- •Азіатсько-тихоокеанське економічне співробітництво: еволюція інтеграційного процесу.
- •Виробнича кооперація країн снд.
- •Відкрита економіка: поняття, фактори відкритості, переваги, якісні та кількісні індикатори.
- •Вільні економічні зони: сутність, цілі, завдання, причини утворення, практика в Україні.
- •Вплив міграції робочої сили на економіку. Державне і міжнародне регулювання міграційних процесів.
- •Європейська асоціація вільної торгівлі: механізм дії, проблеми, перспективи.
- •Інтернаціоналізація і глобалізація як важливі закономірності світогосподарського розвитку.
- •Класичні концепції міжнародної торгівлі.
- •Ліцензія як форма міжнародного обміну технологіями: види,ціна ліцензії.
- •Міжнародна міграція робочої сили: сутність, причини, хвилі міграції.
- •Міжнародна торгівля послугами.
- •Міжнародний ринок позичкових капіталів.
- •Міжнародні фінансові центри.
- •Науково-технологічні вільні економічні зони (технопарки, технополіси).
- •Нові індустріальні країни: моделі та досвід.
- •Основи сучасної теорії міжнародної торгівлі.
- •Особливості розвитку тнк на сучасному етапі.
- •Принципи та напрямки економічної діяльності оон.
- •Промислово-виробничі (експертно-виробничі) вільні економічні зони.
- •Процес становлення тнк і тфпг.
- •Регіоналізм у міжнародній торгівлі.
- •Світове господарство: сутність, причини виникнення і етапи становлення.
- •Сутність, види і основні риси сучасного міжнародного обміну технологіями.
- •Теорія порівняльних витрат (порівняльні переваги) виробництва.
- •Форми міжнародного руху капіталу.
- •Франчайзинг як вид ділової активності, його форми.
- •Центральноєвропейська угода про вільну торгівлю.
- •Ціноутворення у світовій торгівлі.
Франчайзинг як вид ділової активності, його форми.
Сутність франчайзингу. Традиційно добробут будь-якої держави оцінюється трьома складовими: наявністю капіталів, залучених до підприємницького обігу, природними ресурсами, кваліфікованістю трудових ресурсів та станом трудової етики. Останнім часом до цих складових додався ще й інтелектуальний потенціал, відображений в об'єктах інтелектуальної власності, який може бути залучений до ринкових відносин.
В період входження України в ринкові відносини об'єкти інтелектуальної власності стають предметом купівлі-продажу та основою договірних відносин. На цій основі виникли нові види договірних відносин - ліцензійний договір, договір франчайзингу, договір концесії та подібні до них.
З усіх видів договірних відносин необхідно виокремити договір франчайзингу як найбільш перспективний та ефективний засіб ведення бізнесу.
Для нашої економіки франчайзинг нині є відносно новим явищем, у той час як у розвинених країнах він століттями практикувався як засіб забезпечення потреб суспільства в різних послугах. Слід взяти до уваги вагомі здобутки нашої держави, і перш за все те, що Україна зробила чималі успіхи у зближенні із світовим товариством: отримала статус країни з ринковою економікою, і нарешті здобула членство у Світовій організації торгівлі. Як наслідок таких вагомих інтеграційних змін в Україні, як в державі зі значними євроінтеграційними сподіваннями, почали використовуватись новітні методи ведення підприємницької діяльності, що уже давно зарекомендували себе у країнах Європейського Союзу. Саме до таких методів відноситься і франчайзинг, який уже понад десятиліття намагається завоювати собі гідне місце поміж методів здійснення підприємницької діяльності в Україні. Природно, що оскільки такий спосіб ведення підприємництва виник за кордоном, то і першими франчайзерами на території України стали закордонні компанії із всесвітньо відомими іменами, а саме - McDonald's, Pepsi Co, Coca Cola, Kodak, Baskin & Robbins, Benetton та інші. Озираючись на позитивний результат, в Україні починають з'являтися вітчизняні франчайзери, серед яких - фірма ТМ "Михайло Воронін", туристичні фірми "САМ" та "Галопом по Європах", "Піцца Челентано", "Мак Смак", "Млинець", "Картопляна Хата", "Джинси Супер-ціна" та інші.
Велика кількість науковців, юристів, економістів опікується дослідженням поняття франчайзингу. Поміж них є як українські: 3. Опейда, Г. Андрощук, B. Денисюк, А. Цірат, І. Килимник, Я. Сидоров так і російські: І. Рикова, Н. Месяшна, C. Сосна, Є. Васильєва, а також і європейські вчені: Д. Прат. Д. Стенворт, Б. Сміт, Я. Мюррей, Ж. Адамс, Ж. Дельтей, Д. Хайфілд, М. Мендельсон, Д. Балді, Р. Гамельтон, Л. Мейтланд, Ф. Бессі. Проте єдиного й чіткого визначення франчайзингу та усіх без винятку його компонентів досі немає.
Американський дослідник франчайзингу Дж. Хедфілд справедливо зазначає, що саме розуміння франчайзингу різними дослідниками франчайзингу багато в чому залежить від того, з якої позиції їх автор оцінює франчайзинг - з позиції франчайзера чи франчайзі .
Єдність поглядів існує лише на походження самого терміна "франчайзинг": англ. "franchising" означає право, привілеї; французькою мовою "franchise" - пільга, привілеї. Досить часто зустрічається термін "franchises", тобто "місце, де дозволено торгівлю".
Перші спогади, щодо визначення поняття франчайзингу можна знайти в Оксфордському словнику англійської мови 1933 року. Саме в ньому стверджувалося, що "franchising"- це надані єпископам королівською короною в 1559 році прав і свобод.
У великому "Англо-російському словнику" за редакцією І. Р. Гальперіна франчайзинг означає привілеї або пільги, надані урядом чи монархом.
Сторона, що надає за договором франчайзингу комплекс виключних прав (франчизу), на англійський лад зветься франчайзер (franchisor), а сторона, що отримує франчизу, - франчайзі (franchisee). По-французьки сторони іменуються відповідно franchuseur (франшізер) і franchise (франчізе).
Але, аби бути об'єктивним і з'ясувати достовірно поняття франчайзингу, необхідно проаналізувати франчайзинг та його компоненти з усіх можливих сторін. Усі наявні тлумачення франчайзин-гових відносин у країнах Європейського Союзу та в Україні можна поділити на три основні групи:
1) визначення науковців та практиків франчайзингу;
2) визначення, що надані із законодавчої точки зору;
3) визначення франчайзингових асоціацій.
До першої групи можна зарахувати надзвичайно велику кількість тлумачень франчайзингу, що даються науковцями та практиками у сфері франчайзингу.
Ян Мюррей, англійський дослідник франчайзингу, визначає франчайзинг як "певну величину, комплекс прав та обов'язків, - пакет, який франчайзер продає власнику франчизи".
Французькі дослідники Ph. Laurent, G. Basset визначають франчайзинг як "вертикальну асоційовану торгово-посередницьку структуру. Під вертикальністю вони розуміють те, що одна із технічних ланок франчайзера, котрий очолює всю структуру від виробництва до збуту продукції, надається франчайзером фран-чайзі. Саме в такому розумінні франчайзинг розглядається не як монополізм, а, швидше, як розподіл праці між франчайзером та франчайзі.
Девід Зельц визначає франчайзинг "як договір, згідно з яким виробник чи одноосібний власник товарів чи послуг, захищених товарним знаком, надає виключні права на поширення на даній території своєї продукції незалежним роздрібним продавцям в обмін на одержання від них роялті і збереження технології виробничих операцій".
Отже, підсумовуючи дану групу визначень стосовно цього поняття, можна сказати, що франчайзинг - це форма договірних відносин, які оформлені франчайзинговим договором та який виходиь за межі простого ліцензування і включає тимчасову передачу права на користування об'єктом інтелектуальної власності, та який одночасно виступає об'єктом франчайзингового договору.
