Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
світлична.docx
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆
  1. Історія України

Невдала зовнішня політика. Поразкою завершилися переговори Директорії про мир з Росією; не вдалося домовитися про підтримку з боку країн Антанти, які в грудні 1918 р. висадили свої війська на півдні України і надали підтримку білогвардійській армії Денікіна (білогвардійці і Антанта вороже ставилися до ідеї незалежності Укра­їни і боролися за відновлення “єдиної і неподільної Росії”).

Радянсько-більшовицькі війська мали чисельну перевагу, були краще організовані, ніж напівпартизанська армія С.Петлюри. На бік більшовиків перейшли загони Махна, “зелених”, Григор'єва.

Отже, 2 лютого 1919 р. радянські війська вступили до Києва і до травня майже на всій території України була встановлена радянська влада.

Політика радянсько-більшовицького уряду України

Ще під час наступу на Київ у січні 1919 р. Тимчасовий робітничо- селянський уряд України встановив нову назву держави — Україн­ська соціалістична радянська республіка (УСРР). Політичний курс щодо України розроблявся в Москві і враховував, перш за все, інтере­си більшовицького центру. Маріонетковий радянський уряд України (у 1919 р. взяв назву Рада Народних Комісарів) на чолі з Х.Раковським провадив ту ж політику, що й уряд Росії — політику “воєнного кому­нізму”:

диктатура комуністичної партії, угворення надзвичайних орга­нів влади — ревкомів і комбідів;

націоналізація промисловості, фінансів, зв’язку; сувора централізація управління виробництвом і розподілом товарів;

  1. Державна монополія на промислові товари, заборона приват­ної торгівлі і перехід до прямого товарообміну;

-* загальна трудова повинність;

карткова система, розподіл продуктів за класовою ознакою (робітникам — більше);

запровадження продрозкладки, що означало перехід до при­мусового вилучення у селян необхідного державі продовольства. Для проведення хлібозаготівель створювалися продовольчі загони, які діяли каральними методами;

-♦ “червоний терор” проти реальних і потенційних противників більшовизму.

Політика “воєнного комунізму” була викликана не лише над­звичайно складними обставинами, шо виникли в ході громадян­ської війни, а й планами більшовиків швидко здійснити світову

волюцію і перейти від товарно-грошових відносин до економіки

без ринку і грошей.

Політика більшовиків викликала масове невдоволення населен­ня України, розгорнувся широкий селянський рух Опору, зростало невдоволення і в Червоній Армії.

Тим часом наступ на Україну розгорнула білогвардійська армія Денікіна, активізувала свої дії армія УНР, захопивши ЗО серпня 1919 р. Київ.

Радянська влада в Україні знову (вже вдруге) впала.

Але ж і Директорія змушена була капітулювати перед білогвар­дійцями і вивести війська з Києва.

Розгром Денікіна

Восени 1919 р. більшість української території опинилася під вла­дою генерала Денікіна. Антинародна політика білого режиму (віднов­лення поміщицького землеволодіння, права власності на підприємст­ва, нехтування соціально-політичними правами трудящих) викликала масовий опір населення. У тилу білогвардійських військ ширився повстанський рух, особливо активно діяли загони Нестора Махна.

У листопаді 1919 р., на превеликий жаль, відбувся розкол армії УНР: у той час, коли війська Директорії вели запеклі бої з білогвардійцями, командування УГА уклало союз із Денікіним. У черговий раз далися взнаки протиріччя, які існували між урядами ЗУНР і УНР.

На початку 1920 р. Червона армія подолала опір військ Директо­рії і розгромила денікінців. Рештки білогвардійців зосередилися в Криму, Денікіна заступив Врангель.

Радянську владу в Україні було відновлено втретє і остаточно.

Вправа №19

  1. Розкрийте причини падіння ЗУНР.

  2. У чому причини поразки Директорії?

“Зимовий похід” армії УНР

Восени 1919 р. Директорія перейшла до партизанських форм боротьби.

Узимку 1919-1920 рр. її 5-тисячна армія здійснила похід денікін- ськими, а з поверненням більшовиків — радянськими тилами.

Так званий “зимовий похід” армії УНР стимулював український РУХ, її армію утримувало населення, сприймаючи її як свою армію, як захисника своїх інтересів.

Зближення УНР і Польщі. Радянсько-польська війна

Намагаючись врятувати українську державу, Директорія пішла на вимушений крок — переговори з Польщею. 24 квітня 1920 р. між урядами УНР і Польщі було укладено Варшавський договір, який передбачав:

/ спільну боротьбу проти більшовиків;

У відновлення незалежності УНР на чолі з Директорією і Голов­ним отаманом С. Петлюрою;

  • як своєрідну компенсацію за це С.Петлюра “віддавав” Польщі західноукраїнські землі (Східну Галичину, Волинь, Холмщину, По­лісся), що викликало обурення серед населення Західної України.

Війна, що розпочалася, тривала з перемінним успіхом:

  • успішний наступ польсько-українських військ (6 травня 1920 р. взяли Київ);

» контрнаступ радянських військ (дійшли до Львова і Варшави, в липні 1920 р. у Східній Галичині був утворений Тимчасовий ра­дянський уряд на чолі з В.Затонським);

® відступ радянської армії із Галичини.

Росія і Польща були не готові до затяжної війни і в жовтні 1920 р. уклали перемир’я. Це означало розрив Польщі з УНР. Українські війська (17 тис.) продовжували війну самостійно, але після запек­лих боїв із частинами Червоної армії змушені були відступити на окуповану поляками територію, де були роззброєні та інтерновані в польських таборах. Уряд УНР переїхав до Австрії.