7.9. Державне мито

Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, упов­новаженими на те органами. Державне мито справляється:

з позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, при­йняті відносно релігійних організацій, з касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видавання судами копій документів;

з позовних заяв і заяв кредиторів у справах про бан­крутство, що подаються до арбітражних судів, та заяв про перевірку рішень, ухвал, постанов, у порядку нагля­ду, а також про перегляд їх за нововиявленими обстави­нами;

за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальни­ми конторами і виконавчими комітетами сільських, селищ­них, міських Рад народних депутатів, а також за видавання дублікатів, нотаріально засвідчених документів;

за реєстрацію актів громадянського стану, а також вида­чу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів пю-

150

мадянського стану і свідоцтв у зв'язку із зміною, доповнеі ням, виправленням і поновленням записів актів громадяі ського стану;

за видавання документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за подовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів; за реєс­трацію національних паспортів іноземних громадян або до­кументів, що їх замінюють; за видачу або подовження посві­док на проживання; за видавання візи до національного пас­порта іноземного громадянина або документа, що його замі­нює, на право виїзду з України та в'їзду в Україну, також з заяв про надання громадянства України і про вихід з грома­дянства України;

за видавання нового зразка паспорта громадянина Украї­ни (крім обміну діючого паспорта на паспорт нового зраз­ка); за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видавання громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або подовження строку його дії;

за прописку громадян або реєстрацію місця проживання; за видавання дозволів на право полювання і рибальства; за операції з цінними паперами;

за операції, що здійснюються на товарних, сировинних та інших біржах, крім валютних; за проведення аукціону;

за дії, пов'язані з одержанням охоронних документів на об'єкти промислової власності, підтриманням їхньої чинності та передачею прав їхніми власниками.

Розрізняють ставки мита пропорційні та у фіксованих розмірах. Так, з заяв і скарг, що подаються до суду, в яких зазначають ціну позову, та за видавання судом копій до­кументів, а також з заяв майнового характеру, за якими можна визначити ціну позову, мито справляється в про­центах до ціни позову. В такій самій формі стягується мито за нотаріальні дії, здійснені державними нотаріальними кон­торами і виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів за посвідчення договорів відчуження майна (жит­лових будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, а також іншого нерухомого майна), відчуження земель­них ділянок, транспортних засобів, за посвідчення дого­ворів купівлі-продажу майна, або поділу, одержання в спад-

151

щину, за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці. Ставки мита становлять 1—80 % суми договору або ціни позову.

У всіх інших випадках за дії, здійснені уповноваженими державою органами, мито справляється в твердих сумах, які становлять відповідне співвідношення до мінімальної заро­бітної плати, від 3 % до 6 ставок заробітної плати. Від сплати державного мита звільняються: позивачі — робітники та службовці — за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що вип­ливають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники селянських (фермерських) господарств — за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерсь­ких) господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов'язаними з трудовою діяльністю;

позивачі — за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, раціоналіза­торську пропозицію та промислові зразки;

громадяни — з касаційних скарг і скарг на рішення, що набрали законної сили, у справах про розірвання шлюбу;

позивачі — за позовами про відшкодування збитків, за­подіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника; позивачі — за позовами про стягнення аліментів; сторони — з спорів, пов'язаних з відшкодуванням збит­ків, заподіяних громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням такого заходу, як взяття під вар­ту, або незаконним накладенням адміністративного стягнен­ня у вигляді арешту чи виправних робіт;

органи соціального страхування та органи соціального забезпечення — за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, випла­чених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціаль­ного забезпечення — також за позовами про стягнення не­правильно виплачених допомоги та пенсій;

позивачі — за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином;

громадяни — за видавання або засвідчення правильності копій документів, потрібних для призначення та одержання

152

державних допомоги і пенсій, а також у справах опіки та усиновлення (удочеріння);

державні та громадські органи, підприємства, установи, організації, громадяни, які звернулися у випадках, передба­чених чинним законодавством, з заявами до суду щодо за­хисту прав та інтересів інших осіб;

органи місцевого та регіонального самоврядування — за по­зовами до суду або арбітражного суду про визнання недійсни­ми актів інших органів місцевого та регіонального самовряду­вання, місцевих державних адміністрацій, підприємств, об'єд­нань, організацій і установ, які ущемлюють їхні повноваження;

органи місцевого та регіонального самоврядування — за позовами до суду або арбітражного суду про стягнення з підприємства, об'єднання, організації, установи і громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господар­ству, Навколишньому середовищу їхніми рішеннями, діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування;

органи місцевого та регіонального самоврядування — за позовами до суду або арбітражного суду про припинення права власності на земельну ділянку;

місцеві державні адміністрації — за позовами до арбіт­ражного суду про визнання недійсними актів органів місце­вого та регіонального самоврядування, що суперечать чин­ному законодавству;

громадяни — за реєстрацію народження, смерті, усинов­лення (удочеріння) і встановлення батьківства, за видаван­ня їм свідоцтва про зміну, доповнення й виправлення запи­сів актів про народження у випадках встановлення батьків­ства, усиновлення (удочеріння), а також у зв'язку з помил­ками, допущеними при реєстрації актів громадянського ста­ну органами запису актів громадянського стану;

громадяни — за посвідчення їхніх заповітів і договорів дарування майна на користь держави, а також на користь державних підприємств, установ і організацій;

фінансові органи та державні податкові інспекції — за видавання їм свідоцтв і дублікатів свідоцтв про право дер­жави на спадщину та документів, необхідних для одержан­ня цих свідоцтв, за вчинення державними нотаріальними конторами виконавчих написів про стягнення податків, пла­тежів, зборів і недоїмок;

153

фінансові органи та державні податкові адміністрації — позивачі й відповідачі — за позовами до суду та арбітражно­го суду;

громадяни — за видавання їм свідоцтв про право на спад­щину;

на майно осіб, що загинули при захисті колишнього СРСР і України, у зв'язку з виконанням інших державних чи гро­мадських обов'язків або з виконанням обов'язку громадяни­на щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони власності гро­мадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов'яза­ного з Чорнобильською катастрофою; на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку; на житловий будинок, пай у житлово-будівельному коо­перативі, квартиру, що належала спадкодавцеві на правах приватної власності, якщо вони проживали в цьому будин­ку, квартирі протягом 6 міс. з дня смерті спадкодавця;

на житлові будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості;

на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші папери, суми заробітної плати, авторське право, суми ав-горського гонорару і винагород за відкриття, винахід, раціо­налізаторську пропозицію та промислові зразки;

на майно осіб селянського (фермерського) господарства, якщо вони є членами цього господарства;

неповнолітні — за видачу їм паспорта громадянина Ук­раїни (нового зразка) та видачу свідоцтва про право на спад­щину;

громадяни, віднесені до першої та другої категорій по-герпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

громадяни, віднесені до 3 категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, — які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно пра­цюють на території зон відчуження, безумовного (обов'яз­кового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпра­цювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не

154

менш двох років, а у зоні гарантованого добровільного від і селення — не менше трьох років;

1 громадяни, віднесені до четвертої категорії потерпілих 1 внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працю-1 ють і проживають або постійно проживають на території Г зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацюва ли в цій зоні не менше чотирьох років;

інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (парти занів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди 1 та II груп;

місцеві державні адміністрації, виконкоми місцевих Рад народних депутатів, підприємства, установи, організації, ко­лективні сільськогосподарські підприємства, що придбава-ють житлові будинки з надвірними будівлями (крім м. Ки­єва та курортних місцевостей), квартири для громадян, які виявили бажання виїхати з території, що зазнала радіоак­тивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також громадяни, які виявили бажання виїхати з тери­торії, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та власники цих будинків і квартир;

громадяни України — за видавання дипломатичних, служ­бових паспортів і паспортів моряка, а також громадяни Ук­раїни, які виїздять за кордон по лінії громадських організа­цій або як туристи, — за видавання загальногромадських закордонних паспортів та за внесення до паспорта громадя­нина України (нового зразка) необхідних записів для поїзд­ки за кордон;

громадяни України та особи, які їх супроводжують, — за видавання їм загальногромадянського закордонного паспор­та на право виїзду за кордон для лікування у зв'язку із за­хворюванням, пов'язаним із Чорнобильською катастрофою, та за внесення до паспорта громадянина України (нового зразка) необхідних записів для поїздки за кордон;

громадяни України — за видавання їм документів на право виїзду за кордон, якщо виїзд пов'язаний із смертю або відві­динами могил близьких родичів, а також за видачу доку­ментів про запрошення в Україну осіб у зв'язку із смертю або тяжкою хворобою близьких родичів;

155

іноземці, яким Україна надала право притулку, та особи, прирівняні до них, члени їхніх сімей та їхні діти — за вида­чу їм документів на виїзд за кордон;

громадяни України та іноземні громадяни — за видаван­ня документів для в'їзду в Україну та виїзду з України, якщо на умовах взаємності передбачено звільнення від сплати державного мита відповідними міжнародними угодами, ук­ладеними між Україною та іншими державами, а також гро­мадяни інших держав, які виконують функції почесних кон­сулів України;

особи, які не досягли 16-річного віку, або особи, які виїз­дять на навчання за кордон, — за видавання їм документа на виїзд за кордон та в'їзд в Україну; іноземні туристи — за реєстрацію іноземних паспортів; позивачі — Міністерство охорони навколишнього приро­дного середовища України, Міністерство лісового господарст­ва України та їхні органи на місцях, органи рибоохорони — у справах стягнення коштів на покриття шкоди, заподіяної дер­жаві забрудненням навколишнього середовища, порушенням лісового законодавства та нераціональним використанням природних ресурсів і рибних запасів;

українські добровільні товариства "Спілка "Чорнобиль", Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтер­націоналістів), громадські організації інвалідів, їхні під­приємства та установи, республіканське добровільне гро­мадське об'єднання "Організація солдатських матерів Ук­раїни" — за позовами, з якими вони звертаються до суду та арбітражного суду, а також за вчинення всіх нотаріальних дій;

Національний банк України та його установи, за винят­ком госпрозрахункових;

Генеральна прокуратура України та її органи — за позо­вами, з якими вони звертаються до суду або арбітражного суду в інтересах громадян і державних юридичних осіб;

Центральна виборча комісія та виборчі комісії по вибо­рах народних депутатів — із заяв про видавання висновку з питань наявності підстав для скасування рішення про реє­страцію кандидата в депутати;

автори, які передали виключне право на використання винаходу державі, — за дії, пов'язані з експертизою заявки на винахід;

156

Фонд винаходів України — за позовами, з якими він звер­тається до суду або арбітражного суду;

пенсіонери, а також учні та студенти навчальних закла­дів, інші малозабезпечені громадяни — за дії, пов'язані з поданням заявки на видачу патенту на винахід чи промис­ловий зразок, проведенням експертизи заявки, видачею, пе­реоформленням і підтриманням чинності патенту. Для ко­лективу заявників чи власників патенту розмір мита змен­шується на частку, пропорційну кількості громадян, звіль­нених від сплати мита;

Українська державна страхова комерційна організація та її установи — за позовами, з якими вони звертаються до суду та арбітражного суд/, в усіх справах, пов'язаних з опе­раціями обов'язкового страхування;

Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення.

Зміни пільг щодо сплати державного мита встановлю­ються Кабінетом Міністрів України.

Місцеві Ради народних депутатів мають право встанов­лювати додаткові пільги для окремих платників щодо спла­ти державного мита, яке зараховується до місцевих бюдже­тів, а Міністерство фінансів України щодо державного мита, яке зараховується до державного бюджету України.

Державне мито сплачується за місцем розгляду та офор­млення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до арбітражного суду, із заяв про перевірку рішень, ухвал та постанов арбітражних судів у порядку на­гляду, а також за дії, пов'язані з одержанням охоронних до­кументів на об'єкти промислової власності, підтриманням їх чинності та передачею прав їх власниками, яке зараховуєть­ся до державного бюджету України.

Державне мито з позовних заяв і заяв кредиторів у спра­вах про банкрутство, що надходять з інших держав та роз­глядаються відповідними органами України, зараховується до державного бюджету України.

Державне мито сплачується готівкою, митними марками і шляхом перерахувань з рахунку платника в кредитній установі. З позовів, що подаються до суду та арбітражного суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній ва-

157

люті державне мито сплачується в іноземній валюті. У разі, коли розмір ставок державного мита передбачено в части­нах офіційно встановленої мінімальної заробітної плати, дер­жавне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України, крім випадків, передбачених у законодавстві окремо.

Фізичні особи та іноземні юридичні особи, що відповід­но постійно проживають або знаходяться за межами Украї­ни, сплачують мито у вільно конвертованій валюті виходя­чи з розміру мінімальної заробітної плати, еквівалентного 600 дол. США, або в інших валюті та розмірах, якщо це передбачено угодами з Україною.

Порядок сплати державного мита встановлюється Мініс­терством фінансів України.

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чин­ним законодавством;

повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або вико­навчих комітетів міських, селищних і сільських Рад наро­дних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;

припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в арбітражному суді, а також коли позивачем не додержано встановленого для цієї категорії справ порядку доарбітраж-ного врегулювання спору або коли позов подано недієздат­ною особою;

скасування в установленому порядку рішення суду, закриття провадження у справі, якщо справа не підлягає розглядові в судах, або якщо заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для цієї категорії справ по­рядку попереднього позасудового розв'язання спору і можли­вість застосування цього порядку втрачено, якщо при цьому державне мито було вже отягнуто в доход бюджету; в інших випадках, передбачених законодавством України. Повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

Керівники установ, що справляють державне мито, не­суть відповідальність за правильність його справляння, а

158

також за своєчасність та повноту внесення до бюджету, від­повідно до Закону України "Про державну податкову служ­бу в Україні".

За несвоєчасне та неповне внесення державного мита до бюджету стягується пеня в розмірі 0,2 % за кожний день прострочення.

Міністерство фінансів України, Головна державна подат­кова адміністрація України, місцеві фінансові органи та дер­жавні податкові адміністрації провадять ревізії та перевірки правильності справляння державного мита, а також своє­часності та повноти внесення його до бюджету в усіх уста­новах, що його справляють.

Державне мито, яке справляється за ставками у розмі­рах частин мінімальної заробітної плати, обчислюють виходячи з розміру заробітної плати, що діє на день здійснення відповідної дії, за яку справляється державне мито.