3. Конституційно-правові гарантії здійснення прав і свобод людини та громадянина в Україні.

Конституцією України передбачено і закріплено значний комплекс гарантій прав та свобод людини і громадянина, які умовно можна поділити на такі групи: 1) загальносуспільні; 2) юридичні; 3) організаційні.

Гарантії прав людини - це засоби і умови , що забезпечують дотримання, реалізацію й охорону прав людини. Вони поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні гарантії регулюються та забезпечуються такими нормативно-правовими актами:

• Загальна декларація прав людини 1948 р.;

• Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р.;

• Міжнародний пакт про цивільні і політичні права 1966 р.;

• Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод 1950 р.;

Органами на які покладені функції по спостереженню і контролю за дотриманням прав людини, є:

• Комісія з прав людини Економічної і Соціальної Ради ООН;

• Комітет ООН по правах людини;

• Європейський суд по правах людини.

Внутрішньодержавними юридичними засобами захисту прав і свобод людини є такі:

• судові,

• парламентські,

• адвокатські,

• адміністративні,

• контрольно-наглядові.

Новим інститутом у системі захисту прав людини є інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 55 Конституції України). Його правовий статус визначається Законом України “Про Уповноваженого Верховної Ради по правах людини” від 23.12.97 р.

Уповноважений призначається строком на п'ять років, який по­чинається з дня складення ним присяги на сесії Верховної Ради Укра­їни. При вступі на посаду Уповноважений на пленарному засіданні Верховної Ради України складає присягу. Уже двічі на цю посаду пере­обиралася Ніна Іванівна Карпачова, яка і є на сьогодні Уповноваженим Верховної Рада України з прав людини.

Тема 5. Конституційно-правові форми народовладдя в україні.

1. Вибори і виборче право як форма прямого народовладдя в Україні.

2. Референдум як основна форма прямого народовладдя в Україні.

3. Народне обговорення та інші форми народовладдя в Україні.

1. Вибори і виборче право як форма прямого народовладдя в Україні.

Ідея народовладдя - одна із загальнолюдських цінностей.

Вона є вихідною точкою до розуміння того , що є демократія. Відповідно до неї у суспільстві й державі в уявленні людей проходить межа між демократією і реакцією. Ідейною основою народовладдя є концепція суверенітету, тобто верховенства влади народу, яка здійснюється в його інтересах. Саме ідея народного суверенітету відіграла стимулюючу роль у розвитку суспільства, формуванні демократичних цінностей політичного життя у різних країнах.

Демократичність Української держави і суспільства виявляється насамперед у народовладді. Під народовладдям розуміється широка й активна участь громадян в управлінні справами держави і суспільства та створення найсприятливіших умов для надання всієї повноти влади народу. Отже, народовладдя в Україні здійснюється у двох формах: а) прямої (безпосередньої) демократії, коли народ виражає свою волю у визначених Конституцією і законами процесуальних формах; б) представницької демократії, тобто через своїх представників, яких народ обирає до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

В Україні представниками народу є Верховна Рада України, Президент України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради.

В конституційному праві вибори – це процедура формування державного органу або наділення повноваженнями посадової особи, що здійснюється безпосередньо голосуванням уповноважених осіб.

Під виборчою системою України розуміється передбачений законодавством порядок формування представницьких органів у державі. Сукупність правових норм, що регламентують порядок виборів, становить виборче право. Основними його джерелами є Конституція України, Закони України “Про вибори народних депутатів України” від 22 жовтня 1997 р., “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р., “Про вибори депутатів місцевих Рад та сільських, селищних, міських голів” від 14 січня 1998 р., “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим” від 12 лютого 1998 р.

У цих законах сформульовані демократичні принципи виборчого права: загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні; вільного й рівноправного висування кандидатів у депутати; гласності й відкритості; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування; свободи агітації.

Виборче право — це конституційно-правовий інститут, який об'єднує її собі норми Конституції України і норми поточного виборчого зако­нодавства, якими закріплено основоположні принципи участі громадян у виборах, порядок призначення, підготовки та проведення виборів, а також порядок і процедури встановлення результатів народного волевиявлення.

Принцип загальності означає, що право обирати мають усі громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Це право називається активним виборчим правом і означає, що будь-які прямі або непрямі непередбачені цими законами пільги чи обмеження щодо виборчих прав громадян України залежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, роду й характеру занять забороняються.

Принцип рівного і прямого виборчого права означає, що громадяни України беруть участь у виборах депутатів не рівних засадах і депутати обираються безпосередньо виборцями.

Таємність голосування на виборах означає, що ніякі форми контролю за волевиявленням виборців не допускаються, а саме: голосування відбувається у спеціально обладнаній для цього кабіні чи кімнаті. Під час заповнення бюлетеня в кабіні для голосування може перебувати лише особа, яка голосує.

Пасивне виборче право — це право бути обраним депутатом. Виборчим законодавством воно розглядається по-різному. Так, народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21-річного віку і постійно проживає на території України протягом останніх п’яти років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35-річного віку, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років і володіє державною мовою. А депутатом місцевої ради народних депутатів може бути обраний громадянин України, який на день голосування досяг 18-річного віку, має виборчі права і постійно проживає або працює та території відповідної ради.

Принцип вільного і рівноправного висунення кандидатів передбачає, що всі громадяни України з правом голосу мають право висувати кандидатів. Вони можуть реалізувати це право як безпосередньо, так і через політичні партії та їхні виборчі блоки або трудові колективи.

Гласність і відкритість виборчого права означає, що завжди підготовка і проведення виборів депутатів здійснюються відкрито і гласно.

Рівність можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії як принцип виборчого права має розумітися так, що всім кандидатам після офіційної їх реєстрації надається можливість взяти учать у виборчій кампанії на рівних засадах, вони мають рівне право на використання державних засобів масової інформації на території України, у них рівні можливості щодо матеріально-технічного і фінансового забезпечення їх участі у виборчій кампанії з боку держави.

Принцип неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування зумовлює існування таких положень виборчого права, як звільнення кандидата від виробничих або службових обов’язків із збереженням за останні 3 місяці середньої заробітної платні (для кандидатів у депутати місцевих рад); кандидати під час виборчої кампанії не можуть бути звільнені з роботи, а також переведені на іншу роботу або посаду без їхньої згоди, притягнуті до кримінальної відповідальності, заарештовані або піддані заходам адміністративного стягнення, що накладається в судовому порядку без згоди Центральної виборчої комісії (стосовно кандидатів у народні депутати) і відповідної територіальної виборчої комісії (щодо кандидатів у місцеві ради).

Відповідно до чинного законодавства організація виборчого процесу в Україні складається з таких стадій:

• Порядок призначення виборів і утворення виборчих округів.

• Утворення виборчих дільниць.

• Утворення виборчих комісій.

• Складання списків виборців.

• Висування, обговорення і реєстрація та агітація кандидатів у депутати.

• Проведення голосування і визначення результатів виборів.

• Опублікування підсумків виборів.

• Повторне голосування, повторні вибори або позачергові вибори.

У світовій конституційно-правовій практиці існує велика кількість різновидів виборчих систем, але всі вони є специфічними модифікаці­ями одного з трьох типів: мажоритарної, пропорційної та змішаної (мажоритарно-пропорційної).

Першою за часом виникнення і найпоширенішою в сучасному світі є мажоритарна виборча система, в основу якої покладено прин­цип більшості. За цієї виборчої системи виборці голосують за конкрет­них осіб, а обраним вважається той із кандидатів, який отримав зако­нодавчо встановлену більшість голосів виборців: відносну, абсолютну або кваліфіковану (залежно від цього розрізняють мажоритарні систе­ми відносної, абсолютної чи кваліфікованої більшості).

Пропорційну виборчу систему було запроваджено в державно-правову практику з появою політичних партій. У її основі лежить принцип пропорційного представництва політичних об'єднань у пред­ставницьких органах влади — політична партія отримує кількість мандатів, яка є пропорційною кількості набраних нею голосів виборців. Особливістю цього типу виборчої системи є те, що виборець голосує не за конкретну особу, а за виборчий список політичної партії чи ви­борчого блоку політичних партій. За пропорційної виборчої системи зазвичай встановлюється виборчий бар'єр (тобто мінімальна кількість голосів виборців), лише подолавши який політична партія чи виборчий блок можуть брати участь у розподілі депутатських мандатів.

Чинне законодавство також передбачає гарантії здійснення виборчого права: організаційні та юридичні гарантії, тобто встановлення відповідальності за порушення виборчого законодавства України.

Вибори роблять владу легітимною. За допомогою виборів народ визначає своїх представників і наділяє їх мандатом на здійснення його суверенних прав. Вибори служать барометром політичного життя. Результати виборів дають об’єктивну оцінку міри їх впливу, показують настрої виборців, тенденції політичного життя. Вони виступають також засобом селекції політичних керівників. Усі вибори в Україні відбуваються на основі таких конституційних принципів: вільних виборів, загального, рівного, прямого виборчого права, а також таємного голосування.