4. Поняття цивільного договору

Договір – угода двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Отже, д. як юр. факт. має такі ознаки:

• виявлення волі не однієї особи (сторони), а двох чи кілька осіб, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинні збігатися і відповідати одне одному;

• спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов’язків;

• односторонні договір – одна сторона має лише суб’єктивні права, а друга – лише суб’єктивні обов’язки;

• двосторонні договір – права та обов’язки покладено на обидві сторони зобов’язання, що виникли з цього договору;

• попередній договір – сторони зобов’язуються у певний строк укласти в майбутньому договір;

• основний договір – уклад, якого передбачено попереднім договором;

• договір про передачу майна у власність (купівля-продаж, міна, дарування);

• договори про передачу майна у тимчасове користування (оренда);

• договори про виконання робіт (побут, підряд на кап. будівництво);

• договори творчої діяльності (авторські, ліцензійні договори тощо);

• договори про сум. діяльність (уст. договори тощо);

• договори про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія, схов).

5. Поняття зобов’язання

У цивільному законодавстві так визначено поняття зобов’язання: в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Підставами виникнення зобов’язань є:

• договори та інші правочини;

• створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

• завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

• інші юридичні факти.

Види зобов’язань:

• часткові – кожний кредитор має право на одержання виконання в рівній частці предмета зобов’язання, кожний з боржників зобов’язаний виконати свою частку, рівну з частками інших боржників даного зобов’язання.

• субсидіарні – при невиконанні або неналежному виконанні обов’язку одним із боржників зобов’язання виконання зобов’язання покладається на іншого боржника.

• солідарні – кожний кредитор вправі одержати виконання в повному обсязі, а кожний боржник повинен виконати зобов’язання також повністю.

• уступка вимоги – передача кредиторам своїх прав за зобов’язання іншій особі (кредитор, який поступився своїми правами – цемент), а особа, на користь якої право поступається – цесіонарій.

• переведенням боргу – вибуття із зобов’язання первісного боржника і вступ у нього нового боржника.

Контрольні питання

1. Які відносини регулює цивільне право?

2. Що таке об’єкти та суб’єкти цивільного права? Наведіть приклади.

3. Які умови дійсності правочину?

4. Що таке договір? Які види цивільно-правових договорів ви знаєте?

5. Що таке зобов’язання?

Лекція 6.

Тема: Правосвідомість та правова культура

План

1. Поняття і структура правосвідомості

2. Форми правосвідомості

3. Функції правосвідомості

4. Правова культура та її види

5. Структура правової культури суспільства

Мета

Закріпити набуті знання щодо правосвідомості та правової культури

1. Поняття і структура правосвідомості.

Правосвідомість – це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності, пов’язаної з правом.

У структурі правосвідомості суспільства виділяють такі елементи: правова психологія, правова ідеологія, правова поведінка.

Правова психологія – це сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ.

Правова ідеологія – це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, що відображають теоретичне (наукове) осмислення правової дійсносності, усвідомлене проникнення в сутність правових явищ.

Правова поведінка – вольовий бік правосвідомості, який являє собою процес переведення правових норм у реальну поведінку. Вона складається із елементів, що визначають її напрямок (характер), - мотивів правової поведінки, правових настанов.

Правова настанова – готовність особи проявити активність в сфері пізнання і реалізації права.

Мотиви правової поведінки – всебічне осмислення ситуації, невидимий процес розщеплення свідомості на правомірну і протиправну.