36.Обґрунтувати доцільність сегментарного підходу до визначення структури ринку фінансових послуг.

За сегментарною ознакою фінансові послуги поділяються на фінансові послуги на грошовому ринку та фінансові послуги на ринку капіталів. Тобто ми ділимо послуги в залежності від терміну здійснення операцій та формування цільових фондів. Грошовий ринок – термін дії до 1 року, нецільовий характер, ринок капіталу – понад 1 рік, цільові фонди, різний ступінь контролю за використанням залучених ресурсів. В залежності від того в якій валюті деноміновано фін інструмент, додтково виділяються на грошовому ринку – ринок іноземних валют та ринки інструментів іноземних ринків. Сукупність ринку іноземної валюти та інструментів ринку іноземної валюти наз валютним ринком. Грошовий ринок і ринок капіталів називаються кредитним ринком. Фінансовий інструмент на кредитному ринку – це дво- або багатостороння угода з індивідуальними умовами та нестандартизованою формою на загальнодержавному та міжнародному рівні. Відповідно інструменти на цьому ринку є низьколіквідними.

До грошового ринку входять короткострокові кредити, депозити та короткострокові боргові цп.

До ринку капіталу входять середньо та довгострокові кредити та фондовий ринок, який складається з пайових цп та боргових цп. Короткострокові, середньо та довгострокові кредити складають ринок несек’юритизованих фінансових інструментів, ринок позик. Короткострокові боргові ЦП, фондовий ринок та ринок похідних цп складають сек’юритизований ринок, де фінансовими інструментами виступають цінні папери (стандартні, сек’юритизовані) – угоди, умови яких стандартизовані і форми яких визначені законодавтвом.

Таке сегментування ринку дозволяє розглядати конкуренцію між всіма фін посередниками, які задовільняють потреби споживача.

37.Визначити чинники інституційного сегментування ринку фінансових послуг.

Основним критерієм побудови є сукупність фінансових інститутів, яким згідно законодавства конкретної держави надано право надавати фінансові послуги. Інституційна класифікація РФП має місце у будь-якій системі правового регулювання фінансового ринку, але його економічне значення зростає лише в системах жорсткого правового закріплення конкретних фінансових послуг як виключної професійної діяльності відповідного виду фінансових посередників. Найбільш сталими в світовій практиці є такі інституційні сегменти:

ринок банківських послуг(універсальні та спеціалізовані)

небанківські фінансові установи

ринок страхових послуг

ринок послуг зі спільного інвестування

ринок брокерських послуг

ринок послуг зі здійсненням розрахунків

інститути інфраструктури (депозитарні установи, торгівельні ситеми розрахункові компанії).

Сьогодні формується ще й ринок лізінгових послуг.

Основними чинниками, що визначають дане сегментування РФП є:

1) історія розвитку певних інститутів в окремо взятій країні, традиції країни

2) кількість сегментів РФП залежить від наявної кількості видів фінансового посередників, закріплених діючим закон-вом 3)розвиток системи послуг та їх регулювання всередині однорідної групи фінансовиїх посередників. Ця класифікація дозволяє здійснювати державне регулювання та саморегулювання однорідних фін установ відповідно до специфіки їхньої діяльності. Об’єктом впливу є конкретні фін установи.