- •1. Дійсні числа. Числові множини.
- •2. Поняття множини. Операції над множинами.
- •3. Поняття множини. Властивості операцій над множинами.
- •4. Числова послідовність, підпослідовність.
- •10. Классификация функций. Основные элементарные функции.
- •5. Границя послідовності.
- •6. Основні властивості границь числових послідовностей.
- •7. Число .
- •8. Обчислення границь числових послідовностей.
- •9. Поняття функції
- •11. Загальне поняття границі функції в точці та його окремі випадки.
- •12. Основні властивості границь функцій.
- •13. Нескінченно малі та великі функції, їх порівняння та застосування. А) Сравнение бесконечно малых функций
- •B) Сравнение бесконечно больших функций
- •14. Дві істотні границі та наслідки з них.
- •15. Поняття неперервної функції та її властивості.
- •Глобальные
- •16. Односторонняя непрерывность
- •17. Точки разрыва функции и их классификация
- •18. Понятие производной и дифференциала
- •19. Дифференцирование сложной функции
- •20 Похідні та диференціали вищих порядків. Формула Лейбніца.
- •Формула Ньютона-Лейбница
- •21.Правила Лопіталя розкриття невизначеностей
- •22. Формули Тейлора та Маклорена.
- •23 Ознаки монотонності функції.
- •24. Екстремум функції.
- •Проте виявляється, що цього недостатньо, бо може , а функція в цій точці екстремуму не має.
- •Якщо в критичній точці, то нічого конкретного сказати не можна, бо в цій точці може бути екстремум, а може й не бути.
- •25. Умова опуклості або угнутості кривої.
- •26. Асимптоти кривої. Побудова графіка функції.
- •27. Застосування правил Лопіталя до обчислення границь функцій.
- •Тема 3. Диференціальне числення функції однієї змінної
- •28. Необхідні та достатні умови екстремуму функції.
- •29. Розкладення за формулою Маклорена деяких елементарних функцій.
- •31. Поняття первісної функції та невизначеного інтеграла. Таблиця основних інтегралів.
- •32. Основні методи інтегрування: метод розкладення, метод підстановки (заміни змінної) та метод інтегрування частинами.
- •33. Поняття визначеного інтеграла. Обчислення визначеного інтеграла.
- •34. Заміна змінної та інтегрування частинами у визначеному інтегралі. Застосування визначеного інтеграла.
- •35. Невласні інтеграли першого роду.
- •Невласні інтеграли першого роду ("нескінчений інтервал")
- •36. Невласні інтеграли другого роду.Невласні інтеграли
- •37. Ознака збіжності невласних інтегралів.
- •38. Поняття числового ряду та його суми.
- •39. Основні властивості рядів.
- •40. Критерій Коші збіжності ряду.
- •40. Критерій Коші збіжності ряду.
- •41. Ознаки збіжності додатних рядів: порівняння, д’Аламбера, Коші, інтегральна ознака Коші.
- •42. Функціональні послідовності та ряди.
- •49. Неперервність функцій декількох змінних
- •50. Частинні похідні функції декількох змінних.
- •51. Полный дифференциал функции нескольких переменных.
- •52. Означення подвійного та повторного інтегралів. Обчислення подвійного інтеграла.
- •53. Заміна змінних у подвійному інтегралі.
- •55. Криволинейный интеграл первого рода
- •56. Криволинейный интеграл второго рода
- •57. Производная по направлению. Градиент. Уравнение касательной плоскости к поверхности. Уравнение нормали
- •58. Екстремум функції двох змінних.
- •59. Найбільше та найменше значення функції багатьох змінних у замкненій області.
27. Застосування правил Лопіталя до обчислення границь функцій.
Пра́вило
Лопіта́ля —
у математичному
аналізі —
метод знаходження границь
функції, розкриття
невизначеностей вигляду
і
.
Теорема, що обґрунтовує метод, стверджує
що за деяких умов границя
від частки функцій дорівнює
границі частки їхніх похідних.
Тема 3. Диференціальне числення функції однієї змінної
3.6. Правила Лопіталя розкриття невизначеностей (L'Hospital rule)
Теорема 3.10. (І правило Лопіталя). Якщо:
1) функції і диференційовні на інтервалі , для всіх ;
2) ;
3) існує скінченна або нескінченна границя ,
то існує границя , причому має місце рівність:
. (3.21)
Доведення. Довизначимо функції і в точці так, щоб вони стали неперервними, тобто покладемо . Тепер ці функції на відрізку , ( ) задовольняють умови теореми Коші. Тому існує точка с, , ( ) така, що
.
Оскільки , ( ) то . Перейшовши в останній рівності до границі, за умови , отримаємо
що і потрібно було довести.
Запам’ятай добре! Доведену теорему зазвичай називають правилом Лопіталя розкриття невизначеності за умови .
Аналогічні теореми мають місце для розкриття невизначеності у випадку односторонніх границь при , .
Приклад
3.24. Обчислити
границю
.
Розв’язання. Ми
маємо невизначеність типу
.
Функції
і
задовольняють
умови теореми в деякому околі точки
.
Застосуємо правило Лопіталя:
.
Наслідок
1. Теорема
Лопіталя справедлива також при
,
при
і
при
.
Приклад
3.25. Обчислити
границю
.
Розв’язання. Маємо невизначеність типу . Застосуємо правило Лопіталя:
.
Наслідок 2. Якщо похідні і задовольняють ті самі вимоги, що і функції і , то правило Лопіталя можна застосувати повторно. При цьому отримаємо
. (3.22)
І взагалі, правило Лопіталя при виконанні умов теореми можна застосовувати багаторазово.
Приклад
3.26. Обчислити
границю
.
Розв’язання. Дана границя дозволяє використовувати формулу (3.21) багаторазово, дійсно:
.
Наслідок 3. Якщо в теоремі замінити умову 2) на наведену нижче
2) , або , то формула (3.21) також має місце.
В цьому випадку правило Лопіталя застосовується для розкриття невизначеності типу ( ІІ правило Лопіталя).
Приклад
3.27. Якщо
,
то
,
тобто
довільний додатний степінь x зростає
швидше, ніж
при
.
Розв’язування. Дійсно, застосувавши ІІ правило Лопіталя, отримаємо
.
Приклад
3.28. Якщо
,
то
,
тобто,
при
степенева
функція
зростає
повільніше, ніж показникова функція
,
.
Розв’язування. Дійсно, застосувавши правило Лопіталя розкриття невизначеності n раз, отримаємо:
.
Зазначимо,
що формули (3.21), (3.22) мають місце лише
тоді, коли існує скінченна або нескінченна
границя
.
Але буває і так, що границя
існує,
у випадку коли границя
не
існує.
Приклад
3.29.
існує
і дорівнює
.
Розв’язання. Дійсно
.
Але
відношення похідних
не
має границі при
.
Після
певних перетворень правило Лопіталя
може бути застосовано також до розкриття
інших невизначеностей, таких
як:
,
,
,
,
.
Так, границі невизначеностей типів та доцільно звести до виду або .
Приклад
3.30. Обчислити
границю
.
Розв’язання. Маємо невизначеність типу . Приведемо цю невизначеність до виду і застосуємо правило Лопіталя.
.
Приклад
3.31. Обчислити
границю
.
Розв’язання. Маємо невизначеність типу . Спочатку зведемо дроби до спільного знаменника.
.
Внаслідок перетворень ми дістали невизначеність виду . Застосуємо правило Лопіталя
.
При розкритті невизначеностей типу , , за допомогою правила Лопіталя попередньо необхідно виконати деякі перетворення.
Нехай треба обчислити границю складеної степеневопоказникової функції:
,
де ми маємо невизначеність одного з вищезгаданих типів. Запишемо цю границю у вигляді
,
тут
в показнику маємо вже невизначеність
виду
,
яку можна звести до невизначеності
типу
або
шляхом
знесення в знаменник одного із
співмножників, що стоять під знаком
границі.
Приклад
3.32. Обчислити
границю
.
Розв’язання. Маємо
невизначеність типу
.
Виконаємо тотожне перетворення функції:
.
Знайдемо границю показника отриманої функції за правилом Лопіталя
.
Отже,
.
Приклад
3.33. Обчислити
границю
.
Розв’язання. Маємо
невизначеність типу
.
Виконаємо тотожне перетворення функції,
що стоїть під знаком границі:
.
Обчислимо окремо границю, яка міститься в показнику, за правилом Лопіталя
.
Отже,
.
