3. Поняття податку та збору, система оподаткування

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Податковим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

• податок на прибуток підприємств;

• податок на доходи фізичних осіб;

• податок на додану вартість;

• акцизний податок;

• збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

• екологічний податок та інші (ст. 9 ПКУ).

До місцевих податків належать:

• податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

• єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

• збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

• збір за місця для паркування транспортних засобів;

• туристичний збір;

• єдиний податок.

4. Єдиний податок, йго види та порядок сплати

Єдиний податок належить до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

18 листопада 2011 року,  Президент підписав Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» 

Усіх спрощенців поділили на чотири групи. Групи мають різні критерії відповідності для права перебування на спрощеній системі та, відповідно, різні ставки єдиного податку (табл. 1).

Таблиця 1 – Групи платників єдиного податку

Групи	Кількість найманих працівників*	Доход за календарний рік, що передував переходу на ЄП	Види діяльності	Ставка ЄП: фіксована ( % до мінімальної зарплати (МЗП)станом на 1 січня) або % до доходу)
1 (підприємці)	без найманих працівників	не перевищує 150 000 грн	роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках надання побутових послуг населенню	1% — 10% від МЗП
2 (підприємці)	одночасно не перевищує 10 осіб	не перевищує 1 000 000 грн	Надання послуг, в т.ч. побутових, платникам єдиного податку та/або населенню; - виробництво та/або продаж товарів; - ресторанне господарство	2% — 20% від МЗП
3 (підприємці)	одночасно не перевищує 20 осіб	не перевищує 3 000 000 грн	Нема обмежень	а) 3% від доходу у разі сплати ПДВ; б) 5% від доходу у разі включення ПДВ до складу єдиного податку
4 (юрособи)	середньооблiкова кількість працівників не перевищує 50 осіб	не перевищує 5 000 000 грн	Нема обмежень

Для першої групи платників ЄП податковим (звітним) періодом буде календарний рік, а для другой, третьої та четвертої груп – квартал.

Перша та друга групи спрощенців сплачуватимуть ЄП авансом, не пізніше 20 числа поточного місяця. Нарахування таких авансових внесків органи ДПС здійснюватимуть на підставі заяви щодо розміру обраної платником ЄП ставки, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Підприємці І та ІІ груп, які не використовують найману працю, звільняються від сплати ЄП на час відпустки (1 календарний місяць на рік), а також за період хвороби (підтвердженої копією лікарняного, якщо хвороба триває 30 і більше календарних днів). Суми сплачені за такий період за заявою підприємця зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

Третя та четверта  групи спрощенців сплачують ЄП протягом десяти календарних днів після граничного строку подання квартальної декларації.

Контрольні питання

1. Які відносини регулює фінансове право?

2. Що таке бюджет? Назвіть елементи бюджетної системи.

3. Що таке податок? Назвіть види податків та зборів.

4. Які є групи платників єдиного податку.

Лекція 10

Тема: Загальні положення господарського права України

План

1. Поняття, предмет та джерела господарського права України

2. Господарська діяльність: її види та форми здійснення

3. Господарські товариства в Україні

4. Господарсько-правові договори та їх види

Мета

Закріпити набуті знання щодо загальних положень господарського права України

1. Поняття, предмет та джерела господарського права України

Господарське право (як галузь права) - це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або керівництва нею (такою діяльністю) із застосуванням різних методів правового регулювання.

У вітчизняній юридичній науці щодо питання про господарське право як галузь права (що є дискусійним) сформувалися три основні позиції.

Перша з них негативна. Її прихильники (С. М. Братусь, Р. О. Халфіна, Г. К. Матвеев, Я. М. Шевченко, А. С. Довгерт та ін.) вважають господарське право не самостійною галуззю права, а простим поєднанням цивільно-правових та адміністративно-правових норм, що діють у сфері господарювання.

Друга позиція щодо господарського права - позитивна (хоча і дещо категорична), полягає у визнанні господарського права самостійною галуззю права, яка не має нічого спільного з іншими галузями (В. В. Лаптев, В. К. Мамутов, І. Г. Побірченко та ін.)

Згідно з третьою точкою зору, яка найбільш відповідає життєвим реаліям (її прихильниками є Толстой Ю. К., Пушкін О. А., Алексеев С. С., Пронська Г. В.), господарське право є комплексною галуззю права, в якій зібрані правові норми основних галузей права, приурочені до одного предмета правового регулювання - господарської діяльності.

Господарська діяльність - це така суспільна корисна діяльність суб’єктів господарювання щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою їх реалізації за плату (як товару), що ґрунтується на поєднанні приватних і публічних інтересів і здійснюється професійно.

Джерела господарського права – це нормативно-правові акти, в яких містяться господарсько-правові норми. До основних джерел належить Конституція та Господарський кодекс України.