2. Конституційний статус Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 133 Конституції України, до складу України, поряд із областями, містами Києвом та Севастополем, входить Автономна Республіка Крим, яка має особливий конституційно-правовий статус.

Правовий статус Автономної Республіки Крим визначається норма­тивно-правовими актами: Конституцією України, законами України, Конституцією Автономної Республіки Крим та іншими актами.

Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим складають наступні основні елементи: 1) повноваження (сукупність прав та обов'язків); 2) предмети відання (сфери суспільних відносин, у яких Автономна Республіка Крим має право здійснювати нормативно-правове регулювання); 3) функції Автономної Республіки Крим (осно­вні напрямки діяльності); 4) принципи, на яких грунтується правовий статус (основоположні правові ідеї, які відображені в Конституції України та Конституції Автономної Республіки Крим); 5) гарантії Ав­тономної Республіки Крим (умови забезпечення здійснення повнова­жень Автономної Республіки Крим).

Розглядаючи правовий статус Автономної Республіки Крим у скла­ді України, попередньо слід коротко визначитися зі змістом і з право­вою природою автономії взагалі.

Різні види автономії існують у складі більш ніж двадцяти унітарних держав. Окрім України адміністративні автономні утворення входять до складу таких унітарних держав, як Велика Британія, яка має у сво­єму складі автономії: Північну Ірландію, острів Мен та низку інших малих островів; Габон — автономний район Гамба; Данія — Фарерські острови, Гренландію; Іспанія — Країну Басків, Каталонію, Андалусію, Галісію та ін.; Італія — Сицилію, Сардинію, Долину Аости та інші адміністративні області; Фінляндія — Алонські острови; Франція — острів Корсика та ін.

Однак із прийняттям Конституції України 1996 року така ситуація кардинально змінюється. Спочатку Основний Закон України (ст. 136), а потім і Конституція Автономної Республіки Крим (п. З ст. 1)та по­точне законодавство України визнали Верховну Раду Автономної Республіки Крим вже не органом державної влади, а лише «представ­ницьким органом», причому без законодавчої функції. Стаття 1 (п. 3) Конституції Автономної Республіки Крим закріплює за Верховною Радою Автономної Республіки Крим представницькі, нормотворчі, контрольні функції та повноваження в межах її компетенції. Рада мі­ністрів Автономної Республіки Крим конституюється як «уряд», але також не визнається органом державної влади.

У Конституції Автономної Республіки Крим Верховна Рада та Рада міністрів автономії визначаються лише як «органи влади» без конкре­тизації її юридичної природи як «державної».

Про достатньо високий правовий статус Автономної Республіки Крим, за яким вона суттєво відрізняється від областей в Україні, свід­чать її основні повноваження, які закріплено в главі 5 Конституції Автономної Республіки Крим. Особливо показовими є її повноважен­ня в політико-правовій та в соціально-економічній, зокрема в бюджет­ній сферах, які Конституція закріплює досить детально.

Автономна республіка — це форма політичної організації населен­ня, яке проживає на території автономії (а не лише етнічних чи релі­гійних суспільних груп). Крім того, світова практика державного бу­дівництва, і український досвід зокрема, свідчать, що проголошення автономії певної адміністративно-територіальної одиниці може бути зумовлено історичними, економічними, політичними, культурними, моральними, власне територіальними та іншими факторами.

Розглядаючи правовий статус Автономної Республіки Крим, важ­ливо визначитися, до якого виду автономії слід віднести цю республі­ку як автономне утворення, а також з'ясувати, які конкретні політичні, економічні, національні, історичні, культурні та інші чинники переду­вали її утворенню у складі України й зумовили особливості її сьогод­нішнього правового статусу.

Згідно зі ст. 2 Основного Закону, суверенітет України поширюєть­ся на всю її територію і Україна є унітарною державою. Стаття 133 Конституції України закріплює, що Автономна Республіка Крим, разом із адміністративно-територіальними одиницями, є складовою частиною адміністративно-територіального устрою України. Водночас Консти­туція України містить навіть не окрему статтю, а цілий розділ, який має назву «Автономна Республіка Крим», і закріплює основи її право­вого статусу в складі України. Аналіз положень цього розділу свідчить, що Автономна Республіка Крим має певні ознаки державності, а саме: в назві цього автономного утворення є слово «Республіка»; вона має свою Конституцію; вона має свій особливий представницький орган — Верховну Раду Автономної Республіки Крим, у якої є право приймати Конституцію та інші нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим; вона також має свій уряд — Раду міністрів, який також видає нормативно-правові акти; має свою територію, свої прапор, герб, гімн, столицю, державну мову.

Однак названі ознаки державності суттєво обмежуються іншими нормами Розділу X Конституції України: Конституція Автономної Республіки Крим повинна бути затверджена не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України; нормативно-правові акти владних органів Автономної Республіки Крим прийма­ються відповідно до Конституції України, законів України, актів Пре­зидента і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.