6. Переклад як подвоєння герменевтичного процесу

Умови встановлення взаєморозуміння, на думку Г.-Г. Гадамера, найкраще ілюструють ситуації, у яких взаєморозуміння ускладнене або має перешкоди. Цікавий матеріал для цього становлять випадки, коли розмова відбувається на двох далеких одна від одної мовах, тобто процес перекладу.

Завдання перекладача полягає у тому, щоб перенести зміст оригіналу в той контекст, у якому живе читач. При цьому зміст повинен бути збережений; незважаючи на те, що він постає у контексті нового мовного світу, тобто знаходить зовсім інший спосіб вираження. Це дає підстави герменевтові стверджувати, що будь-який переклад уже є тлумаченням.

«У випадках, коли потрібен переклад, доводиться миритися з невідповідністю між точним змістом сказаного на одній мові і приблизністю відтвореного на іншій» [9, 447], невідповідністю, яку неможливо повністю перебороти. Ганс Георг Гадамер зазначає, що в таких випадках досягнення взаєморозуміння відбувається не між співрозмовниками, а між перекладачем та автором, які дійсно перебувають у тому самому мовному світі.

«Там, де досягається взаєморозуміння, там не перекладають: там говорять. Адже розуміти мову – означає не мати потреби в перекладі... Якщо ми дійсно володіємо мовою, то нам уже не тільки не потрібен переклад, але переклад здається неможливим» [9, 448].

Перекладач, як би глибоко не вжився він у світ письменника, не може відтворити стан автора. Він відтворює сам текст, керуючись своїм розумінням його змісту. Це ще раз підтверджує думку про те, що при перекладі мова йде про тлумачення, а не про повторення. Текст з’являється заново у світлі іншої мови і іншого тлумачення. «Перекладач повинен зберігати за рідною мовою всі її права й разом з тим віддавати належне далекому й навіть ворожому в тексті і його висловах… Відтворити текст зможе лише той перекладач, який зуміє дати мовне вираження предметові, відкритому оригіналом» [9, 450].

Герменевтична проблема, за Гадамером, полягає не в правильному користуванні мовою, а у істинному взаєморозумінні з того чи того приводу. Будь-яку мову можна вивчити так, що зникне потреба у перекладі. Саме це знання мови є оов’язковою передумовою розуміння, адже у розмові виходять із природної передумови, що співрозмовники говорять однією мовою. Лише там, де можливо мовне взаєморозуміння, виникає герменевтична проблема розуміння. Переклад, отже, подвоює сам герменевтический процес: розмова перетворюється на розмову перекладача із автором і на розмову читача з перекладачем [9,448].

Тож Гадамер стверджує, що між оригіналом і перекладом завжди існує нездоланна відстань. Принципова неадекватність будь-якого перекладу зумовлена загадковим феноменом мови як «герметичного живого цілого» [3, 52]. Вправні перекладачі вибудовують мости між різними мовними світами. Він не відтворює сказане в окремих словах чи реченнях, а йде у напрямі смислу сказаного. Його завдання – передати нескінченний потік дуок та образів автора у живому говорінні рідною мовою.