- •2. Переваги і вади ринку
- •2). Недосконала конкуренція.
- •3. Економічні функції держави у сучасній ринковій економіці.
- •3. Функція забезпечення справедливості.
- •4. Функція забезпечення макроекономічної стабільності.
- •4. Державний сектор у національній економіці
- •5. Цільові фонди.
- •5. Фіскальна політика як державний інструмент стабілізації економіки.
- •3. Доходи від операцій з капіталом:
- •4. Офіційні трансферти:
- •1) Щорічно збалансований бюджет;
- •2) Бюджет, збалансований на циклічній основі;
- •3) Формування бюджету згідно ідеї функціональних фінансів.
- •6. Монетарна політика держави: суть, інструментарій та основні види.
- •6.1. Функціонування грошового ринку
- •Ставка Sm Sm 1 Ставка Sm 1 Sm
- •6.2. Банківська система та процес створення банківських грошей.
- •6.3. Грошово-кредитна політика держави.
- •2. Зміна резервних норм:
- •6.4. Передавальний механізм монетарної політики
- •6.5. Ефективність монетарної (грошово-кредитної) політики
Ставка Sm Sm 1 Ставка Sm 1 Sm
процента
1
процента
1
%р
1
%р1
2
%р2
%р2
%р1
Dm
1
2
Dm
2
2
1
Dm
1
%р
Dm
Кількість грошей Кількість грошей
Рис. 6. Зниження процентної ставки Рис. 7. Підвищення процентної ставки
За збільшення пропозиції грошей та зменшення на них попиту рівноважна процентна ставка знижується.
За зменшення пропозиції грошей та підвищення на них попиту рівноважна процентна ставка зростає.
6.2. Банківська система та процес створення банківських грошей.
Центральний банк, застосовуючи інструменти грошово-кредитної політики, змінює пропозицію грошей, щоб підвищити або знизити процентну ставку. Підвищення процентної ставки зменшує інвестиції й споживчі видатки, а зниження процентної ставки стимулює інвестиції та споживчі видатки, що, своєю чергою, впливає на рівень виробництва, зайнятості й цін.
Головне завдання центрального банку – підтримання в країні сприятливих економічних умов. Тому основною його функцією є регулювання грошової пропозиції у відповідності з потребами економіки. В його розпорядженні є комплекс засобів впливу на стан грошового обігу. Об'єктом безпосереднього впливу цілого комплексу засобів центрального банку виступають обов'язкові резерви комерційних банків, які зберігаються в центральному банку. Впливаючи на їх зменшення чи збільшення, центральний банк тим самим впливає на пропозицію грошей та стан кредиту в країні, що стимулює чи стримує його вплив на економічні процеси.
Комерційні банки відіграють важливу роль в економіці. Вони виконують цілий ряд важливих функцій: приймають грошові внески від підприємств і населення, ведуть поточні рахунки, здійснюють чекове обслуговування, приймають заощадження, надають різноманітні кредити, здійснюють купівлю-продаж цінних паперів, виконують операції за довіреністю, зберігають цінності у сейфах.
Однією з функцій банку є надання кредитів. Надаючи кредити, банки створюють нові гроші й тим самим збільшують грошову пропозицію.
Банківські гроші – це гроші, які створюються банками, зокрема, поточними рахунками (частина М1) і які генеруються багаторазовим збільшенням банківських резервів.
Можливість банків створювати нові гроші обумовлена існуванням банківської системи часткових резервів, сутність якої полягає в тому, що комерційний банк повинен тримати обов’язкові резерви у вигляді касової наявності чи у формі депозитів, вкладених у центральний банк. Обов’язковий резерв (ОР) становить лише певний відсоток від зобов’язань комерційного банку по внесках його клієнтів. Цей відсоток називається резервною нормою (Р). Таким чином:
ОР = вклади клієнтів (депозити) х Р
Резервна норма встановлюється центральним банком для усіх комерційних банків. Резервні вимоги покликані уможливити контроль з боку центрального банку за величиною депозитів, які створюються комерційними банками, та уможливити регулювання пропозиції грошей.
Фактичні резерви комерційного банку можуть бути більшими за обов’язковий резерв. Цей надлишок фактичного резерву (ФР) банку над обов’язковим становить його надлишковий резерв, тобто: НР = ФР – ОР.
Надлишковий резерв комерційного банку є джерелом надання позик. Банк надає позику, яка використовується позичальником у якості грошей, натомість від позичальника банк одержує боргове зобов’язання, яке не є грошима. В результаті цієї операції (надання позики) збільшується пропозиція грошей, створюються нові гроші.
Кожний окремий банк, надаючи позику, створює нові гроші у розмірах виданих позик. Кожний банк прагне весь надлишковий резерв надати в позику, оскільки остання надається на умовах платності й забезпечує прибутковість банківської діяльності. Тому 1 г.о. надлишкового резерву, яка надається в позику, створює 1 г.о. нових грошей.
Банківська система ж у цілому створює нові гроші, які в декілька разів перевищують початкові надлишкові резерви. Це відбувається тому, що надлишкові резерви, які втрачає один банк, видавши позики, набуває інший банк. Резерви, які втрачає цей другий банк у результаті надання позики, набуває ще інший банк і т.д., тобто вся банківська система в цілому не втрачає резервів.
Число, що примножує позику банківської системи, є обернено пропорційне резервній нормі. Це число називається грошовим мультиплікатором (Мг):
1
Мг = ------
Р
Мультиплікатор грошей показує яка максимальна кількість нових грошей, може бути створена 1 г.о. надлишкових резервів за даної резервної норми.
Для того, щоб визначити максимальну суму нових депозитів (Дн), яка може бути створена всією банківською системою (в процесі наданні позик), необхідно величину початкового надлишкового резерву помножити на мультиплікатор грошей: Дн = НР х Мг
Готовність банків надавати позики, використовуючи свої надлишкові резерви, циклічно змінюється. Так, в умовах процвітання банки розширюють кредити, що призводить до зростання пропозиції грошей, і може посилювати інфляцію. В умовах же економічного спаду банки згортають кредитування, побоюючись банкрутств підприємств, що зменшує пропозицію грошей та поглиблює економічний спад.
