46. Джерела формування кредитних ресурсів банку. Кредитна політика банку.

Банки самостійно визначають порядок залучення та використання кредитного потенціалу, встановлення рівня процентних ставок та комісійних винагород.

Кредитний потенціал - це мобілізовані кошти банку мінус загальний резерв ліквідності.

Чинники, що впливають на рівень кредитного потенціалу банку:

- загальна величина мобілізованих банком коштів;

- рівень резерву ліквідності;

- структура і стабільність мобілізованих коштів;

- режим використання обов'язкових резервів.

Кредитна політика – комплекс рішень, ухвалених правлінням банку, в яких зафіксовані умови, параметри надання кредитів, організація кредитного процесу, що, у свою чергу, включає:

- розподіл обов'язків кредитного персоналу; повноважень при прийнятті кредитних рішень;

- процес перевірки якості кредиту;

- відповідні санкції до персоналу за неналежне виконання функцій, передбачених кредитною політикою та конкретною кредитною процедурою.

Кредитна політика банків повинна поєднувати інтереси банку, його акціонерів, вкладників, позичальників із загальнодержавними інтересами.

Заборонними умовами, яких повинні дотримувати банки, розробляючи свою кредитну політику, є:

- покриття кредитними коштами збитків;

- формування статутного капіталу за рахунок кредитних коштів;

- купівля цінних паперів.

Кожен банк розробляє свою кредитну політику, однак спільними рисами у кредитній політиці всіх банків є дотримання банками централізованих економічних нормативів кредитного ризику, кредитування позичальників незалежно від форм власності на потреби, передбачені їх статутною діяльністю.

Відмінні риси кредитної політики кожного банку полягають у тому, що кожен банк визначає свої пріоритети у кредитуванні, методи оцінки фінансового стану позичальника, рівень процентної ставки за кредит тощо.

Кредитна політика – це сукупність внутрішньобанківських документів, серед яких основними є

Стандарти кредитування - це перелік дій кредитних менеджерів, правила організації кредитного процесу, вимоги до забезпечення кредиту, до кредитоспроможності позичальників, до оформлення документації, зразки цих документів тощо.

Стандарти виступають у формах різноманітних банківських кредитних положень: "Про кредитування", "Про кредитний комітет", "Про аналіз фінансового стану позичальника".

Кредитна інструкція – це опис послідовних дій при наданні конкретного кредиту.

Реалізацію кредитної політики банку забезпечує правильна організація кредитної роботи, добір кваліфікованих кадрів та управління кредитним процесом.

47. Основні етапи процесу кред-ня. Коротка хар-ка. Етапи кредитування:

Банківський кредит — це основна форма кредиту, який надається комерційними банками у грошовій формі господарським органам у тимчасове користування за оплату на умовах повернення і цільового використання.

1 етап. До банку подається заявка (клопотання) на отримання кредиту. На цьому етапі оцінюються сильні й слабкі сторони майбутнього позичальника та об'єкта кредитування. Крім заявки, на прохання банку клієнт подає ряд документів: статутні та інші засновницькі документи, бухгалтерський баланс та фінансовий звіт на останню звітну дату, контракти або копії контрактів, техніко-економічне обґрунтування необхідності кредиту, бізнес-план тощо.

Після ознайомлення з документами працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім кредитоодержувачем, що дозволяє з'ясувати важливі деталі щодо умов надання та погашення кредиту і відсотків. На цьому етапі банк приділяє увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання кредиту.

2 етап. Передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта. При цьому аналіз кредитної заявки клієнта та його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких: * матеріали, отримані безпосередньо від позичальника; * матеріали, що знаходяться в архіві і базі даних самого банку; * відомості, отримані від кредиторів, покупців і постачальників позичальника та інших зовнішніх джерел. Велике значення мають архіви банку. Якщо клієнт вже отримував кредит у цьому банку, то в архіві містяться відомості про можливі затримки в погашенні боргу або інші порушення. Із зовнішніх джерел найважливішими є відомості, отримані з інших банків, які обслуговують даного клієнта, та від його ділових партнерів. Під час відвідування клієнта можна з'ясувати деякі питання, що не були розглянуті під час попередньої бесіди, а також скласти уявлення про стан майна, яким володіє підприємство.

3 етап. Полягає в розробці умов процесу кредитування, підготовці й укладанні кредитного договору. Цей етап називають ще структуруванням кредиту, в ході якого визначають основні умови кредитного договору. Банк визначає параметри позички: вид кредиту, суму, строк, спосіб видачі і погашення кредиту, забезпечення, рівень відсотка, інші деталі. Банк повинен запропонувати клієнту той вид кредиту, який найбільшою мірою відповідає характеру кредитованого заходу. Розробляється також графік погашення кредиту відповідно до строків оборотності того виду капіталу, на формування якого видається позичка. Після досягнення згоди по всіх питаннях підписується кредитний договір.

4 етап. Характеризується тим, що відбувається надання кредиту, а також здійснюється контроль за виконанням умов кредитного договору. З метою контролю за своєчасним погашенням кредиту та забезпечення нарахування відсотків видача позичок проводиться з окремих позичкових рахунків. Кредит може надаватися одночасно, тобто у повному обсязі, або частинами в строки, обумовлені договором.

5 етап процесу банківського кредитування полягає в поверненні кредиту разом з відсотками. У ряді випадків сторони можуть подовжити строк дії кредитного договору (пролонгація), для чого вносяться зміни або доповнення до кредитного договору. Процес кредитування включає контроль з боку банку за виконанням умов кредитної угоди. Особлива увага приділяється своєчасності сплати позичальником відсотків за користування позичкою.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням та сплатою відсотків за ним. При виникненні певних умов порушення кредитного договору з боку позичальника банк має право застосовувати економічні та правові санкції. Якщо банк виявляє проблемну позичку, він негайно повинен вжити заходів для забезпечення повного і своєчасного її повернення. Найдоцільнішим кроком буде розробка разом з позичальником заходів щодо поліпшення фінансового стану підприємства.