12. Правові ідеї т.Гоббса та Дж. Локка

Своє бачення керівництва суспільством і державою Т.Гоббс виклав в роботі "Філософські елементи вчення про громадянина" (1642 р.) та "Левіафан" (1651 p.). Абсолютна влада керівника держави, котрий дбає про матеріальне і духовне благополуччя всіх людей, стверджував Гоббс, є найвищим проявом раціональності правління.

Вивчаючи політичне життя Англії і Франції, Т. Гоббс прийшов до висновку, що хоч розум в організації структури суспільства і держави відіграє велику роль, але не менше значення мають і відчуття. Люди, приходить до висновку Гоббс, часто діють, на перший погляд, всупереч розумові, коли це продиктоване інтересами конкретної суспільної організації.

Щодо прав держави, Гоббс виділив шість основних пунктів. Усі інші права полягали у нижчезазначених або могли б бути логічно виведені з них.

- перше право – «меч справедливості», тобто право карати порушників закону, адже без цього права безпека не може бути забезпечена;

- друге право – «меч війни», тобто право оголошення війни та підписання миру, а також встановлення кількості збройних сил і кількості грошей, необхідних для ведення війни;

- третє право – право судити, тобто розгляду випадків, де необхідне прикладання меча, так і без рішення суперечок неможлива охорона громадян від несправедливості зі сторони іншого громадянина;

- четверте право – право встановлювати закони власності, тому що до встановлення державної влади кожному належало право на все, що й було причинами війни проти всіх, але з установленням держави все мало бути визначено, кому що належить;

- п’яте право – право встановлювати підкорення владі, за допомогою якого можливо було проводити збалансоване регулювання усіх функцій державної влади;

- шосте право – забороняти шкідливі вчення, що призводять до порушення миру та спокою всередині держави, а також направлені на підрив державної єдності.

Гоббс надає державній владі усі права, що витікають з її природи: він залишає громадянам право лише на фізичне життя. Навіть в духовних справах він віддає повну владу державі. Також, рішуче відхиляє концепцію розділення влади як розділення суверенітету між угрупуваннями, що борються між собою, партіями та класами.

подібне концентрування абсолютної влади призведе лише до одного – встановлення жорсткого та кривавого режиму авторитарного типу. Саме через це, певно, Гоббс зазначає те, що багатство, могутність та слава монархів обумовлені заможністю, силою та репутацією його підданих. Адже жоден король не зможе бути багатим, знаходитись у безпеці, якщо його піддані бідні, їх зневажають або занадто слабкі внаслідок бідності чи міжусобиць, щоб витримати війну проти ворогів.

Політична теорія філософа Джона Локка є ще однією спробою викладу громадянської концепції політики. Він став ідеологом соціального компромісу поміж дворянством та буржуазією. Свої політичні погляди він виклав у роботі «Два трактати про державне правління». Держава, за Локком, отримує рівно стільки влади, скільки необхідно для досягнення головної мети політичного суспільства – реалізація особистих громадянських прав володіти власністю.

В державі ніхто та ніщо не може знаходитися поза підпорядкуванням законам та законності. Локк передбачив ідею правової держави, так як, за його думкою, саме закон являється головним інструментом збереження та розширення свободи особистості. «Там, де немає законів, там немає і свободи».

Підтримка режиму свободи вимагає чіткого розмежовування публічно-владних повноважень держави. Законодавчою владою повинен займатися тільки парламент, виконавча та судова влади, з одного боку, повинні бути підпорядковані йому, а з іншого боку – можуть створювати активний вплив на діяльність органів законодавчої влади.

Для Локка важливо, аби кожна форма держави зростала з суспільного договору – вільної згоди людей, щоб вона охороняла їх природні права та свободи. Локк розширював вчення щодо переходу від природного права до громадянського стану суспільства та відповідної для нього державної форми правління. Він сформулював в якості головної мети держави – збереження свободи власності, відстоював принцип розділення влади.

В противагу Гоббсові, Локк зробив інакший висновок: держава підпорядковується суспільству, яке, в свою чергу, підпорядковується особистості, а так як держава та суспільство – це не одне й те саме, то падіння державної влади не значить кінець суспільства. Суспільство може створити нову державу. Слідкуючи за думками Локка, держава діє лише з метою захисту прав особистості, воно не повинно бути більш могутнім, ніж особистість, або ж особистості створюють суспільство, а суспільство – державу.