31. Визначити роль та місце державного сектору на ринку фінансових послуг.

Держава - учасник ринку фін послуг, виступає регулятором рфп в особі органів держ влади, уповноважених на здійснення регуляторних дій на відповідному сегменті рфп. Держава регулює фінансові відносини шляхом:1)випуску державних короткострокових зобов'язань (регулює відсоткові ставки банків), 2)перерозподіляє фінансові ресурси для крупних інвестиційних проектів.

Державні витрати не завжди збігаються з податковими надходженнями. У результаті виникає бюджетний дефіцит, що покривається за рахунок позик, які здійснюються на фінансовому ринку шляхом продажу облігацій уряду та інших цінних паперів як фінансовим посередникам, так і безпосередньо сімейним господарствам. Якщо у держави виникає надлишок фінансових ресурсів, то уряд стає "чистим" постачальником коштів на фінансовий ринок.

Вплив держави на кругообіг фінансових активів на фінансовому ринку виявляється через таке джерело, як фіскальна політика. Підвищуючи прямі податки, уряд може збільшити також обсяг коштів, що

вилучаються у домогосподарств. Останні, у свою чергу, змушені зменшувати або заощадження, або витрати на споживання. У будь-якому разі наслідком буде зменшення національного продукту як безпосередньо, тобто через зменшення доходів, отримуваних фірмами від продажу споживчих товарів, так і опосередковано, з огляду на зменшення обсягів заощаджень. А це означає також зменшення обсягів інвестиційних засобів, які фірми можуть витратити на придбання капітальних благ. Зниження прямих податків стимулює збільшення як заощаджень, так і споживання, у такий спосіб позитивно впливаючи на збільшення національного продукту.

У фінансовому світі цінні папери держави використовуються як еталон вільного від ризику доходу, як вічна альтернатива іншим вкладенням капіталу. Як свідчить світова практика, усі розвинені країни використовують випуск державних цінних паперів як неемісійне джерело для фінансування дефіциту бюджету.

У кожній країні існує власна специфіка щодо емісії та розповсюдження державних цінних паперів, що зумовлюється особливостями історичного та економічного розвитку країни і ринку позикових капіталів, повноваженнями різних рівнів державного управління.

32.Визначити роль та місце фінансових посередників як суб’єктів ринку фінансових послуг.

Посередники – юридичні особи (підприємства, банківські, фінансово-кредитні установи, інвестиційні компанії), діяльність яких тісно пов’язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на фондовому ринку емітентів та інвесторів. Посередники для здійснення своєї діяльності можуть об'єднуватися в добровільні об’єднання, в тому числі фондові біржі. Держава при цьому виконує законодавче регулювання процесу. До інститутів ринку цінних паперів належать фондова біржа, депозитарій та кліринговий банк (або розрахункова палата).

Фондова біржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, який зосереджує попит і пропозицію ЦП, сприяє формуванню їх біржового курсу.

Депозитарії надають послуги щодо зберігання ЦП, а також обслуговування угод щодо ЦП.

Клірингові банки регулюють взаємні зобов’язання щодо угод із ЦП і розрахунків за ними.

Посередники сприяють: прискоренню обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, його акумуляції для інвестицій у виробничу та соціальну сфери; переміщенню капіталу з однієї галузі в інші; акумуляції вільних грошових коштів населення, їх зв’язуванню та вилученню із вільного обігу (по суті, це переміщення коштів із вільного обігу в інвестиції); регулюванню обігу цінних паперів шляхом котирування, зміни їх курсу, ринкової вартості; Фондова біржа виконує ряд політичних та соціальних функцій: сприяння становленню економічної самостійності; сприяння створенню дійсної ринкової економічної системи; прискорення інтеграційних процесів; акумуляція грошових коштів населення для інвестування як у виробничу, так і в соціальну сферу тощо.

33.Обґрунтувати класифікацію суб’єктів ринку фінансових послуг за організаційною формою.

Класифікувати суб’єктів ринку фін послуг необхідно для того щоб:

1) визначити вимоги до відповідної особи, або групи осіб, як субєкта ринку фін послуг.

2) визначити місце відповідної особи в системі відносин, які виникають під час надання конкретної фін послуги,

3) визначити місце особи або групи осіб на ринку фін послуг за рольовою ознакою на перспективу.

Існують три класифікації: організаційна, функціональна і рольова.

За організаційною ознакою виділяють таких суб’єктів: держава, юридичні особи, фізичні особи.

Юридичні і фізичні особи – споживачі фінансових послуг, держава виступає регулятором рфп в особі органів держ влади уповноважених на здійснення регуляторних дій на відповідному сегменті рфп.

Поділ за організаційною формою дозволяє визначити та законодавчо закріпити вимоги до особи, яка може приймати участь у наданні фінансової послуги. Це забезпечується через механізм сертифікації для фізичних осіб та ліцензування для юридичних осіб. Сертифікація передбачає визначення рівня кваліфікації фізичних осіб. Система ліцензування дозволяє встановити мінімальні вимоги до фінансового посередника з наявності відповідної кваліфікації фахівців цього посередника та його технічного забезпечення, які є достатніми для належного обслуговування споживачів відповідно до виду послуги, яка надається. Другим завданням є визначення місця держави на рфп з метою запобігання монополізації або конфліктів інтересів при наданні відповідних фінансових послуг. Це досягається прямою забороною державі або суб’єктам державної власності надавати фінансові послуги, а також встановленням обмеження на державну частку в капіталі відповідних груп фінансових посередників.