1199-1205 Рр. Розвиток об’єднаного Галицько-Волинського

князівства за Романа Мстиславовича

У 1202 р. Роман приєднав до князівства Київські землі. Утворен­ня такої могутньої держави дозволило йому вести успішну боротьбу з половцями, угорськими і польськими князями, зі своїм непокір­ним боярством, сприяло економічному піднесенню князівства, роз­витку міст, ремесел, торгівлі.

Роман склав проект дотримання “Доброго порядку” на Русі, тобто припинення міжкнязівських чвар і організації центральної влади у федеративній Давньоруській державі. Російський історик XVIII ст. В. Татищев переказав зміст Романового проекту, запозичений, оче­видно, з давньоруського джерела, яке не дійшло до наших днів. У проекті “Доброго порядку” передбачалося, що у випадку смерті ки­ївського володаря, нового великого князя повинні обирати шість князів: суздальський, чернігівський, галицько-волинський, смолен­ський, полоцький і рязанський. Роман, прагнучи уникнути подаль­шого дроблення держави, пропонував передавати престол старшому синові, а не ділити землі між усіма синами, як чинилося раніше. Однак усі інші значні руські князі відмовилися приїхати на з’їзд, щоб обговорити Романів проект. Одні вигадували різні причини, інші прямо заявляли, шо такого “одвічно не було”, а значить, і не повинно бути.

Створення Галицько-Волинського князівства на чолі з Романом Мстиславичем стало важливим етапом в історії української держав­ності.

Після трагічної загибелі Романа — великого полководця й політи­ка — залишилося двоє малолітніх синів: чотирирічний Данило та дво­річний Василько. Від їхнього імені в князівстві почала правити вдова Романа — Анна — розумна, мужня і владна жінка. Її підтримували волинські бояри, приведені Романом із Володимира до Галича, та княжа дружина. Прихильниками об’єднання земель під владою князя виступали середнє боярство, міщани та селяни. Усі вони потерпали від утисків великих бояр, які зосередили у своїх руках земельні во­лодіння. Верхівка галицьких бояр виступила проти об’єднання Га­лицької і Волинської земель в одне князівство.

1205—1238 Рр. Тимчасовий розпад Галицько-Волинського князівства, викликаний загибеллю Романа Мстиславовича

і посиленням боротьби бояр за владу

Бояри прогнали малолітніх синів Романа — Данила і Василька — та взяли владу в свої руки. Під боярським пануванням земля опинилась у безладі, чим скористалися поляки та мадяри, які захопили Галич та Володимир і задумували поневолити всю Галичину та Волинь.

Угорський король Андрій II посадив на галицький престол свого малолітнього сина Коломана, а польський князь Лешко Краківський заволодів Перемишлем і зазіхав на решту волинських земель. Щоб послабити позиції угорського короля, він скористався з невдово­лення галичан свавіллям угрів у Галичі й запросив на галицький престол новгородського князя Мстислава Удатного. На чолі загар­тованої кінної дружини Мстислав Удатний у 1219 р. з допомогою міщан вигнав угорський гарнізон із Галича.

Із появою Мстислава Удатного на західноукраїнських землях утво­рилися сприятливі умови для боротьби проти експансії Польщі. Тим більше, іцо 18-річний Данило одружився з дочкою Мстислава Удатного Ганною. Спираючись на волинське боярство, молодий князь у 1219 Р- визволив від польських феодалів Берестейщину і Забужжя, у 1225 р. відвоював у поляків Луцьк і Пересопницю з округами й розпочав бо­ротьбу з ворожою йому галицькою олігархією за Галицьке князівство.

Кілька разів він брав і вимушено залишав Галич, аж доки в 1238 р. не утвердився в ньому остаточно. Для зміцнення відродженої Галицько- Волинської держави надзвичайно важливе значення мав захист її за­хідних кордонів. Навесні 1238 р. під Дорогичином Данило розгромив тевтонських лицарів Доброжинського ордену, які загрожували його державі, й навіть захопив у полон їхнього магістра Бруно.