Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МЭО.Вопросы.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
18.09.2019
Размер:
176 Кб
Скачать
☆
  1. Теорія порівняльних витрат (порівняльні переваги) виробництва.

Теорія абсолютних переваг А. Сміта

А. Сміт вважав, що торгівля між двома країнами ґрунтується на абсолютних перевагах.

Коли виробництво однієї країни є більш ефективним, ніж іншої, у виробництві конкретного товару (тобто має абсолютні переваги) і менш ефективним у виробництві іншого товару (має абсолютні недоліки), тоді обидві країни можуть вигравати від спеціалізації на виробництві товару на основі абсолютних переваг та обмінювати частину обсягу виробництва на інший товар, при виробництві якого країна має абсолютні недоліки.

За рахунок цього відбувається найефективніше використання ресурсів, а виробництво обох товарів буде зростати. Таке збільшення виробництва обох товарів визначатиме виграш від спеціалізації виробництва, який буде поділений між двома країнами через торгівлю

Наприклад, кліматичні умови України сприяють ефективному вирощуванню пшениці, але вирощування бананів є неефективним (потребує використання парників). З іншого боку, вирощування бананів ефективне в Нікарагуа, а вирощування пшениці — не ефективне.

Таким чином, Україна має абсолютні преваги порівняно з Нікарагуа у вирощуванні пшениці і має абсолютні недоліки у вирощуванні бананів. Протилежне твердження справедливе для Нікарагуа.

Вільна торгівля буде сприяти найбільш ефективному використанню ресурсів та максимізувати добробут у світовому масштабі.

В політиці вільної торгівлі та невтручання держави можливі лише окремі винятки, зокрема це галузі, які мають значення для безпеки країни або будуть потребувати захисту з боку держави.

У зв'язку з цим здається парадоксальним, що сьогодні більшість країн вживають багато обмежень щодо вільної міжнародної торгівлі. Торговельні обмеження незмінне розглядаються як засіб підвищення добробуту.

Насправді торговельні обмеження підтримують ті галузі, які зазнають конкуренції від імпортерів, таким чином торговельні обмеження надають переваги обмеженому колу галузей за рахунок більшості (тих, які змушені платити більшу ціну за товари, що виробляються в країні).

Теорія порівняльних переваг Д. Рікардо

Розвиваючи теорію абсолютної переваги, Д. Рікардо довів, що міжнародна торгівля взаємовигідна для двох країн навіть у тому випадку, коли жодна з них не має абсолютну перевагу по жодному товару.

Д. Рікардо вивів закон порівняльних переваг виходячи з наступних передумов:

трудова теорія вартості;

вільна торгівля;

постійні витрати виробництва;

зроблена мобільність праці усередині країни і повна немобільність у відносинах між країнами;

відсутність технічного прогресу;

відсутність транспортних витрат.

Зміст закону порівняльних переваг можна звести до наступного твердженню: підставою для виникнення і розвитку міжнародної торгівлі може служити винятково різниця у відносних витратах виробництва товарів, незалежно від абсолютної величини цих витрат.

Теорія порівняльних переваг (comparative advantage theory) – якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, що вони можуть робити з відносно більш низькими витратами в порівнянні з іншими країнами, то торгівля буде взаємовигідної для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно більш ефективним, чим в іншій.

Теорія порівняльних переваг використовує поняття альтернативної ціни, що теж саме, що й витрат (ціни) заміщення.

Вона являє собою просте порівняння цін одиниць двох товарів на внутрішньому ринку, виражених через кількість робочого часу, витраченого на їхнє виробництво.

Поняття витрат заміщення практично еквівалентно за змістом альтернативній ціні з тією тільки різницею, що в даному випадку порівнюються величини, зворотні витратам праці, - кількість одиниць товарів, зроблених за одиницю часу.

Типи і види вільних економічних зон.

Типи спеціальних (вільних) економічних зон. На території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські, тощо.

Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2004.- 624 с 1.1. Поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон Соціально-економічний розвиток країни досягається за допомогою комплексу заходів — організаційних, економічних, правових. Одним з них, що інтегрує усі ці складові, є спеціальні режими господарювання. В окремому розділі (розділ VIII ГК України) до таких режимів віднесені:

• спеціальні (вільні) економічні зони (глава 39, статті 401—405);

• концесії (глава 40, статті 406—410);

• виключна (морська) економічна зона України (ст. 411);

• прикордонна територія (господарська діяльність на державному кордоні України — ст. 412);

• санітарно-захисні та інші охоронні зони (території та об'єкти) -ст. 413;

• спеціальні режими господарювання в окремих галузях народного господарства (ст. 414);

• територї пріоритетного розвитку (ст. 415);

• режими господарювання в умовах надзвичайного (ст. 416) та воєнного стану (ст. 417).

Серед вищезгаданих спеціальних режимів господарювання особливе місце посідають спеціальні (вільні) економічні зони (далі -ВЕЗ) та значною мірою подібні до них території пріоритетного розвитку.

Використання інституту ВЕЗ забезпечує досягнення важливих для країни цілей, зокрема:

— залучення інвестицій (як внутрішніх, так і іноземних) та ефективного їх використання;

— активізації спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;

— впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання;

— розвитку інфраструктури ринку;

— поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів;

— прискорення соціально-економічного розвитку України.