і уявлень. Це можуть бути легенди про перетворення людини на різні предмети чи тварини, про переселення душ у тварини і рослини. Це легенди про походження калини, верби, папороті. Такі легенди легше сприймаються дітьми, бо вони дуже схожі до казок. Перед вивченням історичних легенд і переказів дітей слід ознайомити з тими чи іншими історичними фактами. Чимало цих творів пов’язано з назвами різних місцевостей, які можна вивчати після розповіді про цю місцевість. Такі легенди і перекази містять народне тлумачення їх незвичайного походження назв. Значним фантастичним, іноді міфологічним елементом легенди відрізняються від переказів, що характеризуються більшою реалістичною, фактичною правдивістю, позбавлені алегоризму.

Прислів’я чи приказка являє собою наслідок або скорочення-стиснення певного поетичного твору (найчастіше оповідання, байки, а іноді й комедії, епосу, роману тощо) або узагальнення поодиноких спостережень, здобутих з гущавини життяПрислів’я і приказки мають великий виховний вплив на особистість дитини молодшого шкільного віку завдяки своїй особливій формі, емоційності, образності, яскравості, доступності. Вони знайомлять дітей з морально-етичними нормами, формують навички культурної поведінки, лаконічно і в доступній формі вчать бути ввічливими, скромними, стриманими, відповідальними, шанувати батьків, поважати людей У прислів’ях та приказках дуже часто говориться про одне, а розуміється зовсім інше. Наприклад, „Не сунь носа до чужого проса”, „Як посолиш, так і їстимеш”, „На злодієві шапка горить”. Це є однією з причин несформованості в молодших школярів уміння бачити в прислів’ї або приказці етичну норму, правило, настанову і використовувати їх як зразок етичної поведінки.

Щоб навчити дітей розуміти смисл прислів’я чи приказки, вчителю не слід обмежуватись одним запитанням: ”Що означає це прислів’я?”. Необхідно пропонувати учням запитання такого типу:

про яку людину говорять: „Крутиться, як білка в колесі”, „Тремтить, як осиковий листок”?;

у якій ситуації говоримо: ”Менше обіцяй – більше роби”, „Не сунь носа до чужого проса”, „Хто спішить, той людей смішить”?;

про яке правило поведінки нагадують нам такі прислів’я: „З людьми говори ввічливо”, „Коли не звуть – у гості не йдуть”, „Слова щирого вітання дорожчі за частування”, „Кожній речі своє місце?”;

про яку рису людини говориться у таких прислів’ях: „Від самого початку думай, який буде кінець”, „Вчасна поміч – як дощ у засуху”, „Помиляйся, але признавайся”, „Під лежачий камінь вода не тече”?;

від чого застерігають такі прислів’я: „З ким поведешся, того наберешся”, „Довіряй, але і перевіряй”, „З добрим дружись, а лихих стережись

Дітям можна запропонувати такі завдання:

• дібрати прислів’я до прочитаного твору;

• зробити малюнок до поданого прислів’я;

• на основі поданого прислів’я скласти невелике оповідання чи казку.

радимо вчителям:

влучно використовувати народну мудрість у своєму мовленні;

пояснювати дітям суть використаного прислів’я чи приказки;

спонукати дітей до використання ними прислів’їв і приказок у різноманітних життєвих ситуаціях;

роботу проводити систематично;

урізноманітнювати види і форми роботи;

знайомити молодших школярів з прислів’ями і приказками не тільки українського, а й інших народів світу.