Лекція 4. Процес навчання як цілісна система.

Вивчивши дану тему, ви повинні уміти:

• визначити методологічні основи, закономірності і рушійні сили процесу навчання;

• охарактеризувати функції процесу навчання;

• розкрити структуру процесу навчання, його двосторонній харак­тер і компоненти;

• пояснити процес засвоєння знань;

• розкрити суть професійної майстерності;

• охарактеризувати принципи навчання, їх змістовний харак­тер;

• пояснити суть сучасних концепцій навчання (асоціа­тивно-рефлекторної теорії і теорії поетапного формування розумових дій), показати їх переваги і недоліки, розкрити доцільність їх вживання у навчанні.

План лекції.

1. Методологічна основа і рушійні сили процесу навчання. Функції навчання, їх взаємозв'язок.

2. Структура процесу навчання.

3. Поняття про принципи навчання, їх характеристика.

Питання 1. Методологічна основа і рушійні сили процесу навчання. Функції навчання, їх взаємозв'язок.

Методологічною основою процесу навчання в сучасній дидак­тиці є наукова теорія пізнання, яка передбачає єдність історичного і логічного в педагогічних процесах, методологічний аналіз дидактичних понять і тому подібне.

Процес пізнання йде від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього — до практики. Засвоюючи знання, учні пізнають об'єктивний світ. З цієї точки зору засвоєння знань є різновидом пізнання. А це означає, що закономірності пізнання мають для учбового процесу методологічне значення.

У дидактиці виділя­ють наступні закономірності процесу навчання [2]:

• Процес навчання обумовлений потребами суспільства в освічених і всебічно розвинених людях, які продовжать разви­ток прогресу і відродження української держави.

• Процес навчання є основною частиною комплексного учбово-виховного процесу учбового закладу; він є єдиним і закономірним; його учбово-інформативна, виховна функції закономірно є єдиними цілими.

• Процес навчання залежить від реальних учбових і вікових особливостей тих, хто навчається.

• Процес навчання закономірно залежить від матеріальних умов учбового закладу (приміщення, фінансування і ін.).

• Закономірною є і керівна роль викладача при свідомій активності пізнавальної діяльності учнів.

Таким чином, специфіка процесу навчання полягає в тому, що

1. навчання протікає під керівництвом педагога;

2. джерелами знань є не лише матеріал, що викладається викладачем, але і книги, засоби масової інформації (фільми, радіо- і телепередачі, газе­ти, журнали);

3. практичні і лабораторні заняття;

4. вивчають учні об'єктивний світ в пізнаному, узагальненому і систематизованому виді, сприймають знання, виражені в словесно-понятійній формі, а почуттєве сприйняття грає допоміжну роль;

5. прак­тика є засобом вдосконалення знань і джерелом но­вих знань;

6. у єдності з навчанням і на його основі формуються на­уковий світогляд і етичні принципи тих, що навчаються;

7. разви­ваються розумові здібності; теорія пізнання визначає суть навчання, його виховний характер.

Як і процес наукового пізнання, процес навчання складний і суперечливим.

Його рушійними силами є внутрішні протиріччя — джерела розвитку і вдосконалення:

• між постійно зростаючими вимогами суспільства до освіти, які диктуються соціально-економічним прогрес­ом, і можливостями процесу навчання в даних умовах. Це протиріччя—важливе джерело вдосконалення самого учбового процесу, зміст освіти, форм і методів навчання;

• між пізнавальними завданнями, які висуваються процес­сом навчання, і рівнем знань, умінь, розумового розвитку навчаємих (між знанням і незнанням);

• між викладанням і навчанням, вимагаючій самостійності і активності учнів.

Існує ряд умов, при яких виникаючі протиріччя стають рушійними силами учбового процесу:

а) розкриття значущості знань для учнів і для суспільства в цілому;

б) визначення викладачами пізнавального рівня, інтелек­та учнів;

в) уміла організація пізнавальної діяльності студентів; кон­центрація уваги на головному.

Процес навчання має свою логіку руху: від незнання — до знання, від знання неповного — до знання повного.

Природничонауковою основою процесу навчання є вчення про вищу нервову діяльність людини. Для дидактики особливе значе­ние має вчення про пластичність нервової системи, динамічність сте­реотипу, сигнальних системах. Вчення про типи вищою нервової діяльності дає педагогові можливість індивідуалізувати процес навчання, а знання закономірностей руху основних нервових процесів (збудження і гальмування) — правильно організовувати його.

Процес навчання виконує три основні функції: навчальну, виховну і розвиваючу.

Навчальна функція — основна, визначаюча. Головне призначення навчання — озброєння знаннями, формування спеці­альних і загальнонаукових умінь і навиків. З філософської точки зору знання—це результат пізнання дійсності у виді фактів, висновків, закономірностей, ідей, теорій, які має в своєму розпорядженні наука. Знання безперервно оновлюються, їх об'єм швидко зростає. Вимоги до знань: повнота, систематичність, усвідомленість, дієвість.

Виховна функція передбачає вирішення основних завдань в процесі навчання, формування світогляду, духовних, моральних, трудових, естетичних представлень, переконань, поглядів, ідей і тому подібне.

Розвиваюча функція забезпечує процес створення особистості, розвиває її сприйняття, мислення, вольову, емоційну і мотиваційну сфери.

Ці функції взаємозв'язані і взаємодіють в процесі комплекс­ного планування і вирішення завдань освіти, виховання і розвитку особистості навчаючогося з використанням всіляких форм, методів і засобів навчання.