6.3 Оцінювання дебіторської та кредиторської заборгованостей

Методичні рекомендації: Логічним продовженням аналізу стану розрахунків господарюючого суб’єкту є узагальнення та порівняння результатів проведеного аналізу кредиторської та дебіторської заборгованостей.

Необхідність такого порівняння випливає із двостороннього відображення розрахунків господарюючого суб’єкту, що досліджується, у фінансовій звітності - з одного боку, дебіторської та кредиторської заборгованості - з другого. Суть запропонованого оцінювання полягає в зівставленні загальної величини дебіторської та кредиторської заборгованостей та в розрізі окремих її видів. Крім того, доцільно використати ряд аналогічних фінансових коефіцієнтів, що характеризують взаємне співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей. Це є важливим елементом контролю за раціональним співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованостей господарюючого суб’єкта з огляду на дотримання стабільності його фінансового стану та поступального розвитку господарюючого суб’єкта. Значне перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською завжди створює загрозу фінансовій стійкості господарюючого суб’єкта і призводить до необхідності залучення додаткових джерел фінансування.

Вихідні дані. Ф. № 1 „Баланс” (Лист 1), Ф. № 2 „Звіт про фінансові результати” („Лист 2”) за минулий та звітний періоди.

Комп’ютерна технологія аналітичних досліджень. В операційній системі Microsoft Excel продовжуємо працювати в „Листі 8”.Створюємо табл. 6.3. „Комплексна оцінка дебіторської та кредиторської заборгованостей господарюючого суб’єкту”. Користуємося табл. 16.

Таблиця 16

Таблиця для розрахунку:

	А	В		С
35	№ з/п	Показники		1 квартал
36	1	2		3
37	Вихідна інформація, тис. грн.
38	1	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)		Ф № 2: 035
40	3	Середньорічна величина дебіторської заборгованості	Ф. № 1 :[050+150+160+170+180+190+200+210(гр.3)+(050+150+160+ 170+180+ 190+200+210(гр.4)] : 2
46	Показники оцінки дебіторської заборгованості
47	9	Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості		п.1 : п.3

Для проведення розрахунку п.3 „Середньорічна величина дебіторської заборгованості» в клітинці С-40 у „Листі -8” ставимо знак „=” та натискаємо лівою кнопкою миші на дані у „Листі-1”, де активізуємо рядки 050, 150, 160, 170, 180, 190, 200 та 210 активу балансу в графі 3 „На початок звітного періоду” та в графі 4 „На кінець звітного періоду”, потім позначені активізовані клітинки в верхній строчці для формул над таблицею виділяються дужками від початку до кінця активізованого числа, ставимо знак ,,/” (поділити) та цифру „2”, і на кінець, натискаємо на клавішу „Enter”.

Другий метод розрахунку проводимо тільки в „Листі-8». В клітинці С-47 ставимо знак „=”, активізуємо клітинку С-38, потім ставимо знак „/” (поділити) і ще раз активізуємо клітинку С-40 і натискаємо на клавішу „Enter”. Результат заносимо в клітинку С-47.

Таблиця 6.3.

Комплексна оцінка дебіторської та кредиторської заборгованостей господарюючого суб’єкта

№ з/п

Показники

Періоди

Відхилення

1 квартал

2 квартал

абсолютне

відносне

1

2

3

4

5

6=5-4

7=6:4x100

Вихідна інформація, тис. грн.

Вихідні дані

1

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Ф. № 2:035

2

Операційні витрати

Ф. № 2:280

3

Середньорічна величина дебіторської заборгованості

Ф. № 1:050+150+ 160+ 170+180+ 190+ 200+210 (гр.3)+ 050+150+160+ 170+180+190+ 200+210(гр.4): 2

4

Середньорічна величина кредиторської заборгованості

Ф. № 1:(520+530+ 540+550+560+ 570 +580+590+ 600 (гр.3)+520+530+ 540+550+560+570 +580+590+ 600 (гр.4)) : 2

5

Середньорічна вартість капіталу

Ф. № 1:640 (гр.3)+ 640 (гр.4) : 2

6

Середньорічна вартість оборотних активів

Ф. № 1: 260 (гр.3)+ 260(гр.4) : 2

7

Середньорічна величина зобов’язань

Ф. № 1:430+480+620 (гр.3)+430+480+ 620 (гр.4) : 2

8

Середньорічна величина поточних зобов’язань

Ф. № 1:620 (ф.3)+ 620 (гр.4) : 2

Показники оцінки дебіторської заборгованості

Алгоритм розрахунку

9

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості

п.1 : п.3

!

10

Тривалість 1 обороту дебіторської заборгованості, днів

360 : п.9

11

Частка дебіторської заборгованості в капіталі, %

п.3 : п.5 X 100

12

Питома вага дебіторської заборгованості в оборотних активах, %

п.3 : п.6 X 100

13

Відношення дебіторської заборгованості до кредиторської заборгованості, %

п.3 : п.4 X 100

14

Відношення дебіторської, заборгованості до чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг),%

п.3 : п.1 X 100

Показники оцінки кредиторської заборгованості

15

Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості

п.2 : п.4

16

Тривалість 1 обороту кредиторської заборгованості, днів

360 : п.15

17

Частка кредиторської заборгованості в капіталі, %

п.4 : п.5х 100

18

Частка кредиторської заборгованості в зобов’язаннях, %

п.4 : п.7 X 100

19

Питома вага кредиторської заборгованості в поточних зобов’язаннях, %

п.4 : п.8х 100

20

Відношення кредиторської заборгованості до оборотних активів, %

п.4 : п.6 х 100

21

Припадає кредиторської заборгованості на 1 грн. дебіторської заборгованості, грн.

п.4 : п.3

22

Відношення кредиторської заборгованості до чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), %

п.4 : п.1 X 100

На підставі проведених досліджень формулюємо висновок про позитивні чи негативні тенденції в платіжно-розрахункових відносинах господарюючого суб’єкта, аналізує склад, структуру та динаміку дебіторської заборгованості.

7. Програма комплексного (рейтингового) оцінювання фінансового, стану господарюючого суб’єкта

Мета. Оцінити фінансовий стан господарюючого суб’єкта за показниками:

- ефективне використання капіталу господарюючого суб’єкта, забезпеченість власними оборотними коштами;

- ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість господарюючого суб’єкта

- рентабельність та прибутковість;

- конкурентоспроможність господарюючого суб’єкта.

Методичні рекомендації. Основним завданням аналізу є оцінювання результатів фінансово-господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на використання прибутку, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, визначення фінансових результатів та рентабельності господарюючого суб’єкта, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною чи незадовільною, а господарюючий суб’єкт - платоспроможним чи неплатоспроможним.

Фінансовий стан господарюючого суб’єкта - це ступінь забезпеченості господарюючого суб’єкта необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності, забезпечення стійкої платоспроможності.

Комплексне (рейтингове) оцінювання фінансового стану господарюючого суб’єкта проводять банківські установи для визначення доцільності надання кредиту господарюючому суб’єкту та зниження ризику кредитних операцій шляхом перевірки фінансового стану господарюючого суб’єкта на його кредитоспроможність та виконання ним своїх зобов’язань для прийняття керівництвом управлінських рішень.

Вихідні дані. Ф. № 1 „Баланс» („Лист 1”), Ф. № 2 „Звіт про фінансові результати” („Лист 2”) за минулий та звітний періоди. Користуємося таблицею для розрахунку (табл. 17).

Комп’ютерна технологія аналітичних досліджень. Для визначення рейтингової оцінки за допомогою операційної системи Microsoft Excel ПК „Лист-9” створюємо табл. 7.3 „Комплексна (рейтингова) оцінка фінансового стану господарюючого суб’єкта” і на підставі даних умов проводимо розрахунки.

Таблиця 17

Таблиця для розрахунку:

Для визначення показника п.2 „Період оборотності активів, днів” у програмі „Лист 9” в клітинці С-12 для визначення результату ставимо знак „=”, переходимо з „Лист 9” в „Лист 1”, де активізуємо клітинки з числами в рядку 280 активу Балансу в графі 3 „На початок звітного періоду» та в графі 4 „На кінець звітного періоду”. Одночасно між цими клітинками ставимо знак „+” у верхньому рядку для формул над таблицею; ці активізовані клітинки повинні бути виділені дужками. Потім ставимо знак „/” (поділити) та цифру „2”, ще раз ставимо знак „*” (помножити) та набираємо число „360”, ще раз ставимо знак „/” (поділити) та переходимо в „Лист 2”, де активізуємо клітинку з числом в рядку 035 графи 3 „За звітній період” і завершаємо ведення розрахунку натискуванням на клавішу „Enter”.

Дивлячись на результат у клітинці С-12 заповнюємо клітинку D-12 числами від 0 до 10 відповідно до даним, відображених у Матриці визначення рейтингів фінансових показників для господарюючих суб’єктів (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Матриця визначення рейтингів фінансових показників для сільськогосподарських господарюючих суб’єктів

За даними фінансової звітності господарюючого суб’єкта розраховують систему фінансових показників, які за економічним змістом поділяються на 5 груп: показники ліквідності, показники ділової активності (оборотності), показники фінансової незалежності, показники рентабельності, інші показники.

У процесі визначення рейтингів фінансових показників можуть мати місце такі особливості:

- якщо значення фінансового показника збігається з межею інтервалу, то при визначенні рейтингу показника береться інтервал з вищим рейтингом;

- якщо і чисельник, і знаменник показників 1 і 2 (табл. 7.2) дорівнюють нулю, то приймається рейтинг 0;

- якщо чисельник показників 1 і 2 (табл. 7.2) більший від нуля, а знаменник дорівнює нулю, то приймається рейтинг 10;

- якщо знаменник показників 3-11 (табл. 7.2) дорівнює нулю, то приймається рейтинг 0;

- якщо знаменник показників 12 і 13 (табл. 7.2) дорівнює нулю, то приймається рейтинг 10;

- якщо при розрахунку чисельника показника 7 (табл. 7.2) маємо від’ємну суму, його значення дорівнює нулю (рейтинг 0).

Розрахунок величини інтегрованого показника фінансового стану господарюючого суб’єкта (ІПФС) обчислюється за формулою:

Інтегрований показник фінансового стану господарюючого суб’єкту може набувати значення від 0 до 10. Аналіз динаміки його величини дозволить сформулювати висновок про позитивні (чи негативні) зміни у фінансовому стані господарюючого суб’єкта.

Визначення підсумкового рейтингу фінансового стану господарюючого суб’єкту на основі величини інтегрованого показника фінансового стану господарюючого суб’єкта (табл. 7.2).

Цією методикою може скористуватися кожний господарюючий суб’єкт. Аналіз фінансового стану господарюючих суб’єктів у районних управліннях сільського господарства дає змогу створити банк даних про неплатоспроможність господарюючого суб’єкта з метою проведення санаційних заходів.

8. Аналіз постійних і змінних витрат

Мета. Проаналізувати постійні і змінні витрати на виробництво сільськогосподарської продукції. Розрахувати точку беззбитковості (межу кризовості).

Взаємозв’язок витрат, обсягу виробництва та прибутку можна дослідити за допомогою аналізу беззбитковості та маржинального доходу, що є ключовою частиною визначення аналізу постійних і змінних витрат.

У системі управління господарюючим суб’єктом основну увагу приділяють аналізу чинників, що формують прибуток, тому необхідною умовою є дослідження беззбитковості, операційного важеля та маржинального доходу.

Аналіз беззбитковості є високоефективним для вирішення завдань поточного управління господарюючим суб’єктом. При його проведенні вивчають зміну цін на продукцію, витрат (рівня й структури), обсягу реалізації на прибуток, який прогнозують. Крім цього, аналіз беззбитковості є надійним для підготовки й оцінювання різних проектів з точки зору їхньої можливої прибутковості.

Методичні рекомендації щодо застосування комп’ютерної технології. Створюємо таблицю в операційній системі Microsoft Excel (посилаючись на табл. 8.1) на кожну сільськогосподарську культуру в такій послідовності:

Графа №1 - порядковий номер;

Графа № 2 - перелік статей витрат;

Графа № 3 - одиниці виміру;

Графа № 4 - всього витрат;

Графи № 5 та № 6 - поділ витрат на постійні та змінні. Розрахунок проводиться на 1 т продукції й записується у відповідні графи.

Постійні витрати (що залишаються незмінними в разі зміни обсягу діяльності або іншого фактора витрат) в нашому прикладі - витрати на оплату праці (беремо із загальної суми витрат на оплату праці відповідно структурі витрат, що розробляється в технологічній карті), вартість насіння, вартість нафтопродуктів - аналогічно розподілу оплати праці, амортизаційні витрати, витрати на поточний ремонт, загальновиробничі витрати.

Змінні витрати (що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності або іншого фактора витрат) - це вартість мінеральних та органічних добрив, засобів захисту рослин, /3 витрат на оплату праці та витрат на нафтопродукти, та інші матеріальні витрати (витрати на інвентар, перевезення продукції тощо).

Таблиця 8.1

Аналіз постійних і змінних витрат та визначення _точки беззбитковості

№ з/п	Статті витрат	Одиниця виміру	Зернові культури
			Усього	В тому числі:
				Постійні витрати	Змінні витрати
1	2	3	4	5	6
1	Оплата праці (пряма і непряма)	люд. - год.
2	Насіння	кг			X
3	Мінеральні добрива	кг д. p.		X
4	Органічні добрива	т		X
5	Засоби захисту рослин			X
6	Пально-мастильні матеріали	кг
7	Електроенергія	кВт. год.
8	Амортизація				X
9	Поточний ремонт				X
10	Загальновиробничі витрати				X
11	Інші матеріальні витрати
12	Собівартість - усього	грн./цнт
	Збір продукції	т		X	X
	Площа	га		X	X
	Ціна реалізації	грн./цнт		X	X

На підставі табл. 8.1, яка є вихідною інформацією, складаємо в операційній системі Microsoft Excel табл. 8.2, де за її графами плануємо кількість продукції (по технологічній карті) та задаємо формули для проведення розрахунків у такому встановленому порядку:

Графа 1 - кількість продукції в т.ч. з певним інтервалом (0, 100, 200, 300, 400. 500, 600, 700 та 800 т, а якщо зернові, то з таким інтервалом: 0, 1000, 2000, 3000, 4000, 5000, 6000, 7000 та 8000 т);

Графа 2 - постійні витрати (підсумок гр. 5 табл. 8.1 множимо на кількість зібраної продукції);

Графа 3 - усього витрат (постійні витрати плюс змінні витрати) заповнюємо після розрахунку графи 5;

Графа 4 - виручка від реалізації продукції (реалізаційну ціну множимо на кількість продукції);

Графа 5 - змінні витрати (підсумок гр. 6 табл. 8.1 множимо на значення графи 1 відповідного рядка цієї таблиці).

Таблиця 8.2

Визначення витрат на виробництво і

виручки від реалізації

Кількість, т	Постійні витрати	Усього витрат	Виручка від реалізації	Змінні витрати
1	2	3	4	5
0
100 (1000)
200(2000)
300 (3000)
400 (4000)
500 (5000)
600 (6000)
700 (7000)
800 (8000)

Після цього як провели розрахунки в таблицях, будуємо графік (рис. 2). Послідовність створення графіка така. Активізуємо графи 1 - 4 в табл. 8.2, наводимо мишею і двічі натискуємо лівою клавішею миші на знак „Мастер диаграм”, вибираємо пункт „Нестандартне” підпункт „Гладкие графики” і в вікні „Мастер диаграмм” натискуємо кнопку „Далее”. Після цього заповнюємо три рядки: 1) „Название рядка” - графік беззбитковості; 2) „Значение X” - обсяг продажу, т; 3) „Значение Х”- витрати і доходи, тис. грн. Потім ще раз клацнемо лівою клавішею миші на кнопку „Готово”, після чого з’явиться графік.

Рис. 2 Графік беззбитковості

Двома найважливішими лініями на графіку є функції виручки від реалізації та загальних витрат. Точка їхнього перетину показує той обсяг виробництва, де виручка від реалізації продукції дорівнює загальним витратам. Цю точку називають точкою беззбитковості. Будь-яка різниця по вертикалі між лініями виручки від реалізації продукції та загальних витрат праворуч показує надходження при даному обсязі виробництва, а зона збитків показана ліворуч.

Табл. 8.3 є доповненням до табл. 8.2., що містить додаткові графи, які оформляємо так:

- маржинальний доход;

- коефіцієнт маржинального доходу;

- запас міцності;

- коефіцієнт запасу міцності;

- операційний прибуток;

- операційний важіль.

Потім у цих графах, які нещодавно створені, робимо такі розрахунки:

- маржинальний доход (додатковий прибуток, різниця між виручкою від реалізованої продукції та змінними витратами) визначають так: Маржинальний доход = Виручка від реалізації - Змінні витрати;

- коефіцієнт маржинального доходу (співвідношення маржинального доходу та виручки від реалізації продукції) розраховують так: Коефіцієнт маржинального доходу = Маржинальний доход : Виручка від реалізації;

- запас міцності (величина, на яку фактичний або запланований обсяг продажу перевищує беззбитковий обсяг виручки від реалізації продукції) обчислюють за формулою: Запас міцності = Виручка від реалізації - Точка беззбитковості. Наприклад, у озимої пшениці точка беззбитковості буде така: 130 560грн або 3000 т, тоді ми робимо такий розрахунок: Кількість - 8000 - 3000 = 5000 т; Витрати і доходи - 40 000 - 130 560 = 269 440 грн. (результат беремо з графіка беззбитковості) - це є запас міцності який означає, що господарюючий суб’єкт може знизити обсяг продажу в межах до 5000 т або до 269 440 грн. без ризику зазнати збитків;

- коефіцієнт запасу міцності (співвідношення запасу міцності та фактичного або запланованого обсягу виручки від реалізації продукції) обчислюють так: Коефіцієнт запасу міцності = Запас міцності: Виручка від реалізації (у гривнях);

- операційний прибуток (для нього також застосовують показник запасу міцності) визначають у такій послідовності: Операційний прибуток = Запас міцності х Коефіцієнт маржинального доходу;

- операційний важіль, або ліверидж (співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток зростання кількості) робиться з таким розрахунком: Операційний важіль = Маржинальний дохід: Операційний прибуток.

Таблиця 8.3.

Визначення витрат на виробництво і виручки від реалізації

Будуємо графік (рис. 3). Послідовність його побудови аналогічна послідовності побудови попереднього графіка, (рис. 2), але, крім того, ще виділяється графа 5.

Коефіцієнт маржинального доходу, запас міцності й операційний важіль - важливі індикатори реагування прибутку на зміну кількості продукції. Але вони не дають відповіді на питання, як саме змінюється прибуток у разі зміни витрат, ціни та кількості. Комбінований вплив змін витрат, ціни та (або) кількості на прибуток господарюючого суб’єкта можна визначити використовуючи:

- звіт про прибуток;

- диференційний аналіз;

- маржинальний аналіз.

Звіт про прибуток, диференційний та маржинальний аналіз розраховують у таких послідовностях, які вказані в табл. 8.4, 8.5. 8.6. З результатів них метолів побачимо, що їх можна застосувати для додаткового контролю над надходженням виручки від реалізації продукції.

Таблиця 8.4.

Звіт про прибуток

Таблиця 8.5.

Диференціальний аналіз

№ з/п	Показник	Сума, тис. грн.
1	2	3
1	Збільшення обсягу виручки від реалізації	Табл. 8.4 п.1*0,1
2	Мінус збільшення змінних витрат	Табл. 8.4 п.2*0,1
3	Збільшення маржинального доходу	п.1 - п.2
4	Мінус збільшення постійних витрат	Табл. 8.4 п.4-Тб(рис.8.1)
5	Диференціальний прибуток	п.3 - п.4

Таблиця 8.6.

Маржинальний аналіз

№з/п	Показник	Сума, тис. грн.
1	2	3
1	Ціна реалізації	Табл. 8.1 п.15(гр.4)
2	Змінні витрати на одиницю	Табл. 3.1 п.12(гр.6)
3	Маржинальний дохід на одиницю продукції	п.1 - п.2
4	Прогнозований загальний маржинальний дохід	п.3*Табл 8.4 п.3(гр.4)
5	Фактичний маржинальний дохід	Табл. 8.4 п.3
6	Збільшення маржинального доходу	Табл. 8.5 п.3
7	Мінус збільшення постійних витрат	Табл. 8.5 п.4
8	Зміна операційного прибутку	Табл. 8.5 п.5

Умовні позначення. Тб - межа беззбитковості; Табл. 8.4, п. 1 - число знаходиться в таб. 8.4 „Звіт про прибуток” пункти 1 „Виручка від реалізації продукції”.

Аналітична оцінка результатів дослідження. Графік беззбитковості та маржинальний дохід визначають рівень виробництва беззбиткової продукції без ризику та дохід від виробництва додаткової одиниці продукції.

9. Припущення при використанні аналізу беззбитковості

Для прийняття рішень на підставі аналізу беззбитковості слід пам’ятати про деякі важливі припущення. Неврахування цих припущень призведе до помилкових висновків і рішень. Такими припущеннями є.

1. Аналізується лише прийнятний діапазон обсягів виробництва, тобто той рівень виробництва, якого фірма дотримувалась у минулому і для якого є інформація про витрати, і рівень виробництва, який фірма передбачає досягти в майбутньому.

2. Сукупні витрати та сукупний дохід є лінійними функціями обсягу виробництва. Припускається, що середні витрати і ціна реалізації одиниці продукції залишаються незмінними. Це припущення дійсне лише в межах прийнятного діапазону обсягів виробництва.

3. Витрати можна точно поділити на постійні і змінні. Точність визначення рівня беззбитковості залежить від того, наскільки правильно

розподілено витрати на змінні й постійні. Отже, важливим припущенням є припущення про можливість коректного розподілу витрат на постійні і змінні.

4. Усі, інші показники, крім того, що аналізуються, залишаються постій ними. Припускається, що змінюється лише той показник або та стаття витрат, що аналізується. Усі інші показники, наприклад, продуктивність, номенклатура продукції, технологія виробництва, рівень цін, залишаються незмінними. Це означає, що якщо ці показники суттєво зміняться, то висновки, зроблені за результатами аналізу беззбитковості, будуть неправильними.

5. Реалізується лише один виріб або номенклатура залишається постійною. Аналіз беззбитковості передбачає, що або продають одне найменування товару, або, у випадку продажу декількох видів продукції, реалізація буде здійснюватися відповідно до заздалегідь визначеної номенклатури.

6. Обсяг реалізації дорівнює обсягу виробництва. Припускають, що фірма продає стільки продукції, скільки виробляє, тобто припускається, які постійні витрати, що мали місце за певний період, враховуються як витрати цього періоду. В протилежному випадку враховані постійні витрати не будуть збігатися із фактичними постійними витратами. Сума врахованих постійних витрат дорівнює сумі фактичних витрат лише тоді, коли обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації.

Література

1. Бухгалтерський, фінансовий і управлінський облік у сільськогосподарських підприємствах За ред. проф. Фесенко Д.М. - Полтава: Камелот, 2001. - 340 с.

2. Верига Ю.А., Волошин A.M. Бухгалтерська фінансова звітність пдприємства: Навч. посібник. - К.: НМЦ „Укоопосвіта», 2002. - 320 с.

3. Голов С.Ф. Управлінський облік: Підручник. - К.: Лібра, 2003. - 704 с.

4. Завгородний В.П., Савченко В. Я. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в условиях рынка. - 2-е изд. - К: Фирма „Ди - Кси», 1997. - 832 с.

5. Ластовецький В.О. Виробничо-комерційний облік і внутрішньогосподарська (управлінська) звітність за центрами витрат і відповідності: Наук. - практич. посібник. - Чернівці: Місто, 2003. - 156 с.

6. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій: Монографія. - К.: КНТЕУ, 2001.-580 с.

7. Пархоменко В.П. Річний бухгалтерський звіт.// Праця і зарплата. - лютий 2003. - № 6 (346). - С. 16.

8. Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка: Затверджено наказом по університету від 04.10.2005 р. № 155. -Полтава, ПНТУ, 2005. - С. 4-13.

9. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання: Підручник. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. -454 с.

10. Тютюнник ІО.М. Економічний аналіз (санація підприємства): Конспект лекцій і завдання для практичних занять. - Полтава: ПП „Михайлик»- 2002 - 116 с.

11. Фінанси підприємств АПК. Рекомендації керівникам агроформувань Харківської області по виконанню Указу Президента України про створення інфраструктури аграрного ринку Рекомендації підготували: Амбросов В. Я., Бойчук Г. І., Малій О. Г. - Харків: ХДТУСТ, 2000. - 152 с.

12. Цал-Цалко ІО.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. посібник. - 2-е вид., перер. і доп. - К: ЦУЛ, 2002. 360 с.

13. Юн Г.Б. Методология антикризисного управления: Учеб. - практич. пособие. - М.: Дело, 2004. - 432 с.