Тема 3. Зміст методичного дослідження з конструювання психологічних тестів

Матеріал даної теми спрямований на розкриття психометричної сутності понять «тест», «методичне дослідження», «конструювання», «план тесту», «гомогенність» та «гетерогенність». Ви маєте змогу ознайомитись з основними вимогами до ефективного тесту, його змістовними частинами, зрозуміти особливості методичного дослідження.

Вивчаючи матеріал, зверніть увагу на основні етапи методичного дослідження, правила складання плану тесту, визначення оптимального числа його пунктів, загальні вимоги до формулювання тестової інструкції.

В загальнонауковому значенні тест - це коротке стандартизоване випробування, спрямоване на отримання в стислий відрізок часу найістотнішої інформації про ознаки даного конкретного об'єкту з метою встановлення у нього наявності або ступеня вираженості певної властивості чи якості (В.С. Аванесов).

Важливо розуміти, що тести бувають не тільки психологічні. Властивості людини піддаються тестуванню в медицині, педагогіці, в певних областях професійної діяльності. В цих випадках говорять відповідно про медичні, педагогічні, професійні тести. Тестуванню може піддаватися не тільки людина, а також, наприклад, і технічний пристрій. В психодіагностиці використовується один з різновидів тестів - психологічні тести.

У вітчизняній і зарубіжній літературі представлена величезна різноманітність визначень поняття психологічного тесту.

«Психологічний тест по суті є об'єктивне і стандартизоване вимірювання вибірки поведінки» (Анастазі А., С. 31). «Тест – стандартизоване, часто обмежене в часі випробування, призначене для встановлення кількісних (і якісних) індивідуально психологічних відмінностей" (Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М., С.139). «Під тестом розуміється специфічний інструмент для оцінювання психологічних якостей особистості. Він складається з сукупності завдань або питань, пропонованих в стандартних умовах і призначених для виявлення часткових типів поведінки" (Гайда В.К., Захаров В.П. , С. 13).

Якщо спростити розуміння сутності психологічного тесту, то можна визначити його як стандартний набір висловів, який використовується в стандартних умовах, що забезпечує одноманітність і зіставність результатів його проведення.

Слід зазначити, що не будь-який психологічний тест є досить точним інструментом вимірювання. Як помітив П.Клайн, психологічний тест можна назвати ефективним, якщо він задовольняє таким вимогам:

1. Застосування шкали інтервалів;

2. Надійність;

3. Валідність;

4. Дискримінативність;

5. Наявність нормативних даних або критеріїв, встановлених експертами.

Тест складається з 4 частин: інструкції, стимульного матеріалу, схеми обробки результатів і інтерпретації. Ці чотири частини повинні бути сформульовано в процесі методичного дослідження з конструювання тесту.

Методичне дослідження - це спеціально організоване психологічне дослідження з конструювання тесту, спрямоване на створення психодіагностичного інструменту та його апробацію.

Введення технічного терміну «конструювання» в тестову літературу можна пояснити двома причинами. По-перше, це дозволило одразу відмежуватися від поширених уявлень про те, що тести вигадуються подібно шарадам, ребусам, головоломкам тощо. По-друге, термін «конструювання» має і психологічний підтекст, який показує: як і будь-яке конструювання, ця справа вимагає спеціальної підготовки від тих, хто збирається цим займатися.

Проведення методичного дослідження передбачає такі види робіт:

1. Розробка програми дослідження, у якій подається обґрунтовування проблеми, коротка теорія питання, виділяються об'єкт вивчення і предмет вимірювання, вводиться понятійний апарат (у тому числі, система понятійних і емпіричних індикаторів), розглядаються методи збору інформації, її статистичної обробки та питання організації методичного дослідження, визначаються критерії якості інструментарію і його подальшого вдосконалення.

2. Розробка плану тесту, в якому намічається число емпіричних індикаторів до кожного понятійного індикатора, число понятійних індикаторів, загальне число пунктів тесту, їх вид.

3. Формулювання пунктів тесту

4. Проведення емпіричного методичного дослідження по збору тестової інформації

5. Відбір працюючого тестового матеріалу за допомогою змістовного психологічного, логічного і статистичного аналізів

6. Перевірка тесту за критеріями надійності, дискримінативності, валідності

7. Інтерпретація результатів в термінах обраної психологічної теорії

8. Підготовка публікацій в наукових виданнях.

9. Визначення основних напрямів подальшого вдосконалення тесту: розширення сфери його вживання, стандартизації (тобто уніфікації процедури тестування).

Методичні дослідження в психології проводяться доволі нечасто, хоча ніхто не заперечує їх необхідність. Відповідно багато питань, що відносяться до їх проведення, залишаються нерозкритими. І хоча за формою методичні дослідження є різновидом емпіричного, проте вони мають відносну самостійність і ряд відмінних рис:

1. Мета дослідження. Емпіричне дослідження спрямоване на пізнання різних психічних явищ, тоді як методичне має на основній меті створення методу або їх сукупності (інструментарію).

2. Задачі. В емпіричному дослідженні ставиться і розв'язується ряд змістовних задач, тоді як в методичному мета і основна задача — створення нового методу — часто збігаються.

3. Вибірка. Залежно від сфери застосування методики, що конструюється, змінюються вимоги до вибірки випробуваних для її апробації. Загалом вона повинна відповідати тій генеральній сукупності, для якій методика рекомендується до застосування.

4. Предмет дослідження. Якщо в емпіричному дослідженні предметом є окремі сторони особистості, то в методичному у якості предмету найчастіше виступають окремі ознаки, характеристики, за якими ці сторони особистості можуть бути вивчені.

5. У програмі методичного дослідження гіпотези не грають такої помітної ролі, яка відводиться їм в емпіричному психологічному. Головним і, мабуть, єдиним класом гіпотез виявляються гіпотези зв'язку — всі елементи методики передбачаються (апріорно) корельованими між собою (у разі конструювання гомогенної шкали) і усередині окремих блоків тесту (при створенні гетерогенної шкали).

6. Основні поняття в методичному дослідженні грають не менше значущу роль, ніж в емпіричному. В останньому випадку психолог спирається на більш менш сформульовану раніше систему понять, тоді як в методичному - поняття вводяться активно. Вони формуються, уточнюються, звужуються або розширяються унаслідок відбору валідних емпіричних індикаторів (висловів) замість невдалих.

План тесту у загальних рисах вирішує такі основні питання:

По-перше, яким буде тест?

- гомогенний, тобто для вимірювання тільки однієї ознаки (властивості, характеристики);

- гетерогенний, спрямований на одночасне вимірювання декількох ознак.

По-друге, кількість пунктів тесту?

Відповідь на нього залежить від відповіді на перше питання, оскільки в гетерогенному тесті їх набагато більше, ніж в гомогенному. Крім цього, число завдань тесту залежить від об'єму, змісту і рівня абстракції понять, що відображають предмет. (Наприклад, порівняйте тести Векслера і Ряховського)

У гетерогенному тесті:

- кожний з компонентів структури явища - це понятійний індикатор першого ступеня;

- кожний понятійний індикатор представляється сукупністю емпіричних індикаторів;

- залежно від об'єму і змісту понять і понятійних індикаторів, їх місця і ролі в загальній концептуальній структурі психічного явища, що вивчається, намічається план розкладки необхідного числа емпіричних індикаторів, що представляються в тесті у вигляді пунктів.

- визначається приблизна кількість пунктів по тесту загалом.

Тут слід врахувати, що загальне число пунктів не повинне перевищувати межу, за якою дослідник починає стикатися з небажанням респондентів відповідати на довгий тест, з їх стомленням, неуважністю і іншими негативними явищами, викликаними тривалістю тесту і збільшенням об'єму роботи респондентів.

Разом з тим, згідно теорії тестів, чим більше пунктів тесту, тим надійніше тест, тобто за інших рівних умов надійність тесту зростає при збільшенні числа пунктів.

Отже ми маємо суперечність між теорією і практикою, яку слід вирішувати компромісом теорії на користь практики.

Як приблизний практичний орієнтир В.С.Аванесов вказує на наступне число пунктів гомогенного тесту: мінімальне— 10; достатнє — 23—29; практично оптимальне — 30— 40; теоретично бажане — понад 41.

У гетерогенному тесті, що складається з k-числа гомогенних частин, приблизне число пунктів збільшується відповідно в k раз.

Як орієнтир можна рекомендувати мінімальне число пунктів гетерогенного тесту — не менше 20, максимальне — не більше 200. В останньому випадку тестування звичайно займає час в межах від 35 до 100 хв.

Якщо в гетерогенному тесті представлено декілька понятійних індикаторів першого ступеня, то в плані передбачається приблизний відсоток пунктів для кожного індикатора (табл.3).

Гетерогенний тест, що включає, наприклад, за планом 5 понятійних індикаторів і загальне орієнтовне число пунктів в межах 150, може мати наступний розподіл числа емпіричних індикаторів.

Формулювання інструкції до тесту. Кожний тест має інструкцію по його заповненню. Результати тесту багато в чому залежать від її якості.

Таблиця 3

Зразок розподілу пунктів гетерогенного тесту

Понятійний індикатор	% пунктів	приблизна кількість емпіричних індикаторів
А	25	38
Б	15	22
В	10	15
Г	30	45
Д	20	30
Разом:	100	150

Характерні особливості якісної тестової інструкції такі:

1. Мета і задачі дослідження респондентам повідомляються в загальних виразах, в поняттях більш високого рівня абстракції по відношенню до предмету вимірювання, але у таких, що знаходяться в тій же області знання.

Зайва конкретизація неминуче викличе зміни в реакції респондентів, що зрештою дає значний приріст помилкової інформації і відповідно зменшує кількість істинної.

2. Стислість інструкції. Її об'єм, як правило, не повинний перевищувати однієї машинописної сторінки. Речення повинні бути короткими, що полегшує розуміння тексту.

3. Зрозумілість. Неясність і нерозуміння респондентом того, що і як він повинен робити, може призвести до марності усього дослідження.

Якщо в процесі випробування методики респонденти ставлять запитання щодо заповнення тесту, інструкція має недоліки. Вона повинна бути загальнозрозумілою, охоплювати всі основні питання стосовно поведінки респондентів в процесі заповнення тесту, з тим щоб виключити вплив дослідника і його додаткові вказівки. Отже, добре написана інструкція — важлива сходинка на шляху підвищення об'єктивності результатів.

4. Інструкція повинна бути стандартною, тобто не мінятися від дослідження до дослідження в різних вибірках. Як правило, зміни в інструкції супроводжуються змінами в реакціях респондентів, що робить результати дослідження незіставними.

Крім інструкції для респондентів, до тесту додається інструкція для психологів, що збираються їм користуватися. В цій інструкції повідомляються істинна мета створення тесту, сфера його застосування, контингент, на який він розрахований, рекомендації щодо збору і обробки інформації, деякі попередні результати, одержані на інших вибірках, час, що відводиться на тестування, текст звертання до респондентів.

Обидві інструкції регламентують процедуру проведення тестування; їх строге виконання — необхідна умова зіставності одержаних результатів.

Питання для самоконтролю:

1. Як Ви розумієте поняття «ефективний тест»?

2. Чи можна методичне дослідження назвати емпіричним? А навпаки?

3. Чим гомогенний тест відрізняється від гетерогенного?

4. Чи зустрічали Ви під час роботи з психодіагностичними тестами інструкцію для психологів? Назвіть ці тести.

5. Чим інструкція до випробуваного відрізняється від інструкції до користувача психодіагностичного тесту?

6. Наведіть основні вимоги до формулювання інструкції до психодіагностичного тесту

Тестові завдання:

1. Психологічний тест – це:

а) інструмент;

б) задача;

в) умова;

г) підхід.

2. Призначення психологічного тесту:

а) вимірювання відмінностей між людьми або між реакціями однієї людини в різних умовах;

б) виявлення закономірностей людської поведінки;

в) збір відомостей про причини існування даних особливостей людини;

г) виявлення специфічних особливостей людини для цілеспрямованої коректувальної дії.

3. Основною метою тесту є:

а) попереднє ознайомлення з особистістю випробовуваного;

б) знаходження кореляції між певними показниками;

в) діагностика певних психологічних особливостей випробуваного;

г) формування певних якостей випробовуваного.

4. Користувач тесту – це:

а) людина, яка використовує тестові показники як головне джерело інформації;

б) випробовуваний, який проходить тестування;

в) фахівець, який проводить тестування;

г) фахівець, який інтерпретує результати тестування.

5. Особа, що відповідає на питання анкети або інтерв'ю:

а) випробовуваний;

б) обстежуваний;

в) клієнт;

г) респондент.

6. Гомогенний тест відрізняється від гетерогенного:

а) віком випробуваних;

б) кількістю шкал;

в) наявністю нормативних даних;

г) формою стимульного матеріалу;

Завдання для самостійної роботи:

1. Користуючись довідковою літературою, дайте визначення поняттям «тестологія», «понятійний індикатор», «емпіричний індикатор», «пункт тесту».

2. Розрахуйте приблизну кількість пунктів тесту для вимірювання індивідуальних особливостей емпатії, як її розуміє О.П.Саннікова.

Література

1. Аванесов В.С. Тесты в социологическом исследовании. – М.: Наука, 1982.

2. Анастази А. Психологическое тестирование. Пер. с анг. В 2 кн. /Под ред. К.М.Гуревича, В. М. Лубовского – М.: Педагогика, 1982.

3. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике - Киев: Наук. думка, 1989

4. Гайда В.К., Захаров В.П. Психологическое тестирование: учебное пособие. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1982. С. 13-18.

5. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов.- Киев: ПАН Лтд., 1994. - 288 с

6. Санникова О.П. Феноменология личности: Избранные психологические труды. – Одесса: СМИЛ, 2003. – С. 60-65.