17. Основні принципи соціально-педагогічної роботи з дітьми обмежених функціональних можливостей.

Діяльність фахівця, котрий спеціалізується на роботі з дітьми з обмеженими функціональними можливостями, будується на таких принципах: дотримання прав дитини; надання державних гарантій у сфері соціального обслуговування; забезпечення отримання рівних можливостей щодо отримання соціальних послуг і їх доступності для дітей; наступності всіх видів соціального обслуговування; орієнтації соціального обслуговування на індивідуальні потреби дитини-інваліда; пріоритетність заходів по соціальній адаптації дітей-інвалідів; відповідальності органів державної влади, органів місцевого самоуправління прав дітей-інвалідів у сфері соціального обслуговування.

У забезпеченні соціальної допомоги і підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями соціальний педагог повинен:

• забезпечити допустиме і доцільне посередництво між особистістю дитини, сім'ї, з одного боку, і суспільством, з різними державними і громадськими структурами з іншого;

• виконувати своєрідну роль "третьої особи", зв'язуючої ланки між дитиною і мікросередовищем, між дитиною з обмеженими можливостями і здоровими дітьми, сім'єю і суспільством;

• впливати на спілкування дитини і її відносини у мікросоціумі, стимулювати, спонукати дитину до тієї чи іншої діяльності, яка буде сприяти її прогресивному розвитку;

• допомагати сім'ї, котра виховує дитину з обмеженими функціональними можливостями, організувати спеціалізовані види реабілітації, причому медична реабілітація не має чіткого відмежування від психологічної, педагогічної, соціально-економічної та професійної.

18. Зміст соціально-педагогічної допомоги дітям та молоді обмежених функціональних можливостей.

Соціально-педагогічна робота з інвалідами ― це професійна або волонтерська діяльність, яка спрямована на гармонізацію та гуманізацію відносин особистості і суспільства через педагогізацію середовища дитини і надання соціальних послуг.

Загальний процес соціально-педагогічної допомоги охоплює 4 етапи:

дослідницький (виявлення особливих і соціальних потреб інвалідів, збережених здібностей); планування системи соціально-педагогічних впливів; організація соціально-педагогічної допомоги; оцінка результатів діяльності.

Зміст соціально-педагогічної допомоги інвалідам становить соціально-педагогічна профілактика, соціальне обслуговування (соціально-педагогічний патронаж), соціально-психологічна реабілітація. Соціально-педагогічна профілактика ― це система превентивних дій, які спрямовані на попередження соціальних наслідків інвалідності: соціальної відокремленості та ізольованості людини. Соціальне обслуговування полягає у мобілізації джерел соціально-педагогічної та психологічної підтримки з метою задоволення особливих потреб дітей, молоді і сім'ї. Соціально-психологічна реабілітація розглядається як цілісний динамічний безперервний процес розвитку особистості, її самоактуалізації та самореалізації.