125. Як співвідносяться поняття правова інтеграція та інтернаціоналізація торгового права?

Поняття "інтеграція" прийшло на зміну поняттю "міжнародне співробітництво" (яке не відображало сутності нових явищ) і розуміється

як вихід за межі співробітництва аж до утворення єдиної структури, що відзначається наддержавними ознаками.

Правова інтеграція є різновидом інтеграційних процесів, що ґрунтуються на засадах об’єднання частин у єдине ціле. Призначенням правової інтеграції є об’єднання систем (у межах міждержавних) у єдиний геоправовий простір. Цей процес має комплексний характер та складається із декількох стадій: 1) поглибленої взаємодії та узгодження засад формування міждержавної правової системи; 2) наближення національних правових систем до міждержавної шляхом попередньої адаптації внутрішньодержавного законодавства до правових стандартів цієї системи; 3) входження національних правових систем до міждержавної та остаточна правова адаптація у межах єдиного правового простору.

доцільно визнати правову інтеграцію як подолання розбіжностей, узгодження та сполучення національних правових систем, яке має як спонтанний, природний, так і свідомий, організований характер.

Правова інтеграція є складовою загального інтеграційного процесу |суспільної інтеграції), який може набувати й інших форм інтеграції — економічної, політичної, культурної, науково- технічної, військової тощо. Суспільна інтеграція може відрізнятися за ступенем і глибиною взаємодії, що спричиняє різні її класифікації.

Дуже близьким до інтеграції є поняття інтернаціоналізації досягнення певної сумісності внутрішньодержавного права різних країн може здійснюватися тільки через процес їх взаємодії з міжнародним правом, який він називає "інтернаціоналізацією права". В той же час він вважає, що передумовою інтернаціоналізації права є певні об'єктивні процеси подолання розбіжностей у внутрішньодержавному праві.

Найбільш поширеною класифікацією інтернаціоналізації є поділ цього поняття за простором інтеграційних процесів на:

правову глобалізацію, яка нині є провідною формою інтернаціоналізації права, або універсальною правовою інтеграцією, що відбувається у світовому масштабі. Останнім часом юристи виокремлюють такі явища, як "юридична глобалістика", "глобальна юридизація", "глобалізація у правовій сфері"

регіональну інтернаціоналізацію права, прикладом якої є європейська правова інтеграція, що нині демонструє найбільші результати;

локальну інтернаціоналізацію права, яка відбувається на субрегіональному або двосторонньому рівні.

Що до питання розмежування понять "інтеграція" і "співробітництво", то логічно буде вважати ці поняття такими, що перехрещуються. Адже не будь-яке співробітництво може мати інтеграційний ефект і не завжди наявна інтеграція є наслідком цілеспрямованого співробітництва.

У зв'язку з цим дуже важливо підкреслити — в інтеграції та інтернаціоналізації присутні два елементи: об'єктивний (стихійний, спонтанний, не завжди усвідомлений, не планомірний і не цілеспрямований) і суб'єктивний (штучний, певним чином усвідомлений, планомірний і цілеспрямований). Природно, що в реальності ці два аспекти певним чином переплітаються.

В той же час, з пізнавальної та управлінської точок зору, з метою розмежування стихійної та цілеспрямованої інтеграції правових систем доречно слідом за С. В. Бахіним виділяти поняття "зближенні' для позначення "організованої діяльності, покликаної забезпечити нормальне функціонування національних систем права і їх взаємну спряженість

126. Розкрийте зміст поняття міжнародного правового співробітництва держав?Наведіть приклади такого співробітництва у межах міжнародного торгового права?зміст правового зближення становить скоординований курс держав (виділено нами) на визначення загальних напрямів узгодженого розвитку національних законодавств, на подолання наявних правових розбіжностей і розробку спільних правових рішень\

На наш погляд, таке міждержавне співробітництво в правовій галузі не перекриває всього обсягу поняття правового зближення. Таке співробітництво є важливою передумовою зближення національних правових систем, але не завжди необхідною і достатньою.

Зміст міжнародного правового співробітництва держав складають міждержавні відносини (безпосередні або опосередковані іншими суб'єктами міжнародного публічного права) у сфері правової політики, які, у свою чергу, можуть здійснюватися на двох рівнях.

Первинним рівнем такого зближення є взаємна координація правової політики, яка відбувається у формах: двосторонніх і багатосторонніх міжнародних угод; рішень міжнародних організацій; міжнародної інституційної системи (конференцій, організацій, органів).

Зміст координації правової політики складається з: надання взаємної правової допомоги, що реалізується з метою "однакового регулювання правовідносин, що виникають між громадянами й організаціями договірних держав" , і торкається широкого спектра заходів не тільки щодо співробітництва органів судової влади і правоохоронних органів, а й забезпечення прав і свобод іноземних громадян. Як правило, така діяльність здійснюється на основі міжнародних угод, що мають двосторонній характер;

127. Як співвідносяться поняття правова конвергенція і правова апрксимація?

Останнім часом у науковому обігу все більш уживаним є поняття латиномовного походження, запозичене з англомовних джерел — апроксимація (approximation англ. зближення, наближення від лат. ap-proximo — форма; ар-ргоріо — наближатися), яке дедалі частіше використовується для позначення процесу зближення правових систем і норм права, що має глобальний і довготривалий, прогресуючий характер". Однак в українському правовому дискурсі термін "апроксимація" не отримав широкого розповсюдження. Необхідно зазначити, що більшість дослідників разом з Ю. О. Тихомировым та С. В. Бахін, вважають поняття "зближення правових систем" найбільш широким, родовим щодо "уніфікації", "гармонізації' та інших співмірних понять. Хоча іноді така розширена тенденція призводить до того, що зміст цього поняття ототожнюється з "інтернаціоналізацією права" чи "правовою інтеграцією". При такому підході розмивається головна підстава розмежування інтеграції і апроксимації — ступінь усвідомленості та керованості процесу подолання правовими системами своїх розбіжностей. Тому, на наш погляд, помилковими є твердження про те, що зближення може мати об'єктивний, спонтанний, стихійний, некерований характер і водночас виступати як суб'єктивний, спланований, цілеспрямований, організований процес.

Вищим рівнем міждержавного зближення правової політики є формування єдиного правового простору. Саме тільки після виходу міжнародного правового співробітництва держав на цей рівень починається, власне, те, що називається правовою інтеграцією (інтернаціоналізацією) шляхом зближення (конвергенції).конвергенція (англ. convergence) та антонімічний йому термін правова дивергенція (англ. divergence), які останнім часом все більше застосовують західні юристи. "правову конвергенцію" як процес правової інтеграції, більш глибокий, ніж "зближення" правових систем., результатом цього процесу має бути "взаємне збагачення права в різних ареалах і в остаточному підсумку — своєрідна інтеграція в праві, при якій з'єднуються в єдині правові утворення, у цілісні юридичні конструкції переваги й досягнення різних сфер права, різних систем" . Останнім часом і у вітчизняній правій науці все частіше йдеться про можливість "повного злиття" правових систем у процесі їхнього зближення.На нашу думку, головна відмінність конвергенції від апроксимації полягає не лише в кількісних, а більшою мірою — в якісних розбіжностях цих двох рівнів зближення права. Якщо перше поняття переважно позначає зближення правових систем на рівні правоутворення, то друге — на рівні правотворчості. Отже конвергенція правових систем передбачає не лише правотворчі процеси, а й певні дії в галузі праворозуміння і правореалізації.

Тому до змісту процесу конвергенції правових систем включають: розробку єдиних та одноманітних правових норм; виявлення шляхів і способів їх формування в рамках тих або інших правових систем; з'ясування прийомів і методів їхнього тлумачення; узгодження розуміння юридичних норм і категорій; досягнення одноманітності у їх застосуванні Тобто таке правове зближення є певним процесом правоутворення — утворення нового, більш злагодженого, узгодженого і багатомірного правопорядку. Кінцевою метою цього процесу є повне злиття правових систем, заміна їх єдиною спільною правовою системою⁴. До речі, як свідчить практика європейської правової інтеграції, це не обов'язково має призвести до ліквідації систем, що зближуються, повної втрати ними своєї ідентичностіНа сьогоднішній день можна виділити чотири напрямки правової конвергенції: 1) створення змішаних (гібридних) право- вих систем у країнах, які історично перебували під впливом різних традицій права. 2) розвиток регіональних (міждержавних) правових систем, що є характерним для всього світу, а особливо – для європейського континенту. Основними тенденціями розвитку міждержавних правових систем є: - зростання кількості правових систем міждержавних об’єднань, необхідних для ви- рішення вузьких (специфічних) проблем взаємодії; - збільшення наднаціональних повноважень у цілого ряду суб’єктів міжнародного права; - посилення регіоналізації при виникненні нових систем; - підвищення ролі нормативної інтеграції Особливо показовими є процеси європейської інтеграції в рамках ЄС. 3) уніфікація міжнародного права, яка не обмежується лише регіональним рівнем, а набуває планетарного масштабу. Дана тенденція поширюється на різноманітні сфери суспільних відносин. Так, Європейська еко- номічна комісія ООН наголошує на необхідності регулятивної конвергенції країн, які приєднуються до ВТО, що є важливою умовою розвитку світового ринку. 4) поступова трансформація права країн, які традиційно відносяться до окремого типу правових систем, в напрямку зближення з іншим типом.

128. Визначіть зміст поняття «уніфікація права» (с.47-49) Приклади гармонізації торгового права. Найбільш проблемним питанням у створенні терміносистеми зближення правових систем є розмежування понять 'гармонізація та "уніфікація, єдиного розуміння яких, як відмічає більшість дослідників, просто не існує . Однак поступово стає домінуючим розуміння гармонізації та уніфікації як двох способів зближення правових систем або правової інтеграції. Якщо створюється нове, спільне для декількох правових систем, певним чином юридично оформлене джерело права — це уніфікація. Результат такого зближення — "уніфіковані" норми, які далеко не завжди є однаковими, унітарними нормами. Якщо нові спільні джерела не створюються, а зближення правових систем відбувається шляхом подолання розбіжностей існуючих норм на підставі неофіційного зразка (моделі, еталона), тобто за допомогою необов'язкових для систем, що зближуються, джерел, — це гармонізація. Зупинимось більш детально на уніфікації, яка зазвичай визнається найбільш ефективною і розповсюдженою формою зближення національних правових систем. Нині у тлумаченні змісту терміна "уніфікація" простежується дві тенденції: з одного боку (і найчастіше) під цим терміном розуміється процес створення уніфікованих норм, а з іншого — процес їх застосування. Обидва ці процеси супроводжують міжнародну (міжнародно-правову) уніфікацію права, яка за засобами здійснення поділяється на два види:

Договірна або конвенційна уніфікація законодавства, яка передбачає створення за допомогою міжнародних договорів (конвенцій) єдиних для держав-членів норм. Основною перевагою конвенційного способу зближення національних систем права є можливість варіювання масштабами правової інтеграції, оскільки такий міжнародний договір може містити як норми прямої дії, так і визначати лише загальні параметри зближення.2. М'яка уніфікація, яка спирається на застосування джерел міжнародного права інших, ніж міждержавні конвенції (головним чином рішень міжнародних організацій), що одержали назву м'якого права (soft law). На відміну від конвенційних норм міжнародного права, обов'язковість норм м'якого права потребує підтвердження, яке відбувається різними способами. Основним з них є спосіб визнання таких норм обов'язковими у застосуванні через підтвердження державами-членами обов'язковості такого акта міжнародної організації при його прийнятті шляхом голосування. Приклади:Угода про уніфікацію норм у пасажирському сполученні 1968 р.; Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень 1929 р.; Конвенція, додаткова до Варшавської конвенції, для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, здійснюваний особами, що не с перевізниками за договором 1961 р. Міжнародна конвенція по уніфікації деяких правил, що стосуються коносаментів 1924 р.; Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про морські привілеї й морську заставу І926 р.; Конвенція про уніфікацію деяких правил про перевезення пасажирів морем 1961 р.; Угода про уніфіїсацію окремих правових норм, застосовуваних у морському торговельному судноплавстві 1987 р. та інші.