16. Завоювання Британії англо-саксами. Утворення англо-саксонських держав.

Корінним населенням Британі були кельти. До початку І тис. Британь знаходилась під владою Римської імперії. З розпадом імперії почався процес самостійного розвитку кельтів, який характеризувався посиленням влади військових ватажків і створенням основ військово-демократичного ладу.

Проте вже з VI ст. почалося масове вторгнення на землі Британії германських племен англів та саксів. Ці племена знищували кельтські та перетворювали їх на залежних. Завоювання англо-саксонськими племенами Британії прискорили процес розкладу в них первіснообщинного ладу та формування ранньофеодальних держав.

Королівська влада підтримувала захоплення селянської землі у вільних общинників та їхнє обернення в залежних. Держава при цьому передавала великим землевласникам судову, а потім і всю іншу владу над селянами. Ставало регулярним виконання вільними селянами державних повинностей.

У VII ст. англосакси прийняли християнство і утворили 7 королівств, які в подальшому у ІХ ст. об’єднались і увійшли до складу держави Англія. У ІХ-ХІ ст. тут остаточно переміг феодалізм: особисто вільне населення виконувало різні державні повинності; а залежні та фортечні люди працювали на земельних власників, що розповсюджували на них судову та особисту владу.

Влада в державі зосередилась в руках короля та знаті. Знать організувалась у королівську раду і була вищим органом державної влади. Без її згоди король не мав права видавати закони або проводити будь-які державні заходи.

Місцева судово-адміністративна організація тривалий час залишалась за своїм характером народною, общинною, хоч все і підпорядковувалось верховній державній владі. Основою цієї організації виступали графські та сотенні округи. Шериф, що стояв на чолі графства, збирав податки, штрафи, завідував королівським майном у графстві, здійснював судову і адміністративно-поліцейську владу. Двічі на рік у графствах проводились збори знатних осіб, що розглядали судові справи, організацію оборони графства.

17. Суспільний лад та державний устрій англо-саксонської держави

7 англосакських королівств у ІХ ст. об’єднались і увійшли до складу держави Англія. У ІХ-ХІ ст. тут остаточно переміг феодалізм: особисто вільне населення виконувало різні державні повинності; а залежні та фортечні люди працювали на земельних власників, що розповсюджували на них судову та особисту владу.

З перемогою феодалізму зникали прежитки первіснообщинної організації. Вся влада зосередилась у руках короля і знаті. Знать утворювала королівську раду при королі, яка була вищим органом державної влади. Без погодження королівською радою король не мав права видавати закони або проводити якісь важливі державні заходи.

Місцева судово-адміністративна організація тривалий час залишалась за своїм характером общинною (народною), хоча з часом все більше піжпорядковувалсь верховній владі держави. Основою організації були графські та сотенні округи. Шериф стояв на чолі графства. Він збирав податки, завідував королівським майном, здійснював судову і адміністративну владу. Двічі на рік у графствах проводились збори знатних осіб, які розглядали судові справи, організацію оборони графства.