Тема 5. Конструювання пунктів особистісного опитувальника

Працюючи над темою, передусім слід визначити для себе, які специфічні проблеми можуть виникнути при конструюванні пунктів саме особистісного опитувальника, які шляхи усунення цих проблем та засоби підвищення надійності тесту розроблені на сьогодні у психометрії. Адже, як і у разі тестів інтелекту та досягнень, якість окремих завдань є найважливішою для всього опитувальника.

Крім наведеного нижче матеріалу, раджу звернутися до роботи П.Клайна, який у третьому розділі свого довідника дає ґрунтовну характеристику сучасному стану методології конструювання особистісних опитувальників. Він визначає особистісні опитувальники як методики вимірювання особистісних якостей. Там же автор зазначає, що основні труднощі їх конструювання пов’язані з встановленням валідності цієї групи методик.

При розробці завдань для особистысних опитувальників необхідно враховувати наступні проблеми, які можуть призвести до низької валідності тестів:

1. Установка на погодження - тенденція випробовуваних погоджуватися з твердженнями або відповідати на питання «так» незалежно від їх змісту, особливо якщо твердження (питання) неоднозначні.

2. Установка на соціально схвалювані відповіді - тенденція відповідати на питання тесту так, щоб виглядати "соціально позитивним".

3. Установка на невизначені або середні відповіді (наприклад: «невпевнений», «не знаю», або «важко відповісти»), до якої багато випробовуваних схильні вдаватися, як до безпечного компромісу.

4. Установка на «крайні» (розташовані по краях шкали) відповіді, яка виявляється при використовуванні багатоелементною шкалою.

5. Очевидна валідність питань (тверджень), яка призводить до відповідей, які відображують не поведінку випробовуваного, а його думку щодо наявності в нього досліджуваної якості.

6. Відповідність (чи невідповідність) змісту питань (тверджень) ознакам прояву досліджуваного психічного явища.

7. Адекватність вибірки випробуваних генеральній сукупності, яка має безліч особливостей прояву досліджуваного психічного явища, що вимагає апробації методики на великих вибірках.

8. Встановлення адекватного критерію валідності, яка полягає в знаходженні такого критерію.

Враховуючи ці труднощі, особливе значення набуває розробка форми питань (тверджень), яких є досить багато. Ось перелік найефективніших (за П.Клайном) форм:

1. Питання з відповідями «так-ні» (Особистісний опитувальник Айзенка), їх легко формулювати, вони зрозумілі випробовуваним і відповіді на них даються швидко.

2. Альтернативні завдання (з відповідями «правда-брехня»), які складаються з тверджень (часто від першої особи), які випробовувані повинні відзначити як вірні або невірні для них (наприклад: Я ненавиджу втискуватися в переповнений автобус).

3. Завдання з відповідями "подобається-не подобається" (наприклад: 1) ліхтарники; 2) шуби з бобрового хутра; 3) бас-барабан).

4. Завдання з рейтинговими шкалами, які складаються з твердження, до якого додається рейтингова шкала. (наприклад: Мені подобається бувати з друзями в кафе: завжди, дуже часто, часто, як коли, рідко, дуже рідко, ніколи).

5. Трихотомічні завдання (16PF). Прикладами трихотомій є: «зазвичай – іноді – ніколи», «вірно – не знаю – невірно», «так- важко відповісти – ні». Ці варіанти надають більшу гнучкість при формулюванні завдань, ніж жорсткі форми типу "так-ні" (дихотомічна) або альтернативні.

6. Трихотомічні завдання з вибором - це завдання, в яких у продовження речення пропонуються три завершальних фрази, одну з них випробовуваний повинен вибрати (наприклад: Коли мені нічого робити, я можу: а) подзвонити другові, щоб поговорити; б) зайнятися розгадуванням важкого кросворду; в) піти на джазовий концерт".

7. Завдання з вимушеним вибором, де випробовувані примушуються до вибору одного з двох чи більше тверджень (методика Голланда).

Є й інші типи завдань, що використовуються в особистісних опитувальниках. Однак, наведені типи добре апробовані в практиці тестування особистості.

Для того, щоб розробити сукупність тверджень (питань) особистісного опитувальника слід дотримуватись таких інструкцій:

1. Перерахувати особливості поведінки, які характеризують досліджуване психічне явище, шукаючи їх у описах в психологічній літературі.

2. Перетворити опис кожної особливості в твердження (питання), обравши одну з розглянутих форм.

3. Постаратись, щоб призначення кожного завдання не було дуже очевидним.

4. Формулювати кожне завдання зрозуміло і недвозначно.

5. Наскільки можливо, забезпечити, щоб кожне завдання відносилося до якої-небудь конкретної області поведінки.

6. У кожному завданні повинне міститися тільки одне питання або одне твердження.

7. Уникати використовувати терміни частоти і інші суб'єктивні вирази.

8. Завдання повинні торкатися поведінки, а не відчуттів і відносин.

9. Забезпечити через інструкцію, щоб відповіді на завдання давалися швидко.

10. Уникати впливу основних установок на відповіді, таких як установка на погодження та установка на соціально схвалювані відповіді.

а) Вірогідність прояву установки на погодження краще зменшується за рахунок формулювання зрозумілих завдань і використання збалансованих шкал.

Збалансована шкала - шкала, для якої приблизно рівна кількість завдань має ключові відповіді «так» та «ні».

б) Установки на соціально схвалювані відповіді легше за все уникнути шляхом ретельного формулювання завдань.

11. Проведіть перевірку надійності, валідності та дискримінативності отриманої сукупності завдань.

Якщо наведених інструкцій Вам виявиться замало, зазначимо, що П.Клайн більш докладно пояснює різноманітні методичні прийоми запобігання тих труднощів, що були наведені на початку теми. Отже, радимо звернутися до першоджерела.

Питання для самоконтролю:

1. У чому сутність таких установок випробуваних: установки на погодження, установки на соціально схвалювані відповіді, установки на середні відповіді, на «крайні» відповіді?

2. Назвіть основні типи завдань для особистісних опитувальників

3. За якими правилами формулюються завдання до особистісних опитувальників?

4. Які Ви знаєте психодіагностичні методики, що складаються із завдань з рейтинговими шкалами?

5. Як розробити збалансовану шкалу?

6. Для чого треба забезпечити швидкість відповідей випробуваних на питання?

Завдання для самостійної роботи:

1. Спробуйте сконструювати завдання різних типів для тесту, що виявляє рівень емпатії.

2. Користуючись довідковою літературою, дайте визначення поняттям «надійність тесту», «валідність тесту», «адекватна вибірка», «ключова відповідь», «рейтингова шкала».

Література

1. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов.- Киев: ПАН Лтд., 1994. - 288 с

2. Словарь- справолчник по психологической диагностике /Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М.- Киев: Наук. думка,1989

3. Аванесов В.С. Тесты в социологическом исследовании. – М.: Наука, 1982.

4. Гильбух Ю.З. Актуальные вопросы валидации психологических тестов /Вопросы психологии. – 1978. - N 5. – С. 108-118.

5. Гайда В.К., Захаров В.П. Психологическое тестирование: учебное пособие. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1982. - С. 13-18.