Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
NEL_GA.doc
Скачиваний:
20
Добавлен:
14.11.2019
Размер:
900 Кб
Скачать
☆

9.2.2. Козацький “референдум” як громадська думка.

Військо запорізьке, як суспільна інституція українського народу, функціонувало, зрозуміло, на засадах самоврядування. При цьому народовладдя поставало тут у безпосередній формі, і тому, за словами М.Грушевського, “…невідмінним учасником всяких справ являється саме військо, через свою раду” (15; с.285). Так, наприклад, рішення йти на війну приймалося (шляхом голосування) військовою радою Січі. Скликали козаків на раду “осаули – штабовці (або ад’ютанти) гетьмана.” Сьогодні ми подібну процедуру, або спосіб прийняття рішень, вироблення громадської думки називаємо референдумом.

Певна річ, що козацький “референдум” за своєю формою помітно відрізнявся від сучасних референдумів. Однак задля того, щоб переконатися у цьому, краще, мабуть, звернутися до свідчень очевидців. Ось що, наприклад, пише про, так би мовити, “референдумну обрядовість” польський мемуарист Якуб Собеський: “Коли трапляється якось важна справа військова, гетьман скликає на збір всю чернь. Насамперед він кілька разів поклонившися перед громадою, надавши лицю свому вираз поважання і смиренності, виступає на призначене йому місце і знявши шапку… Тільки він і чотири осаули стоять, а всі наоколо сидять, і так в промові повній чемности він викладає справу, яка прийшла під обраду” (15; с.294).

Мемуари іншого очевидця, що ними користується М.С.Грушевський, - Еріха Лясоти, посла австрійського цісаря, досить докладно знайомлять нас із загальною практикою козацького народоправства. Звідси взнаємо, ким і як ініціювався козацький референдум, де і як він відбувався, якою була роль козацького гурту тощо. В цілому референдумна ситуація виглядала, за його свідченням, так: “Справи обмірковують ся або в тіснійшій раді старшини – прибічній раді гетьмана, або на раді загальній. Ту і другу Лясота зве “колом” – може бути, що вона так звала ся дійсно, по анальогії “кола рицарського” у польського жовнірства, але се рівнозначне і з “військовим кругом” донських козаків, і відповідає реальному виглядови ради, що мала форму круга, в центрі якого стояла старшина. Всі важнійші справи дають ся на рішеннє загальній військовій раді. Звичайно скликає її гетьман, збираючи через своїх осаулів все військо, яке є на місці. Але вона збираєть ся часом і з власної ініціативи” (15; с.286).

Тобто можна констатувати, що козацький референдум міг ініціюватися як зверху, так і знизу. Спеціальних приміщень для його проведення не існувало; дійство відбувалося на відкритому просторі; козацький гурт розташовувався у формі кола. Своєрідну “президію” референдумних зборів створювала старшинська рада, яка розташовувалася у центрі козацького кола. Громадська думка формувалася у безпосередній спосіб.

Як можна зрозуміти із свідчень Лясоти, деякі не особливо важливі поточні питання життя Війська Запорізького могли розглядатися і вирішуватися або самим гетьманом, або старшинською радою, тобто – елітою Війська. Але дійсно важливі проблеми обов”язково виносилися на розгляд загальної військової ради, і тільки ця рада могла приймати по них рішення, тобто – на підставі громадської думки. Зрозуміло – шляхом голосування.

Однак сам референдум потрібно було готувати. При цьому механізм підготовки питань для винесення на референдум був такий: “Коли виникають труднійші питання під час наради, рада для докладнійшого обмірковання делегує або делегатів з поміж себе або старшину – тіснійшу раду, яка результати своїх нарад предкладає загальній раді. Загальна рада розбивається таким чином на дві ради – тіснійшу й ширшу раду демосу, що жде докладу тіснійшої ради”(15; с.286).

Ми беремо до уваги це узагальнення Лясоти, але з певною корекцією, а саме: старшинська рада не була часткою загальної ради, бо вона, по-перше, як вже згадувалося, з незначних питань могла приймати рішення й самостійно, а, по-друге, з питань важливих готувала пропозиції хоч і за дорученням загальної ради, але теж самостійно. А от дійсною часткою загальної ради був, як ми зрозуміли, створюваний останньою інститут делегатів, котрий щодо вироблення пропозицій для загальної ради діяв у такий самий спосіб, як і старшинська рада. Таким чином, виявлення громадської думки не було спонтанним актом, а ретельно готувалося.

Механізм прийняття загальною радою своїх рішень, або вироблення громадської думки, мав певні особливості: “Буває одначе й так, що рада загальна рішає справу, не ждучи докладу тіснійшої ради, й накидає своє рішення їй. Взагалі на раді демос поводить ся супроти старшини вповні свобідно й безцеремонно, і ся похопність війська зараз радити над усім загальною радою, піддаючи ся легко самогіпнозу юрби – була слабкою стороною козацької організації; вона одначе з часом ослабла трохи”. (15; с.286). Далі Грушевський наводить описування Еріхом Лясотою відповідних дій запорожців з приводу, зокрема, переданої ним конкретної пропозиції до них з боку австрійського цисаря йти до нього на службу: “20 червня мали ми “авдієнцію” і передали “колу” нам поручене. Потім вони попросили нас відійти і прочитавши публично переданий нами лист, зажадали, аби кождий з присутних висловив свою гадку. Коли ж на перше й друге жаданнє гетьмана всі мовчали, тоді, як у них звичай при важнійших справах – розділилися вони й утворили два “кола” – в однім старшини, в другім прості люде, те що вони звуть “чернь”. Після довгих нарад чернь нарешті своїм звичайним криком рішила йти в службу його ціс. величеству і на знак того кидала вгору шапки. Прибігли зараз до другого “кола”, старшинського, і грозили ся йому, що коли хто буде тому противити ся, то вони тих покидають у воду й утоплять. Але старшина зараз згодила ся, бо не могла противити ся черни: вона розяривши ся стає завзятою, гвалтовною, упертою, й не терпить противного слова” (15; с.288).

Отже, у таких випадках громадська думка виразно поставала як думка більшості і так само виразно – як неелітарна.

У якому ж світлі, таким чином, постає перед нами козацький “референдум”? По-перше, ми бачимо, що він може бути проведений як з ініціативи гетьмана, так і з ініціативи козацького загалу, або “черні”. По-друге, формою здійснення “референдуму” є коло, тобто все відбувається на відкритій місцевості – просто неба. По-третє, процес вироблення громадської думки, тобто - прийняття найбільш важливих рішень відбувається за своїм порядком як двоступеневий: сперш рішення приймається на “тіснішій” (старшинській) раді, потім (остаточно) – на загальній (“чорній”). По-четверте, зазначений порядок не є жорстким, бо траплялося, як ми пересвідчилися, що загальна рада ігнорувала думку тіснішої ради і приймала своє рішення автономно. По-п’яте, рішення чорної ради могло накидатися старшинській раді й силоміць – шляхом погроз. До речі, саме агресивність черні диктує й відповідну лінію поведінки, своєрідну “референдумну обрядовість” з боку гетьмана (“надавши лицю своєму вираз поважання і смиренності… і знявши шапку”). Нарешті, по-шосте, формою прийняття рішення, або закріплення громадської думки, є крики й кидання вгору шапок.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]