4. Суб’єкти та об’єкти соціально-педагогічної діяльності.

Суб'єкти соціально-педагогічної діяльності ― це державні, громадські організації, фізичні особи, що реалізують соціальну політику та надають соціальну допомогу різним категоріям дітей та молоді.

Державні організації: органи виконавчої влади; соціальні інститути виховання; соціальні служби молоді; притулки; реабілітаційні центри; дружні клініки для молоді; територіальні центри по роботі з населенням.

Недержавні організаціі: благодійні фонди, товариства; громадські б'єднання; приватні соціальні служби; відділення міжнародних організацій.

Фізичні особи: соціальні педагоги; соціальні працівники; психологи; реабілітологи; волонтери.

Об'єкти соціально-педагогічної діяльності ― окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги чи підтримки в процесі їх соціального становлення та розвитку.

5. Соціалізація як провідна дефініція соціальної педагогіки. Її види, фактори та механізми.

Соціалізація ― це процес послідовного входження індивіда в соціальне середовище, що супроводжується засвоєнням та відтворенням культури суспільства, внаслідок взаємодії людини зі стихійними та цілеспрямовано створюваними умовами життя на всіх її вікових етапах.

Види соціалізації: стихійна, відносно спрямована, соціально-контрольо-вана соціалізація (виховання).

Фактори соціалізації: мегафактори, макрофактори, мезофактори, мікрофактори.

Соціально-психологічні механізми соціалізації: імпринтінг, наслідування, ідентифікація, рефлексія, інтеріоризація, екстеріоризація.

До соціально-педагогічних механізмів соціалізації відносять традиційний, інституційональний, стилізований, міжособистісний.

6. Поняття соціальної адаптації, її форми та види.

В соціальній педагогіці соціальна адаптація розуміється як процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними об'єктами, інтеграція особистості у соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища.

На характері розвитку соціальної адаптації позначаються індивідуальні психічні ознаки особистості; характеристики темпераменту; риси хапактеру особистості. Процес соціальної адаптації є безперервним, проте здійснюється з різною мірою інтенсивності.

Соціальна адаптація може здійснюватися у формі акомодації, конформізму і асиміляції. Види соціальної адаптації: активна і пасивна.

7. Зміст та види соціальної профілактики.

Соціальна профілактика має на меті зусилля, спрямовані на превенцію соціальних проблем чи життєвих криз клієнтів, окремих груп або попередження ускладнення вже наявних проблем. Це комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі.

Профілактика грунтується на своєчасному виявленні та виправленнні негативних інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних факторів, що зумовлюють відхилення в психологічному та соціальному розвитку дітей та молоді, в їхній поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля.

В сучасній практиці розрізняють первинну, вторинну та третинну профілактику. Крім цих видів профілактики, розрізняють ще загальну та спеціальну профілактики.

Профілактична робота може здійснюватись на кількох рівнях: особистісному, сімейному, соціальному.