Питання 4. Методи і форми виховання.

Виховання здійснюється за допомогою системи способів (форм і методів), які використовуються з метою створення умов для станов­ления і творчого самоудосконалення особистості, розвитку ком­унікативних здібностей, соціальної активності і зрілості, націо­нальної самосвідомості, гуманістичної спрямованості особистості.

У широкому розумінні форма—спосіб організації, а метод—спо­сіб досягнення результатів діяльності. Форми виховання служать для зовнішнього вираження змісту виховання, способів організації і взаємозв'язку його окремих елементів.

Виділяють масові, групові і індивідуальні форми виховання, які мають свою специфіку. Так, масові форми роботи ха­рактеризуються епізодичністю проведення виховних міроприємств і значною кількістю їх учасників (конференції, тема­тічні вечори, огляди, конкурси, олімпіади, фестивалі, туризм і ін.). Групові форми виховної роботи відрізняються тривалістю, постійністю в певній групі (диспути, колек­тивні творчі справи, гуртки, художня самодіяльність, спортивні секції, екскурсії і т. д.). Індивідуальна виховна робота передбачає самостійну роботу вихованця над собою під керівництвом вихователя, яка поступово переходить в са­мовиховання.

Методи визначають конкретні шляхи реалізації цілей виховання, підвищення ефективності організаційних форм.

Поняття "форма виховання" і "метод виховання" близькі по значе­нию. Часто одні і ті ж способи виховної дії можуть розглядатися і як форма, і як метод (наприклад, бесіда).

А. Макаренко, затверджуючи гуманістичну спрямованість методів виховання, відзначав, що метод виховання—це інструмент доторкання до особистості. Ю. Бабанський призначення методів виховання бачив в співпраці вихователів і вихованців. Метод виховання, вказував він, —це спосіб взаємозв'язаної діяльності вихователів і вихованців, направленої на вирішення виховних завдань.

Методи виховання мають прийоми (сукупність конкретних дій в структурі методу), серед яких виділяють ті, що творять (похва­ла, прохання, довіра і ін.) і гальмівні (натяк, недовіра, засудження і ін.).

Сучасні педагоги виділяють декілька груп методов*, поклавши в їх основу цілісну структуру діяльності, яка включає усвідомлення процесу діяльності, її організацію, стимулювання діяльності, контроль і аналіз результатів.

До I групи відносяться методи формування свідомості особистості. У їх основі лежить слово педагога, за словами В. Сухомлінського—тот місток, через який наука виховання переходить в мистецтво, майстерність. У цій групі виділяють переконання (вплив на свідомість, відчуття, волю особистості), основними формами розвитку якого є бесіди, лекції, диспути, зустрічі, конференції і ін., а також особистий приклад — цілеспрямована і систематична дія педагога на студентів силою особистісного прикладу, а також всіма вида­ми позитивних прикладів як зразків для наслідування, ідеалу в житті.

До II групи входять методи організації і формування досвіду суспільної поведінки, за допомогою яких формуються уміння, виробляються звички, навики, створюються умови для формування позитивних внутрішньоколективних взаємин, приви­ваются елементи морального етикету.

До них відносяться: