6.3. Грошово-кредитна політика держави.

Інтереси комерційних банків та їх здатність впливати на пропозицію грошей може посилити нестабільність в економіці. Цим пояснюється необхідність контролю центрального банку над пропозицією грошей, проведення ним грошово-кредитної політики з метою забезпечення економічної стабільності.

Грошово-кредитна політика центрального банку полягає у зміні пропозиції грошей з метою забезпечення зростання обсягів національного виробництва, досягнення високого рівня зайнятості та стримування інфляції.

Зміна обсягу грошової пропозиції здійснюється центральним банком шляхом регулювання розмірів надлишкових резервів, які мають вирішальне значення для здатності банківської системи створювати гроші.

Основними інструментами грошово-кредитної політики є:

1. операції центрального банку на відкритому ринку;

2. зміна резервної норми;

3. зміна облікової (дисконтної) ставки.

1. Операції на відкритому ринку. Купуючи чи продаючи державні цінні папери на відкритому ринку, центральний банк може збільшити чи зменшити банківські резерви:

- за купівлі центральним банком цінних паперів у комерційних банків і населення відбувається збільшення банківських резервів і поточних рахунків, що призводить до зростання надлишкових резервів і пропозиції грошей (причому відбувається декількаразове збільшення пропозиції грошей, оскільки комерційні банки надають надлишкові резерви в позику);

- за продажу центральним банком державних цінних паперів комерційним банкам і населенню відбувається зменшення банківських резервів і поточних рахунків, що зумовлює декількаразове зменшення пропозиції грошей.

2. Зміна резервних норм:

- за підвищення центральним банком резервної норми у комерційних банків збільшуються обов’язкові резерви й зменшуються надлишкові резерви, а отже, можливості кредитування та грошова пропозиція скорочується;

- за зниження резервної норми надлишкові резерви комерційного банку зростають (оскільки зменшуються обов’язкові резерви), а отже, збільшуються можливості кредитування та пропозиція грошей;

- при цьому змінюється також грошовий мультиплікатор, що обумовлює значнішу, мультипліковану зміну грошової пропозиції.

3. Зміна облікової ставки (облікова ставка – це ставка відсотка, за якою комерційні банки беруть кредити у центрального банку):

- за підвищення облікової ставки зменшуються кредитні можливості комерційних банків, а, отже, пропозиція грошей скорочується;

- за зниження облікової ставки комерційні банки збільшують свої позики у центрального банку, за рахунок чого збільшується видача кредитів комерційними банками, а пропозиція грошей зростає.

Основна мета грошово-кредитної політики полягає в регулюванні пропозиції грошей відповідно до потреб економіки.

Залежно від цілей, яких належить досягнути, розрізняють стимулювальну і стримувальну грошово-кредитну політику.

Стимулювальна грошово-кредитна політика (політика “дешевих грошей”) спрямована на підвищення рівня зайнятості і прискорення економічного зростання. Вона передбачає збільшення пропозиції грошей в економіці унаслідок:

• купівлі цінних паперів на відкритому ринку;

• зниження облікової ставки;

• зменшення норми резервування.

Стримувальна грошово-кредитна політика (політика “дорогих грошей”) спрямована на обмеження рівня інфляції. Проведення цієї політики передбачає зменшення пропозиції грошей через:

• продаж державних цінних паперів на відкритому ринку;

• підвищення облікової ставки;

• збільшення норми резервування.

Таким чином, центральний банк має у своєму розпорядженні важелі впливу на пропозицію грошей, а через неї – на економічні процеси в країні.

Операції на відкритому ринку є найпоширенішим і найдієвішим інструментом впливу на економіку, оскільки легко контролюються центральним банком і дають швидкий результат.

Зміни резервних вимог та облікової ставки, хоч і використовуються центральними банками багатьох країн, проте не викликають суттєвих змін у пропозиції грошей. Навіть якщо центральний банк знизить резервну норму, комерційний банк не обов’язково розширюватиме видачу кредитів (бажання комерційних банків надавати позики змінюється циклічно). Через регулювання облікової ставки центральний банк впливає лише на ту частину грошей, яку комерційні банки позичають у нього, а це всього 2-3% кредитних можливостей комерційних банків.

Крім названих трьох основних інструментів грошово-кредитної політики застосовуються також і додаткові методи впливу на пропозицію грошей:

- регулювання центральним банком операцій комерційних банків на фондовому ринку;

- обмеження споживчих позик в умовах інфляції;

- регулювання розмірів статутного капіталу банку для реєстрації та одержання ліцензії ( в умовах інфляції вимоги до розмірів статутного капіталу можуть підвищуватись, а в умовах економічного спаду – знижуватись).