4. Кабінет Міністрів в структурі органів державної влади.

Статус КМУ закріплено у четвертому розділі Конституції України. Конституція України визначає статус Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (ч. 1 ст. 113). Аналіз конституційних засад організації та діяльності Кабінету Міністрів дозволяє характеризувати його як уряд України.

Уряд - колегіальний орган загальної компетенції, який здійснює керівництво виконавчою і розпорядчою діяльністю в державі.

До складу Кабінету Міністрів України згідно з ч. 1 ст. 114 Конституції України входять: Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.

Порядок формування Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України. Вихідна формула міститься в ст. 114 Конституції України: Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України.

Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Компетенція Кабінету Міністрів України закріплена, насамперед, у Конституції України, ст. 116 якої передбачає, що уряд здійснює такі основні повноваження:

• забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

• вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

• забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

• розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

• забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

• розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

• здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності й національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

• організовує та забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

• спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Цей перелік повноважень не є вичерпним; Кабінет Міністрів України виконує інші функції, визначені Конституцією та закона­ми України, актами Президента України.

5. Органи виконавчої влади різних рівнів.

Центральний орган виконавчої влади – це орган, який забезпечує проведення в життя державної політики у відповідній галузі чи сфері на всій території України, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за стан її розвитку та безпосередньо підвідомчий Кабінету Міністрів України або за рішенням Президента іншому центральному органу виконавчої влади.

Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади» в Україні існують такі види (організаційно-правові форми) центральних органів виконавчої влади:

• міністерства;

• державні комітети;

• центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні провадження державної політики у визначеній сфері діяльності.

Міністерства є самостійними і відповідальними за свою діяльність органами виконавчої влади, вони підпорядковуються лише Кабінету Міністрів України.

Міністерство очолює міністр, якого за поданням Прем'єр-міністра призначає Президент України.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Наприклад, Державне агентство водних ресурсів; Державне агентство земельних ресурсів Україн; Державна архівна служба України.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання й повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова, якого призначає на посаду Президент України за поданням Прем'єр-міністра України. Наприклад, Антимонопольний комітет України, Державна пенітенціарна служба, Державна податкова служба України.

Місцеві органи виконавчої влади представлені місцевими обласними, районними, а також міськими у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями та їх структурними підрозділами (управліннями, відділами).

У здійсненні своїх повноважень голови місцевих державних адміністрацій відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Відповідні ради можуть впливати на вирішення питання щодо голови місцевої державної адміністрації.

На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

6. Поняття місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування.

Місцевим самоврядуванням є право та реальна можливість мешканців села, селища, міста – територіальної громади, самостійно вирішувати питання місцевого значення.

Система місцевого самоврядування включає:

• територіальну громаду;

• сільську, селищну, міську раду;

• сільського, селищного, міського голову;

• виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

• районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

• органи самоорганізації населення.

7. Судова система України.

Cудова система України будується за принципом територіальності та спеціалізації.

Суди загальної юрисдикції.

Місцеві загальні суди (районні, міські, міськрайонні), адміністративні, господарські.

Апеляційні: загальні (обласні), адміністративні, господарські.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищий адміністративний суд України; Вищий господарський суд України.

Верховний суд України.

Це питання регулюється ЗУ «Про судоустрій та с татус суддів» від 07.07.2010.

Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції.

Контрольні питання

1. Назвіть основні засади конституційного ладу України.

2. Визначте статус та основні функції Верховної Ради України.

3. Визначте статус та основні функції Президента України.

4. Визначте статус та основні функції Кабінету Міністрів України.

5. Розкажіть, як побудована судова система України.

Лекція 3

Тема: Адміністративні правовідносини в Україні

План

1. Поняття адміністративного права

2. Адміністративне правопорушення та його склад

3. Поняття адміністративних стягнень, їх види та мета.

4. Особливості накладення адміністративних стягнень.

5. Заходи адміністративного авпливу, що застосовуються до неповнолітніх

6. Поняття адміністративного судочинства.

Мета

Закріпити набуті знання щодо адміністративні правовідносини в Україні.

1. Поняття адміністративного права

Адміністративне право – галузь права, що регулює суспільні відносини, які виникають у сфері виконавчо-розпорядницької діяльності держави. Особливістю цих відносин є те, що обов’язковим учасником є відповідний орган державного управління( посадова особа), наділений владними повноваженнями. Іншою стороною можуть бути органи державного управління, посадові особи, підприємства, організації, установи, громадські об’єднання або громадяни.

Основним нормативним актом адміністративного права є Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП). Основні завдання КпАП:

• охорона суспільно-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб;

• охорона суспільного (конституційного ладу України);

• охорона всіх форм власності;

• охорона встановленого порядку управління, державного і громадського порядку;

• зміцнення законності;

• запобігання протиправним діям;

• виховання громадян нашої держави у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності громадян інших держав, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.