7. Винахід й.Гутенберга та його значення для розвитку документа

У Майнц Гутенберг привіз цілком розроблену ідею винаходу, і в 1445 або в 1446 році приступив до безперервного друкування книг.

Щастя Гутенберга, що віра в чаклунство не встала поперек його винахідливого шляху

Друкарство позбавляло заробітку в першу чергу ченців-переписувачів. Їм нічого не варто було оголосити його творіння дияволом, а винахідника - прислужником сатани.

Що така небезпека для Гутенберга була цілком реальною, доводить спалення в Кельні перших екземплярів друкованої біблії, як справу рук сатани.

Основу винахід Гутенберга складає створення того, що тепер називають шрифтом, тобто металевих брусків (літер) з опуклістю на одному кінці, що дає відбиток літери.

Літера настільки проста, що ми сприймаємо її як щось само собою зрозуміле, і дивною здається тривала, копітка робота, яку повинен був виконати Гутенберг, щоб створити літеру. А між тим без перебільшення можна сказати, що Гутенберг на ділі довів свою геніальність, дозволивши питання про виготовлення шрифту, і саме цим створив нове мистецтво.

Почав він, мабуть, з простого поділу дерев'яної дошки на по пересувних дерев'яні літери. Однак цей матеріал, внаслідок своєї ламкості, зміни форми від вологи і незручності закріплення в печатні формі, швидко довів свою непридатність для дозволу за дач, що стояли перед винахідником.

Виникнення ідеї металевого шрифту ще не вирішувати наперед досягнення необхідних результатів. Найімовірніше Гутенберг почав з вирізування букв безпосередньо на металевих пластинках і лише пізніше освоїв думку про величезну перевагу виливки завершено однотипних букв в раз створеній формі.

Але була ще одна деталь, над якою довелося чимало потрудиться винахіднику - це створення пунсони.

Можна, звичайно, в металі вирізати вглиб форму букви або слова і потім, вливаючи в приготовані таким чином форми легко плавкий метал, отримати літери з опуклим очком літери.

Однак можливо значно спростити завдання, якщо зробити одну модель опуклою літери на твердому металі - пунсони. Пунсонів відтісківают в більш м'якому металі ряд зворотних поглиблених зображений потрібної літери, отримують матриці і після цього організують швидку відливку будь-якого кількості літер.

Наступний етап - знаходження сплаву, який забезпечує одне тимчасово легкість виготовлення (лиття) і достатню міцність шрифту, витримує багаторазове друкування.

Тільки винахід пунсони, необхідного сплаву і організація словолітних знаменували рішучий і безповоротний успіх.

Весь цей шлях шукань був дуже довгий і важкий, і недивний але, що Гутенберг міг спожити на проходження його майже весь п'ятнадцятирічний період Страсбурзькій життя.

8. Розвиток знань про документ у 16-19 ст.

Важливе значення для утвердження статусу документа мала юридична практика. С.Н. Крамер зробив висновок, що закон і правосуддя в Месопотамії були основоположними практичними і теоретичними поняттями, адже "археологи знайшли тисячі глиняних табличок з усякими юридичними текстами: договори, угоди, заповіти, векселя, розписки, судові постанови", а "учні старших класів чимало займалися вивченням законів і сумлінно опановували важкі, специфічні юридичні формули, а також переписували зводи законів і судові рішення".

Чинники походження права, економічні та соціальні передумови його формування, фактори еволюції змісту норм, типові правові інститути – теми добре досліджені істориками права. Їх ставлення до історії права найдавнішого періоду побутування людства доволі своєрідне. Ідеться про те, що розвиток права в Межиріччі відбувався без запозичень, оскільки давня близькосхідна цивілізація позбавлена можливості звернення до досвіду попередників позаяк відсутні такі. Окрім цього, тисячолітній розвиток Месопотамії характеризується відносним спокоєм, відсутністю втручань ззовні, а отже, й правових реформ за іншим зразком.

Специфічні матеріальна основа документів, відсутність органічних барвників, фарб чорнил, природні умови сприяли "довгому життю" сотням тисяч юридичних документів. Дослідник Передньої Азії І.М. Дьяконов уважав, що перші юридичні документи не мали чітко розробленого формуляру, відрізнялися різночитанням, відсутністю вживання єдиної термінології. Недовершеність окремих позицій створення чи контролю за виконанням документів детермінувала умови, які живили необхідність удосконалення їх форми, змісту та були темою особливого інтересу тих, хто прагнув довизначити процесуальне судочинство, конституював право, закріплюючи прецеденти і подаючи їх через відповідні конструкції вербально фіксованої інформації.