42. Напрямки підвищення конкурентоспроможності українських підприємств у сучасних умовах розвитку світової економіки.

Я считаю, что основными действиями для повышения конкурентоспособности украинских предприятий должны стать следующие:

1) Активная интеграция в мировые торговые отношения

Это, во-первых, даст украинским предприятиям лучший доступ к рынкам других государств, а, во-вторых, сделает возможным создание стратегических альянсов, совместных предприятий для производства товаров и оказания услуг между украинскими и иностранными предприятиями.

2) Государственная помощь предприятиям в снижении издержек

Во-первых, переговоры с Россией и другими странами по снижению цен на газ, который является одним из самих важных для большого количества украинских предприятия, во-вторых, добычу собственного газа с этой же целью (меньшие затраты для предприятий), в-третьих, государственные субсидии или налоговые каникулы для приоритетных предприятий для национальной экономики.

3) Улучшение законодательства

Здесь в первую очередь целесообразными являются переработка налогового и таможенного законодательства для обеспечения как можно лучших условий для функционирования украинских предприятий и экспорта украинских товаров (что особенно касается конкурентоспособности на мировом уровне).

4) Развитие образования и науки

Для обеспечения квалифицированной рабочей силы необходим обязательный развитие образования, а также технологий и научной сферы (опять же, для создания технологических конкурентных преимуществ компаний).

5) Борьба с коррупцией внутри страны:

Это одно из самых главных вопросов по уменьшению затрат предприятий, а также обеспечение справедливости в стране.

Ну и наконец, для выполнения всех этих действий необходимо привлечение эффективных менеджеров по коммерческой сферы. Ведь любой проект можно выполнить только при условии эффективного руководства.

44/ Конкурент.Переваги як фактори формув-ня страт-ї забезпеч-я конкур-спром-ті п-ва.

Конкур-перевага фірми- це вис. компетент-ть фірми у б-я галузі діяль-ті або у вир-ві товару в порівн-ї з фірмами-конкурентами. Поняття її рівня характериз. продукт-ть використ-я рес-сів та виявлення у співставл-і з іншими суб-ми господарюв-я. Вимоги до конкур. переваг: 1) ідентич-ть хар-ру потреб, що задовольн-ся; 2) ідентич-ть профілю спожив-в та фаз життєвого циклу товару. Якщо дотрим-ся дан. вимог, то рівень конкур. переваги може бути визнач. як віднош-я рентабельт-ті в-ва цієї фірми до аналогічн. пок-ка фірми-лідера, взятий за відпов.пер-д часу. Чинник конкур.переваги- це конкрет.компонент зовн або внутр сер-ща фірми, по якому вона має переваги перед конкур-ми. Існують тактичні та стратег.чинники. Стратег.чинник- це конкрет компонент внутр або зовн сер-ща фірми, завдяки якому вона може переважати перед конкур. фірмою після викон-я у перспективі конкрет.умов, які визнач перевагу конкур-та фірми або якогось компон-та фірми. Термін реаліз-ї страт.чинника може бути не менше 2 років. За М.Портером конкур. перевага ділиться на 2 види: більш низькі витрати та диференціація товарів. Важко, але можна все таки отримати конкур.перевагу на основі і більш низьких витрат і диференціації. Портер вважає, що конкур.перевагу отрим фірми: 1) які базуються в тих країнах, що дозвол найшвидше накопичити спеціалізов рес-си та навички; 2) якщо в країні базування фірми більш точна та доступна інформація щодо потреб в тов-х та технологіях; 3) якщо можливі капіталовкладення; 4) якщо співпадають інтереси власників, менеджерів та персоналу. Портер встановив, що тривалість утримання конкур.переваг залежить: 1) від джерела переваг (низького аба високого рангу); 2) від кількості наявних у фірми джерел конкур.переваг; 3) від активності в модернізації вир-ва та інших видів д-ті.