- •1. Початкові поняття атомно-молекулярного вчення
- •2. Основні атомно-молекулярні одиниці вимірювання
- •Відносна атомна маса Ar
- •Відносна молекулярна маса Мr
- •Молярна маса м (г/моль)
- •3. Характеристика складових частин атому
- •5. Моль речовини
- •7Закон Авогадро (1811 р.) у рівних об`ємах різних газів при однакових температурі та тиску міститься однакова кількість молекул . Закон Авогадро та висновки з нього
- •Еквівалентна маса кислоти
- •Еквівалентна маса основи
- •Еквівалент оксиду
- •Еквівалент солі
- •Еквівалентна маса елементу
- •Така її вагова кількість, яка без залишку взаємодіє з одним еквівалентом будь-якої іншої речовини
- •55,847 Ферум
- •17. Валентні властивості атомів (валентність, ступінь окиснення, енергія іонізації, спорідненість до електрона, електронегативність)
- •18. Типи хімічного зв`язку
- •Неполярний: н2, Сl2, n2
- •20. Іонний, металічний, водневий зв’язки
- •2 Неорганічні речовини 1. Типи неорганічних речовин
- •2Бінарні оксигеновмісні сполуки 2. Оксиди
- •З Розчинні (луги) koh, CsOh, NaOh Нерозчинні Cu(oh)2, Mn(oh)2 а розчинністю у воді на:
- •Номенклатура основ
- •26. Типи хімічних реакцій
- •2 Розчини – гомогенні дисперсні системи, які складаються з розчинника, розчинюваної речовини та продуктів їх взаємодії 8. Розчини
- •34. Вимоги до реакцій в аналітичній хімії
- •38. Осадження – найважливіша операція гравіметрії
- •Вимоги до реакцій в титриметричних методах
- •41. Основи кислотно-основного титрування
- •Трилоно-метрія
- •43. Вода. Визначення твердості води
- •44. Твердість води та способи її усунення
- •45. Електроліти і неелектроліти
- •46. Теорія електролітичної дисоціації
- •47. Іонний добуток води. РН розчину
- •55. Гідроген. Вода. Отримання, властивості, застосування
- •56. До хімії ядерно-паливних матеріалів
- •57. Ядерне паливо
- •58. Дія випромінювання на метали
- •60. Кристалографічні особливості металів
- •60. Приклад застосування конструкційного матеріалу Цирконію – Zr у ядерній енергетиці
- •66. Полімери. Фізико-хімічні властивості. Застосування
- •67. Властивості і найважливіші характеристики полімерів.
66. Полімери. Фізико-хімічні властивості. Застосування
Склад і будова поліетилену. Молекули етилену здатні вступати в реакцію сполучення між собою, утворюючи довгі ланцюги з високими значеннями молекулярних мас. У результаті реакції утворюється так званий полімер. Процес послідовного сполучення молекул з утворенням високомолекулярної речовини називається полімеризацією (від грец. полі – численний, багато, і мерос – частина). Унаслідок полімеризації етилену утворюється полімер
С Н2 = СН2 + СН2 = СН2 + СН2 = СН2 + ... СН2 - СН2 - + - СН2 - СН2 - + - СН2 - СН2 - СН2 - + ...
СН2 - СН2 - СН2 - СН2 - СН2 - СН2 -...
А бо у скороченому вигляді: nСН2 + СН2 (- СН2 - СН2 -)n
Етилен Поліетилен
Реакція відбувається за підвищених тиску і температури та за наявності каталізатора. Вихідні низькомолекулярні речовини називаються мономерами (від грец. моно – один) . Етилен – мономер у реакції полімеризації. У струк-турі полімеру можна визначити фрагменти, що повторюються по всій довжи-ні ланцюга, у поліетилені це групи - СН2 - СН2 -. Такі групи атомів, що по-вторюються і становлять основу хімічної будови полімерного ланцюга, називаються мономерними ланками. Число n, що показує, скільки молекул мономера сполучається, утворюючи полімери, називається ступенем полімеризації. Мономерна ланка
nСН2 + СН2 (- СН2 - СН2 -)n Етилен Поліетилен
Ступінь полімеризації
У масі полімеру є молекули довші й коротші, з вищим і нижчим ступенями полімеризації, відповідно з більшою і меншою молекулярними масами. Тому заведено говорити про середню молекулярну масу полімеру.
Властивості поліетилену. На дотик поліетилен ніби масний, нагадує твердий парафін. Причина цього – подібність складу й хімічної будови цих речовин: парафін належить до вищих вуглеводів (С18- С35), у його структурі, як і в структурі поліетилену, повторюються групи - СН2 -. Поліетилен у масі – тверда речовина білого кольору, але легко забарвлюється в різні кольори, не тоне у воді. Плавиться у межах 102-105оС або 125 - 137 оС, залежно від способу добування полімеру.
Процес плавлення полімерів має свої особливості, зумовлені взаємодією між молекулами, що мають значну довжину. У процесі нагрівання в розплав-лений стан переходять насамперед коротші молекули, потім – довші, звідси широкий інтервал температур плавлення, а не точка плавлення, як у низько-молекулярних речовин.
У розплавленому стані поліетилену можна надати будь-якої форми, що зберігається після тверднення полімеру. Така властивість називається термо-пластичністю. Поліетилен - доволі міцний матеріал. Плівку з поліетилену можна зігнути, зім’яти, але важко розірвати. Поліетилен не проводить електричного струму. Він стійкий проти дії кислот, лугів, бромної води, розчину перманганату калію і тим самим нагадує насичені вуглеводні, до яких, власне, і належить за своєю хімічною будовою.
Щоб надавати полімеру потрібних експлуатаційних властивостей, тобто перетворити його на пластмасу, матеріал, з якого можна виготовляти різні вироби, в полімерну масу добавляють спеціальні речовини. Наприклад, завдяки пластифікаторам твердий полімер перетворюється на еластичний матеріал. Щоб зробити пластичну масу поруватою, до неї додають речовини, в результаті розкладання яких виділяються гази; таким чином виготовляють пінопласти. Для підвищення термо-, світло- і хімічної стійкості добавляють протиокисники (антиоксиданти), для забарвлення – пігменти, щоб запобігти наелектризованості – антистатики; у пластмаси вводять також наповнювачі – кварц, крейду, волокна тощо. Завдяки різним добавкам з того самого полімеру можна виробляти різні за властивостями матеріали, а з них виготовляти різні вироби, наприклад деталі конструкцій і взуття. Пластмаси належать до найважливіших сучасних матеріалів, що застосовуються в техніці, сільському господарстві, побуті. Це зумовлено тим, що вони мають властивості, завдяки яким їх використання є економічно вигідним. До них належать: низька густина (легкість), хімічна стійкість, низька теплопровідність, легкість забарвлювання, високі оптичні якості, а також можливість змінювати ці властивості в широких межах через зміну структури полімерів. Величезні переваги пластмас полягають у технічній і технологічній простоті виготовлення виробів, маловідхіності методів добування і переробки, низькій енергоємності цих процесів, а звідси – високій продуктивності виробництва.
Експлуатаційні недоліки пластмас пов’язані переважно з їхньою низькою термостійкістю, горючістю, крихкістю. Використання поліетилену, напр., обмежується його низькою температурою плавлення.
