116.Які основні джерела правового регулювання міжнародних розрахунків у формі акредитиву в Україні?

Міжнародна Торговельна Палата «Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів» (зі змінами і доповнен. 1993) Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів редакції 1993, застосовуються до всіх документарних акредитивів (включаючи резервні акредитиви тією мірою, якою вони можуть бути до них застосовані), коли вони включаються до тексту акредитива. Вони є обов'язковими для всіх сторін, якщо інше не передбачене в акредитиві. Акредитив за своєю природою являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані й не зобов'язані займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий контракт. Отже, установа банку, що оплачує, акцептує й оплатила тратти або негоціює та/або повністю виконує будь-які інші зобов'язання по акредитиву, не є предметом позовних вимог заявника, заснованих на його угоді з банком-емітентом або бенефіціаром. КМУ Постанова від 18 грудня 1996 «Про відкриття акредитивів на оплату товару та фрахту судна для закупівлі соєвого шроту». Міжнарод.регулювання. Конвенція ООН про незалежні гарантії та резервні акредитиви - 11 декабря 1995, Подписали только 4 государства, ратифицировали и присоединились - 5. Конвенция не вступила в силу на 30.10.2001. Россия не участвует.Ця Конвенція застосовується до міжнародного зобов'язання,: a) якщо комерційне підприємство гаранта / емітента, в якомувидано зобов'язання, знаходиться в Договірній Державі,або b) якщо норми міжнародного приватного права відсилають до праваДоговірної держави, якщо тільки зобов'язання невиключає застосування Конвенції. 2. Ця Конвенція застосовується також до міжнародногоакредитивом, що не охоплюються статтею 2, якщо в ньому прямо зазначено,що він підпадає під дію цієї Конвенції. 3. Положення статей 21 і 22 застосовуються до міжнароднихзобов'язаннями, згаданим у статті 2 незалежно від пункту 1цієї статті. Зобов'язання 1. Для цілей цієї Конвенції зобов'язання означає незалежне зобов'язання, під яким у міжнародній практиці розуміється незалежна гарантія або резервний акредитив і яке видається банком або іншою установою або особою, сплатити бенефіціару певну або визначених суму по простому вимогу або на вимогу з поданням інших документів відповідно до будь-якими документарними умовами зобов'язання, що вказують або з яких випливає, що платіж належить через невиконання будь-якого зобов'язання або настання іншої обставини,або на сплату за позикові або авансовані грошові кошти, абояк платіж у погашення будь-якої строкової заборгованостіпринципала / наказодавця або іншої особи.

117.Визначіть види міжнародної уніфікації торгового права.

Уніфікація зазвичай визнається найбільш ефективною і розповсюдженою формою зближення національних правових систем. В літературі переважає позитивна оцінка уніфікації як процесу прогресивного розвитку права. Про особливу увагу до уніфікації свідчить той факт, що деякі дослідники навіть пропонують виділити науку уніфікації права в якості наукового напрямку. У вузькому або власному сенсі слова уніфікація права як результат означає одноманітне нормативне регулювання у різних країнах тих або інших суспільних відносин. Нині у тлумаченні змісту уніфікація простежується дві тенденції: з одного боку під цим терміном розуміється процес створення уніфікованих норм, а з іншого – процес їх застосування. Що ж стосується уніфікації в міжнародній торгівлі, то необхідність уніфікації продиктована тим, що в міжнародній торгівлі істотну участь беруть юридичні особи. Юридичною базою діяльності цих осіб є різні національні правові системи. Ці системи далеко неоднозначні в регулюванні однотипних питань міжнародної торгівлі, і до того ж, вони нерідко дуже істотно розходяться з положеннями міжнародного торговельного права в таких питаннях. У зв'язку з цим, із мстою усунення складностей, пов'язаних із розбіжністю в регламентації аналогічних ситуацій, і спрощення міжнародно-правових відносин у торгівлі, прийнято, в міру можливості, усувати суперечності в різних правових положеннях шляхом їхньої уніфікації. Під такою уніфікацією розуміється "створення за допомогою міжнародних договорів однакових норм, що підлягають сприйняттю правом держав і таким чином забезпечують подолання розбіжностей у регулюванні міжнародних торговельних зв'язків". У цьому плані уніфікація міжнародних і національних правових норм, що регулюють міжнародну торгівлю - це сфера міжнародного приватного права. Питаннями уніфікації займається ряд міжнародних організацій. Серед них - Гаазька конференція з міжнародного приватного права. У 1955 р. нею була підготовлена й ухвалена Гаазька конвенція про право, застосовне в міжнародному купівлі-продажу товарів. У 1986 р. ця Конвенція була замінена іншою - Конвенцією про право, застосовне до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів. У 1966 р. під егідою ООН була заснована Комісія ООН із права міжнародної торгівлі "ЮНСІТРАЛ". Основними завданнями Комісії є гармонізація й уніфікація права міжнародної торгівлі і сприяння кодифікації міжнародних торговельних звичаїв. ЮНСІТРАЛ підготувала ряд проектів міжнародних конвенцій із різних питань міжнародної торгівлі, що були ухвалені.