7.8. Плата за землю

Використання землі в Україні є платним. Плата за зем­лю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості й місцеположен­ня земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель.

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, спла­чують земельний податок.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Плата за землю запроваджується з метою раціонального використання і охорони земель, підвищення родючості грун-

144

тів, вирівнювання соціально-економічних умов господарю­вання на землях різної якості, фінансування витрат на ве­дення земельного кадастру, проведення землеустрою та мо­ніторингу земель, а також розвитку інфраструктури населе­них пунктів.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі, землекористува­чів і встановлюється у вигляді платежів за одиницю земель­ної площі з розрахунку на рік.

Середні ставки земельного податку встановлюються Вер­ховною Радою України і можуть уточнюватися при зміні кадастрової оцінки земель.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебу­ває у власності, користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі та землекористувач, у тому числі орендар.

Середні ставки земельного податку з одного гектара ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей і пасовищ в Автоном­ній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та на території, підпорядкованій Севастопольській міській Ра­ді народних депутатів, установлюються у відповідних розмірах.

Верховна Рада Республіки Крим, обласні. Київська і Се­вастопольська міські Ради народних депутатів виходячи з середніх ставок податку і кадастрової оцінки угідь затвер­джують ставки земельного податку за групами грунтів.

Розміри податку за земельні ділянки, що не мають ка­дастрової оцінки, визначаються до її встановлення так са­мо, як для ділянок, які до них прилягають і мають таку оцінку.

Порядок визначення ставок земельного податку за гру­пами грунтів та у межах населених пунктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські Ради народних депутатів затверджують ставки земельного податку виходячи з серед­ніх ставок податку, економічної оцінки території та місце­знаходження ділянок.

Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, гаражно-будівельними, дачно-будівельними, садівницькими кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами грома-

145

дян, справляється у розмірі 3 % від ставок земельного по­датку, встановлених законодавством.

Податок за ділянки сільськогосподарських угідь у межах населених пунктів, які використовуються за цільовим при­значенням, в тому числі під виробничими спорудами сільсь­когосподарських підприємств, справляється за затвердженими ставками земельного податку.

Податок за ділянки, надані за межами населених пунктів для промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, а також податок за земельні ділянки, надані за межами населених пунктів на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призна­чення, справляється за 1 м².

Податок за ділянки, надані за межами населених пунктів на землях лісового фонду, за винятком земель, зазначених раніше, справляється як складова плати за використан­ня лісових ресурсів, що визначається лісовим законодав­ством.

Податок за сільськогосподарські угіддя, що входять до складу земель лісового фонду, справляється за ставками податку на сільськогосподарські угіддя аналогічної якості.

Податок за ділянки за межами населених пунктів, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті будівля­ми, спорудами та іншими господарськими об'єктами, справ­ляється у трикратному розмірі встановлених законодавст­вом середніх ставок податку для ріллі та багаторічних на­саджень.

Податок за ділянки, надані за межами населених пунктів на землях водного фонду, справляється у трикратному роз­мірі встановлених законодавством середніх ставок податку для ріллі та багаторічних насаджень. Від земельного податку звільняються: заповідники, національні, дендрологічні і зоологічні пар­ки, ботанічні сади;

заказники (крім мисливських), дослідні господарства нау­ково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогос­подарського профілю;

державні сортовипробувальні станції та сортодільниці, а також землі радгоспів, що використовуються цими станція­ми і дільницями для випробування сортів сільськогосподарсь­ких культур;

146

заклади культури, науки, освіти, охорони здоров я, соці­ального забезпечення, спеціалізовані санаторії по реабілітації хворих згідно із списком Міністерства охорони здоров'я України, дитячі санаторно-курортні й оздоровчі заклади, а також навчально-виробничі заклади, підприємства, об'єднан­ня та організації товариства сліпих і глухих, громадські ор­ганізації інвалідів та їхні об'єднання;

заклади фізичної культури та спорту, за винятком коопе­ративних і приватних; благодійні фонди;

інваліди 1 та II груп, учасники Великої Вітчизняної вій­ни і прирівняні до них особи, вдови військовослужбовців, що загинули при виконанні державних обов'язків, пенсіо­нери;

громадяни, яким у встановленому порядку видано по­свідчення про те, що вони постраждали від Чорнобильської катастрофи, а також громадські об'єднання осіб, які пос­траждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Не справляється плата за радіоактивне і хімічно забруд­нені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обме­ження щодо ведення сільського господарства, за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільсько­господарського освоєння, а також за землі кладовищ.

Новостворювані селянські (фермерські) господарства звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу передачі їм у власність або надання у користування земельної ділянки.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські Ради народних депутатів можуть установлювати пільги щодо плати за землю: частко­ве звільнення на певний строк; відстрочення сплати; зни­ження ставки земельного податку.

Пільги щодо плати за землю надаються за станом на 1 червня поточного року. Якщо право на пільги виникло після 1 червня, сума нарахованої плати за землю скасову­ється по строках сплати податку, що не настали.

У разі втрати права на пільги після 1 червня поточного року земельний податок сплачується по строках сплати по­датку, що не настали.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

147

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земель­ного податку за формою, встановленою Головною держав­ною податковою адміністрацією України, і щороку не піз­ніше 15 липня подають дані відповідній державній подат­ковій адміністрації.

Нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими адміністраціями, які видають плат­никові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебу­ває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земель­ний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться у їхньому користуванні.

Власники землі та землекористувачі сплачують земель­ний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користу­вання земельною ділянкою податок сплачується за фактич­ний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік платників і нарахування земельного податку про­водиться щороку за станом на 1 травня.

Земельний податок сплачується однаковими частинами до 15 серпня і 15 листопада.

Суми податку, сплачені надмірно, підлягають повернен­ню платнику за його письмовою заявою або зараховуються у сплату податку за наступний рік.

Платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередніх роки.

Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його допускаються не більш як за два попе­редні роки.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за зем­лю встановлюються за погодженням сторін у договорі орен­ди. Розмір цієї плати не може бути меншим від розміру податку за земельну ділянку, що орендується, а при оренді земель сільськогосподарського призначення не може пере­вищувати цього податку.

Платежі за землю зараховуються на спеціальні бюдже­тні рахунки сільської, селищної, міської Ради народних

148

депутатів, на території яких знаходяться земе лянки.

Для централізованого виконання робіт, перелік яких ви­значається окремо, передбачені ЗО % коштів від плати за землю, що надійшли на бюджетні спеціальні рахунки Рад народних депутатів базового рівня, централізуються на спе­ціальному бюджетному рахунку України, 10 % на спеціаль­них бюджетних рахунках Республіки Крим і областей.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради народних депутатів у межах визначених відрахувань можуть установлювати нормативи централізації коштів від плати за землю на спеціальних бюджетних рахун-. ках районів і міст, у підпорядкуванні яких перебуває ра­йон.

Кошти від плати за землю, що надходять до місцевих бюджетів, використовуються для таких цілей:

фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів;

виконання робіт по землеустрою, ведення земельного ка дастру, здійснення моніторингу; розвитку інфраструктури населених пунктів; відшкодування витрат власників землі і землекористу вачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої яко сті;

економічного стимулювання власників землі та землеко' ристувачів, у тому числі орендарів, за поліпшення якост земель, підвищення родючості грунтів і продуктивності зе' мель лісового фонду;

надання пільгових кредитів, часткового погашення позиї та компенсації втрат доходів власників землі та землекорис­тувачів, у тому числі орендарів, внаслідок тимчасової кон­сервації земель, порушених не з їхньої вини.

Кошти від плати за землю, що централізується, спрямо­вують на розробку і виконання державних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючасті грунтів, на відшкодування витрат власників землі і землеко­ристувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, охорону земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами.

Нормативна ціна землі запроваджується для забезпечен­ня економічного регулювання земельних відносин при пере-

149

даванні землі у власність, у спадщину, даруванні та одер­жанні банківського кредиту під заставу земельної ділянки.

Нормативна ціна земельної ділянки встановлюється у стократному розмірі земельного податку за неї.

За несвоєчасну сплату земельного податку справляється пеня у розмірі 0,2 % від суми недоїмки за кожний день про­строчення.

Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати пере­дбачається у договорі оренди, проте він не може перевищу­вати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

За порушення Закону України "Про плату за землю" платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та Законом України "Про державну по­даткову службу в Україні".

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюють державні податкові інспек­ції.