13.2.Аналіз "кредитного портфеля" по групах ризику і напрямках диверсифікації.
Кредитний портфель – це сукупність усіх позик наданих банком з метою отримання прибутку. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, ут.ч. прострочених,пролонгованих та сумнівних до повернення.
Система показників менеджменту кред.портфеля включає:-заг.стан кред.портфеля;-характ-ка кред.порт. з погляду кред.ризику;-хар-ка кред.портфеля з погляду дохідності.
Вихідними даними для оцінки кредитного ризику по видах класифікованих кредитів виступають:
Ступінь ризику (r), який диференціюється в розподілі за ступенем ризику ;Обсяги кредиту в цьому розподілі (КРі).На основі цих показників розраховуються розміри класифікованих кредитів або кредитів з врахуванням ступеня ризику за формулою КРкл=сума КРі *ri Чим більше значення r тим більш ризиковою є кред. дія-ть. Обсяги класифікованих кредитів є базою для визначення резервів для покриття ризиків по кредитних операціях. Коефіцієнти ризику: стандартні позики – 2%, під контролем 5%, субстандартні 20%, сумнівні 50%, безнадійні 100%..
Диверсифікація позик як засіб захисту від кредитного ризику буває портфельною, географічною та галузевою.
Портфельна диверсифікація являє собою розподіл позикових грошових коштів між різними суб’єктами (юр. та фіз.. особами). Чим більшій кількості позичальників буде надано для тимчасового використання позиковий капітал конкретного банку, за інших рівних умов, тим меншим буде ступінь ризику неповернення боргу, оскільки ймовірність банкрутства багатьох позичальників значно нижча ймовірності банкрутства одного чи кількох позичальників.
Аналіз портфельної диверсифікації кредитних вкладень здійснюється на основі нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), нормативу великих кредитних ризиків (Н8), питомої ваги великих кредитів у загальній сумі заборгованості, кількості великих кредитів та їх середнього розміру.
норматив максимального кредитного ризику на одного контрагента розрах. за такою формулою:
Значення цього показника не повинно перевищувати 25 %.
норматив великих кредитних ризиків (Н8) розрах.за такою формулою:
Нормативне значення не більше 8-кратного розміру РК.
13.3.Види, задачі та інформаційна база валютних ризиків.
Валютний ризик — це ризик потенційних збитків від зміни валютних курсів. Розрізняють операційний, трансляційний та економічний валютні ризики.
Операційний валютний ризик визначають як можливість неотримання прибутку в результаті впливу зміни валютного курсу на грошові потоки. Природно, що негативні зміни у прибутковості банку призведуть до зміни у його вартості.
Трансляційний валютний ризик виникає у разі невідповідності між активами та пасивами, вираженими у різних іноземних валютах.
Економічний валютний ризик визначають як можливість несприятливого впливу зміни валютного курсу на економічний стан банку.
Політика банку щодо управління валютним ризиком охоплює такі напрями:вибір певних операцій в іноземній валюті, які проводитиме банк;установлення лімітів для валютних позицій;установлення правил бухгалтерського обліку для переоцінки валютних позицій;організацію аналітичної роботи.
У процесі аналізу та управління валютним ризиком вирішуються такі головні завдання:
-стабілізація або максимізаці прибутку від проведення валютних операцій;
-прогнозування змін валютного курсу та їхнього впливу на дохідність і вартість операцій;
-структуризація балансу з урахуванням валютного ризику;
-ДОТРИМАННЯ ЕК.НОРМАТИВІВ валютної позиції
Проблеми пошуку ефективних методів аналізу вал.ризику. для комерц.банків стають дедалі актуальнішими.Для вимірювання вал.ризику та оцінювання обсягів можливих втрат застосовують такі прийоми, як аналіз сценаріїв, методи імітаційного моделювання, стрес – тестування,статистичні методи, тощо.
Головним індикатором рівня валютного ризику, на який наражається банк унаслідок незбалансованості структури та обсягів активів і пасивів у іноз.вал., вважають валютну позицію.Саме тому у процесі аналізу валютного ризику основну увагу приділяють методам оцінювання та регулювання валют.позиції банку, яка визначається як різниця між сумою активів і позабалансових вимог у певній іноз.вал. та сумою балансових вимог і позабалансових зобов’язань у тій самій валюті. Аналіз вал.позиції з врахуванням потенційно можливої зміни курсу дуже важливий, тому що зміна курсу валют при відкр.вал.позиції впливає на фін.рез-т банку. Так, підвищення курсу іноземн.валюти у разі довг.відк.позиції веде до збільш.фін.(нереалізованого) результату, зниження курсу іноземн.валюти веде до зменшення фін.рез-ту. Якщо банку має коротку відк.позицію, то у разі підвищ.курсу його доходи зменшаться, а при зниженні. Навпаки, - підвищаться. Також у процесі аналізу виявляються ті складові вал.позиції, що містять у собі можливість отримання для банку як додаткових прибутків, так і збитків.Ці компоненти необхідно згрупувати в однорідні групи і оцінити їх вплив на прибуток.
У вітчизняній практиці НБУ установлено 3 обов’язкових нормативи. Норматив ризику загал.вікритої вал.позиції(Н13), норматив ризику довгої вал.поз.(Н13-1) та норматив ризику короткої відкритої позиції(Н-13-2)