37. Реакційне законодавство Німеччини в період фашистської диктатури.

1 грудня 1933 р. нацистський кабінет видав закон про зрощення НСДАП з державою: «Після перемоги націонал-соціалістичної революції НСДАП виступає носієм ідеї держави і невіддільна від держави, устрій її буде частиною народного права, а організація її буде визначатися волею фюрера».

Німеччина швидко переросла в унітарну централізовану державу. За 1933-1934 pp. було видано понад 230 законів і декретів. 31.03.1933 р. був утверджений «Тимчасовий закон про уніфікацію в землях», за яким ландтаги позбавлялися контролю над провінційними урядами, рівно як рейхстаг над імперським кабінетом. За тим же принципом були переформовані міські і сільські місцеві органи.

Вже 7 квітня 1933 р. вийшов закон «Про уніфікацію земель з рейхом». В кожну землю призначався намісник - штатгальтер. Останній отримав право скасовувати і затверджувати місцеві закони; звільняти і призначати усю адміністрацію земель, включаючи їхні уряди. 30.01.1934 р. закон «Про перебудову імперії» розпустив і ліквідував усі виборні органи земель, включаючи ландтаги. Кордони провінцій стали чисто адміністративними і більше не охороняли суверенітету цих земель.

24 березня 1933 р. був прийнятий закон, який дозволив імперському уряду без згоди парламенту видавати акти, що «ухиляються від конституції». Після цього Веймарська конституція зберігалася формально, але фактично перестала діяти.

За безпосередньої участі імперського об'єднання німецької промисловості було підготовлено закон від 27 лютого 1934 р. про заснування загальної імперської палати. Дрібні підприємства підлягали примусовому картелюванню. Підприємства з капіталом менше 100 тис. марок ліквідовувалися, нові могли утворюватися з капіталом не менше 500 тис.

20 січня та 1 жовтня 1934 р. були видані закони по регулюванню праці. Замість фабрично-заводських комітетів були створені інститути довірених. У червні 1935 р. була введена трудова повинність, а в грудні 1938 р. вона також поширювалась на жінок. Реальна зарплата в 1935 р. упала до 70% від рівня 1932 p., а середня тривалість робочого дня зросла до 10- 12 годин. Що стосується капіталістів, то експорт капіталу був заборонений під страхом смертної кари.

Спеціальний закон зобов'язував увесь прибуток понад 6% капіталу вкладати в облігації державної позики або реінвестувати у виробництво.

Робітникам перепадали крихти. Норму виробітку і оплати господар підприємства встановлював сам. З 1933 р. для робітників вводилося «державне професійне змагання», переможці якого зустрічалися з фюрером і отримували путівки на безплатний круїз.

16 березня 1935 р. було проголошено фактичну відмову від виконання Версальського договору, за яким армія Німеччини не повинна перевищувати 100 тис. чоловік. Відновлювалась загальна військова повинність, планувалося створити 36 піхотних дивізій.

У 1933-1934 бюджетному році на військові цілі було затрачено усього 750 млн марок, а уже до лютого 1938 р. на озброєння пішло понад 56 млрд марок, тобто військові витрати щороку зростали у геометричній прогресії.

1 березня 1936 р. німецькі війська були в односторонньому порядку введені в Рейнську демілітаризовану зону. 5 листопада 1937 р. Гіт-лер виступив перед генералітетом з планом створення «нового порядку в Європі». Гітлер, не вагаючись, порушував норми міжнародного права при здійсненні аншлюса Австрії, при розчленуванні Чехословаччини, при закулісному розподілі на сфери впливу Східної Європи в радянсько-нацистському пакті Ріббентропа - Молотова, при порушенні пакту з СРСР про ненапад 22 червня 1941 р. тощо. Для цієї держави існували не норми міжнародного права, а міркування доцільності.