Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Sotsiol.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Структура особистості

Як і інші соціальні явища, особистість має складну структуру, яку вчені пояснюють неоднозначно.

Деякі соціологи (наприклад, І. Кон) вважають, що структура особистості складається з сукупності ролей, які вона виконує.

Ряд інших вчених вважає, що структура особистоті - це її внутрішні властивості, риси та якості. Р.Кеттел описує п'ять таких рис:

1. Екстраверсія - інтраверсія, що виявляється через: балакучість -мовчазність, відкритість - замкнутість, ризикованість — обережність.

2. Лагідність: стриманість - дратівливість, поступливість - впертість.

3. Добросовісність: акуратність - неакуратність, обов'язковість -необов'язковість, відповідальність - безвідповідальність.

4. Емоційна стійкість — нестійкість: спокійність - тривожність, врівноваженість - неврівноваженість, мажорність - мінорність.

5. Культура: інтелектуальна розвиненість - нерозвиненість, тонке почуття - грубість, любов - байдужість до мистецтва. На думку ВЛеднєва, структура особистості включає в себе три групи елементів:

1. Механізми психіки, які характеризуються особливостями сприймання людини, мови, мислення, пам'яті.

2. Досвід особи, який включає в себе певну спрямованість особистості, її пізнавальні якості, знання, вміння, навички, трудові, фізичні та інші характеристики.

3. Типологічні властивості, пов'язані з характером людини, її темпераментом, задатками і здібностями.

На думку О. Хмелька, структура особистості включає в себе дві складові:

• диспозиції — механізми внутрішньої регуляції спрямованості діяльності особистості, регуляції того, що вона робить;

• потенціал - механізми внутрішньої регуляції способів її діяльності -того, як вона це робить.

Перша складова виконує функцію соціальної орієнтації особистості, друга виконує функції операційного програмування соціальної людини, включає її здібності, знання, вміння, навички тощо.

Питання Структури особистості є надзвичайно важливим, оскільки в першу чергу завдяки їй виявляються внутрішні соціальні якості особистості, котрі в свою чергу включають особистість в складну систему соціальних відносин.

Типологізація особистості

Всі сторони особистості - характер, темперамент, задатки, здібності, знання, вміння - взаємопов'язані і певною мірою вивчаються як соціологією так і іншими науками. Різне сполучення тих чи інших властивостей в різних комбінаціях, чи висунення однієї риси, що переважає, дозволяє визначити типове в особистості.

Загалом, типологізація - це розподілення маси об'єктів на групи за кількома ознаками (критеріями), чи системою ознак. Наприклад, за кольором предмети можна поділити на білі, червоні, рожеві, блакитні тощо, за формою - на прямокутні, округлі, квадратні.

Що стосується особистості, то типологізація особистості - це поділ особистостей на типи за певними ознаками чи критеріями. Оскільки особистість є об'єктом дослідження різних наук, то існують різні типологізації особистості.

Насамперед, в типологізації особистості розрізняють:

• психологічну;

• соціологічну.

Психологічна типологізація бере за основу психологічні властивості особистості такі як:

• екстраверсія — спрямованість особистості на зовнішній світ та події в ньому;

• інтроверсія — протилежна властивість людини, що означає спрямованість особистості на її внутрішній світ;

• нейротизм — емоційна нестійкість, збудливість, напруженість,

тривожність.

На основі цих властивостей виділяють такі психологічні типи особистостей:

• екстраверти - це особистості, що спрямовані назовні, мають потребу у компанії, для них характерна розкутість поведінки, вони балакучі, імпульсивні, легко встановлюють контакти з різними людьми;

• інтраверти — особистості, спрямовані всередину себе. Вразливі, уникають шумних компаній, сором'язливі, серйозні, нерішучі, відповідальні, повільні, важко вступають в контакт;

• амбаверти - особистості, які несуть в собі якості як екстравертів так і інтравертів.

Соціологічна типологізація здійснюється на основі таких характеристик як:

• ставлення до роботи та сім'ї;

• включеність особистості в соціальне середовище;

• політична і соціальна активність людей;

• релігійні погляди;

• мета в житті та ін.

Виділяють чотири основні типи особистості:

Перший тип умовно можна назвати "гармонійним". Цей тип характеризується широкою гамою зв'язків із соціальним середовищем, широкими громадськими інтересами, широким спектром соціальних ролей,

цікавою роботою. Як правило, це люди, чиї імена відомі багатьом. Це відомі політичні та громадські діячі, діячі культури та мистецтва, дизайнери, меценати тощо.

Другий тип можна назвати "традиційним". Для нього є характерними середня включеність у соціальне середовище, обмежене коло соціальних ролей, не завжди позбавлене труднощів та невдач життя. Головний, орієнтир в житті цього типу - благополуччя в сім'ї.

Третій тип - "технократичний". Він характеризується доброю орієнтацією в умовах соціального середовища. Представники цього типу вміють підкорювати життєві обставини своїм планам. Для них характерне одноманітне життя, в якому переважає позитивний життєвий досвід, розмежування суспільного і власного. В життєвих орієнтаціях переважає службова кар'єра, особисте життя.

Четвертий тип називають "неадапгованим". У представників цього типу переважає негативний життєвий досвід, випадковість вибору професії. Ці люди слабо орієнтуються в умовах соціального середовища, у них слабо виражена особиста думка, вони часто потрапляють під вплив інших людей. Для представників цього типу є характерною відсутність чітких орієнтирів в житті.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ

Ми вже згадували про те, що для позначення людини використовують різні поняття, зокрема індивід та особистість. Пригадавши значення цих понять, можна зробити висновок, що не кожний індивід є осбистістю. Це пояснюється тим, що індивідом ми називаємо будь-якого представника людського роду, а особистістю лише тих людей, що діють в суспільстві самостійно відповідно до норм та правил, що прийняті в даному суспільстві або в межах тих соціальних сисстем, до яких включена особистість. Тому видається логічним те, що, наприклад, дітей ми навряд чи маємо право називати особистостями, адже в них не сформований комплекс індивідуальних соціальних якостей відповідно до соціальних норм. Але проходить певний час, дитина дорослішає, починає усвідомлювати дедалі складніші соціальні норми і поняття, переймає їх собі.

Таким чином, соціалізація - процес становлення особистості, отримання індивідом соціальних якостей, організації в певну систему.

Слід також зауважити, що соціалізація не припиняється тоді, коли дитина перетворюється в особистість. Адже в подальшому вона засвоює все нові і нові соціальні норми. До того ж постійно змінюється і саме суспільство, тому особистості доводиться постійно пристосовуватися, переймати нові правила та норми соціальної поведінки.

Тому можна зробити висновок, що існує два рівні соціалізації. Перший рівень - це первинна соціалізація. Вона пов'язана з засвоєнням соціальних норм і цінностей дитиною, входженням її в соціальне середовище, інакше кажучи первинний рівень соціалізації пов'язаний з перетворенням дитини в особистість. Другий рівень - вторинна соціалізація. Вона пов'язана з засвоєнням соціальних ролей, котрі визначають життєдіяльність дорослої людини. Вторинна соціалізація - це соціальне удосконалення дорослої людини.

Соціалізація людини відбувається через різноманітні процеси, що відбуваються в її житгі або інакше кажучи через механізми соціалізації.

До найважливіших механізмів соціалізації відносяться:

• спілкування;

• спільна трудова діяльність;

• навчання;

• гра (особливо на рівні первинної соціалізації);

• виховання та багато інших.

Як було вже сказано, соціалізація здійснюється під стихійним та цілеспрямованим впливом великої кількості соціальних систем; соціальних спільностей та інститутів. Основними джерелами соціалізації є:

• сім'я, родина;

• система освіти та виховання (учбові та виховні заклади);

• найближче соціальне оточення (друзі, знайомі);

• трудові колективи;

• засоби масової інформації;

• культура.

Соціологія вивчає не тільки дію суспільства на особистість, але й дію особистості на суспільство.

Таким чином, особистість є активним учасником процесу взаємодії в системі суспільство - особистість. Особистість с обов'язковою складове будь-якої соціальної системи, тому її роль в суспільстві переоцінити важко.

Контрольні завдання:

1. Що вивчає соціологія особистості? У чому відмінність предмета соціології особистості від інших наук, що вивчають людину?

2. Поясніть різницю між поняттями "людина", "індивід", "індивідуальність", "особистість". Дайте визначення особистості.

3. Які Ви знаєте теорії поведінки особистості? До якої з них найбільше схиляєтесь?

4. У чому полягає основна відмінність між соціальною роллю та диспозицією особистості?

5. Чому існує велика кількість підходів щодо визначення структури особистості? Які з цих підходів Вам відомі?

6. На основі яких критеріїв виділяють психологічні та соціологічні типи особистості?

7. Назвіть і охарактеризуйте основні соціологічні типи особистості.

8. До якого з соціологічних типів Ви себе відносите? Чому?

9. Що таке соціалізація? Які її джерела та механізми?

Література:

  1. Городяненко В.Г. Соціологія. – К.: Вища школа, 2000.

  2. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. – К., 2000.

  3. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології. – К., 1993.

  4. Марчук П.П. Соціолгія: навчальний посібник. – Т., 1998.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]