3.2. Визначення й аналіз типу фінансової стійкості господарюючого суб’єкта

Методичні рекомендації. Абсолютні значення і тенденції зміни фінансових коефіцієнтів мають, як правило, різнопланове тлумачення. Тобто якщо за одними показниками господарюючий суб’єкт вважатиметься фінансово-стійким, то за іншими - навпаки. З метою визначення одного з чотирьох типів фінансової стійкості господарюючий суб’єкт використовується методика, яка базується на розрахунку системи показників забезпеченості запасів джерелами їх формування.

Залежно від співвідношення таких показників, як запаси (3), власні оборотні кошти (ВОК) та нормальні джерела формування запасів (НДФЗ - це п.5 табл. 3.2. „Наявність власних оборотних коштів і довгострокових зобов’язань для формування запасів”) виділяють такі типи поточної фінансової стійкості господарюючий суб’єкт.

1. Абсолютна фінансова стійкість, досягнення якої відбувається за умови: 3<ВОК (показник 7>0).

Це співвідношення свідчить про абсолютну незалежність, господарюючий суб’єкт від зовнішніх кредиторів для покриття поточних фінансових потреб, оскільки всі необхідні обігові активи формуються за рахунок власних джерел фінансування.

Цей тип фінансової стійкості на практиці трапляється досить рідко і не може розглядатися як ідеальний, оскільки використання позик для формування обігових активів є достатньо розповсюдженою політикою фінансування.

2. Нормальна фінансова стійкість, яка відповідає такій нерівності: ВОК<3<НДФЗ (показник 8>0).

Цей тип фінансової стійкості свідчить про ефективну політику залучення та використання позикових коштів, оскільки виробничі потреби господарюючого суб’єкта в повному обсязі забезпечені різноманітними нормальними джерелами фінансування, строк погашення яких не настав.

3. Нестійке фінансове становище, яке відповідає нерівності: 3<= НДФЗ (показник 9>0).

Цей тип фінансової стійкості свідчить про наявність певних проблем з джерелами фінансування запасів. Для формування певної їх частини використані джерела фінансування, що не можуть бути визнані за нормальні (позикові ресурси, що отримані для інших цілей, залишки коштів фондів спеціального призначення, кредиторська заборгованість нетоварного характеру та ін.).

4. Кризова ситуація діагностується в разі наявності 2-х ознак: 3>НДФЗ (показник 9<0) підприємство має кредити та позики, не погашені у встановлений термін.

Виявлення такого становища свідчить про неможливість господарюючого суб’єкта вчасно розраховуватися зі своїми кредиторами.

Вихідні дані. Ф. №1 ,,Баланс” (,,Лист 1”) за минулий та звітний періоди.

Комп’ютерні технології аналітичних досліджень. За допомогою ПК в операційній системі Microsoft Excel в ,,Лист 9” створюємо табл. 3.2. - «Визначення та аналіз типу фінансової стійкості господарюючого суб’єкта». Розрахунки проводимо в додатковій таблиці (табл. 8).

Для визначення загальної кількості запасів у клітинці С-31 (рядок 4 ,,Запаси”) ставимо знак ,,=” і водночас переходимо з ,,Листа 9” в ,,Лист 1”, де активізуємо і додаємо числа в клітинках, які належать рядкам 100, 110, 120, 130 та 140 в графі 4 ,,На кінець звітного періоду” (активізуємо клітинку, відповідну до рядка 100, натискуємо на клавішу ,,+”, знову проводимо активізацію клітинки, але відповідно до рядка 110, і знову натискуємо на клавішу ,,+” і т.д. до клітинки, відповідно до рядка 140) і після цього натискуємо на клавішу „Enter”.

Аналітична оцінка результативних досліджень. На підставі проведених розрахунків визначається тип фінансової стійкості господарюючого суб’єкта за минулий та звітний періоди та формується висновок, у якому відображається динаміка фінансового стану господарюючого суб’єкта, виходячи з даних табл. 3.2.

Рядок 10 (тип фінансової стійкості) (абсолютний, нормальний, нестійкий, кризовий) записується на основі визначених показників: 7, 8 та 9;

2 Рядок 11 (коефіцієнт забезпеченості запасів відповідними джерелами формування) записуємо наступні значення - абсолютна фінансова стійкість - 1; нормально - стійкий фінансовий стан - 5; нестійкий або кризовий фінансовий стан -6; - Строка 12 (надлишок (+) або нестача (-) відповідних джерел формування на 1 грн. запасів, грн.) - якщо абсолютна фінансова стійкість - 7: якщо нормально стійкий фінансовий стан - 8; якщо нестійкий або кризовий фінансовий стан - 9.

4. Програма визначення оцінки ліквідності та платоспроможності господарюючого суб’єкта

Мета, провести дослідження рівня ліквідності та платоспроможності (наявності грошей у касі та на рахунку в банку) господарюючого суб’єкта для визначення здатності погасити свої зобов’язання власними коштами.

Рівень ліквідності господарюючого суб’єкта свідчить про ступінь ризику вкладення коштів у господарюючий суб’єкт. Аналіз ліквідності дає змогу визначити, наскільки ризиковано вкладати кошти в господарюючий суб’єкт, а також, чи може господарюючий суб’єкт мати ліквідні активи для погашення своїх зобов’язань.

Ліквідність характеризується здатністю господарюючого суб’єкта виконувати свої короткотермінові (поточні) зобов’язання за рахунок власних поточних активів. Господарюючий суб’єкт може вважатись ліквідним, якщо його поточні активи перевищують поточні зобов’язання, а само воно здатне оперативно перетворювати активи на платіжні зобов’язання для оплати короткострокових зобов’язань. Ліквідність господарюючого суб’єкта - цс його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань. Ліквідність визначається співвідношенням величини ліквідних засобів, які можуть бути використані для погашення боргів і величини зобов’язань. За своїм змістом ліквідність господарюючого суб’єкта означає ліквідність його балансу.

З категорією ліквідності тісно пов’язане поняття платоспроможності, під якою розуміють здатність господарюючого суб’єкта виконувати свої зовнішні (короткострокові та довгострокові) зобов’язання, використовуючи власні активи. Платоспроможність - це наявність у господарюючого суб’єкта джерел фінансування для своєчасного і постійного погашення своїх зобов’язань.

Аналіз платоспроможності господарюючого суб’єкта проводиться для того, щоб згідно з методикою дослідити стан надходження фінансів у та їх достовірність для погашення зобов’язань, що виникають у господарюючого суб’єкта в ході своєї діяльності.

Для проведення оцінки ліквідності та платоспроможності у господарюючому суб’єкті аналіз здійснюється в такій послідовності:

- Аналіз ліквідності господарюючого суб’єкта;

- Аналіз платоспроможності господарюючого суб’єкта.