19. Основні джерела права Англії після буржуазної революції. Зміни в основих галузях та інститутах права.

В Англії пройшла свою апробацію більшість важливих інститутів сучасного права і правоохоронної системи. Так, Акт про запобігання злочинам 1879 р. вперше вводив поняття умовного засудження. Якщо умовно засуджений порушував приписи поведінки або здійснював новий злочин під час випробувального терміну, новий вирок виносився без додаткового судового розгляду. З 1871 р. вводиться спеціальний нагляд за рецидивістами, а з 1908 р. рецидивістів у випадку наступного засудження починають карати додатковими покараннями - від 5 до 10 років каторжної в'язниці.

У 1908 р. з'явився Акт про неповнолітніх злочинців, за яким особи у віці від 16 до 21 року повинні були утримуватися окремо від основної частини в'язнів, для них були введені особливі умови ув'язнення. Акт про звичних п'яниць 1898 р. дозволив скеровувати осіб, шо вчинили злочин у стані сп'яніння і були визнані «пияками», у спеціальні лікувальні заклади терміном на три роки. Саме в Англії винайшла себе система «виправлення працею» та заліків за зразкову поведінку і ретельний труд для ув'язнених за карні злочини. Автором ідеї був капітан Мекончі. У 1840 р. він почав управляти каторжанами на острові Норфолк, куди посилали найважчих злочинців. Суть т. зв. прогресивної системи позбавлення волі зводилася до того, що увесь термін ув'язнення розбивався на етапи. На кожному наступному етапі в'язень отримує певні пільги. Просування по етапах залежить від поведінки в'язня. Добра поведінка полегшує режим, погана - призводить до його погіршення. Регламентується усе: на скільки унцій додається у раціон хліба, каші, супу, коли можеш розраховувати на пудинг, скільки днів на тиждень маєш право користуватися матрацом, на якому етапі до нього додається подушка і т. д. Цікаво, що рецидив серед повторно засуджених після перебування на цьому острові склав ледь більше 2 відсотків. Цю систему удосконалили в Ірландії. В ірландській прогресивній системі останній етап відбуття покарання становить собою напівво-лю - можливість виходу на роботу з в'язниці без конвою, отримання відпустки тощо. Це допомагає ув'язненому адаптуватися до умов майбутньої свободи.

20. Судова система Англії після буржуазної революції. Судова реформа 1873-1875рр.

Продовжувала залишатися неоплачуваною посада мирового судді. Акти 1732 та 1745 pp. встановлювали майновий ценз у 100 ф. ст. доходу від земельної власності для осіб, які бажали посісти цю посаду. Члени палати лордів, їх старші сини, а також спадкоємці осіб з річним доходом від земельної власності у 600 ф. ст. ставали мировими суддями в силу закону, так би мовити, автоматично. Майновий ценз для мирових суддів був скасований аж у 1906 р. Заміщення посад усіх вищих суддів відбувалося за рекомендацією лорда-канцлера, за винятком посади лорда - головного судді. Цього останнього призначав король за представленням прем'єр-міністра. У 1832 р. був заснований судовий комітет Таємної ради у якості вищого апеляційного суду для колоній, а також у справах релігійної юрисдикції.

У 1834 р. був створений Центральний карний суд, який міг перебирати у своє провадження будь-яку карну справу. З 1 листопада 1875 р. почав функціонувати Верховний суд Великобританії, що поєднував у собі Високий суд та апеляційну інстанцію з цивільних справ. Усі судді виконували свої обов'язки практично пожиттєво. Відсутність писаних кодексів дозволяла виносити суб'єктивні вироки, суворо карати за незначні злочини. За такої ситуації незгідний з вироком міг захистити свої інтереси в суді вищої інстанції, але це вимагало значних коштів на послуги адвокатів. У 1782 р. в Англії створюється окреме міністерство внутрішніх справ, а з 1817 р. починає діяти поліція у графствах. У 1829 р. була створена поліція Лондона - Скотланд-Ярд. Даний орган розслідував карні справи у будь-якій частині країни на свій розсуд, здійснював нагляд за іноземцями у столиці і за її межами, подавав допомогу місцевим правоохоронним формуванням. У 1874 р. була створена Ірландська королівська поліція. В містах начальник поліції обирався членами муніципалітету. Властями графства призначався головний констебль графства. Але місцева поліція не була ані незалежною, ні навіть автономною від центру. Інструкції міністерства внутрішніх справ були для місцевих поліційних формувань обов'язковими, саме міністерство вирішувало питання фінансування місцевих поліційних відділків.