- •1. Дійсні числа. Числові множини.
- •2. Поняття множини. Операції над множинами.
- •3. Поняття множини. Властивості операцій над множинами.
- •4. Числова послідовність, підпослідовність.
- •10. Классификация функций. Основные элементарные функции.
- •5. Границя послідовності.
- •6. Основні властивості границь числових послідовностей.
- •7. Число .
- •8. Обчислення границь числових послідовностей.
- •9. Поняття функції
- •11. Загальне поняття границі функції в точці та його окремі випадки.
- •12. Основні властивості границь функцій.
- •13. Нескінченно малі та великі функції, їх порівняння та застосування. А) Сравнение бесконечно малых функций
- •B) Сравнение бесконечно больших функций
- •14. Дві істотні границі та наслідки з них.
- •15. Поняття неперервної функції та її властивості.
- •Глобальные
- •16. Односторонняя непрерывность
- •17. Точки разрыва функции и их классификация
- •18. Понятие производной и дифференциала
- •19. Дифференцирование сложной функции
- •20 Похідні та диференціали вищих порядків. Формула Лейбніца.
- •Формула Ньютона-Лейбница
- •21.Правила Лопіталя розкриття невизначеностей
- •22. Формули Тейлора та Маклорена.
- •23 Ознаки монотонності функції.
- •24. Екстремум функції.
- •Проте виявляється, що цього недостатньо, бо може , а функція в цій точці екстремуму не має.
- •Якщо в критичній точці, то нічого конкретного сказати не можна, бо в цій точці може бути екстремум, а може й не бути.
- •25. Умова опуклості або угнутості кривої.
- •26. Асимптоти кривої. Побудова графіка функції.
- •27. Застосування правил Лопіталя до обчислення границь функцій.
- •Тема 3. Диференціальне числення функції однієї змінної
- •28. Необхідні та достатні умови екстремуму функції.
- •29. Розкладення за формулою Маклорена деяких елементарних функцій.
- •31. Поняття первісної функції та невизначеного інтеграла. Таблиця основних інтегралів.
- •32. Основні методи інтегрування: метод розкладення, метод підстановки (заміни змінної) та метод інтегрування частинами.
- •33. Поняття визначеного інтеграла. Обчислення визначеного інтеграла.
- •34. Заміна змінної та інтегрування частинами у визначеному інтегралі. Застосування визначеного інтеграла.
- •35. Невласні інтеграли першого роду.
- •Невласні інтеграли першого роду ("нескінчений інтервал")
- •36. Невласні інтеграли другого роду.Невласні інтеграли
- •37. Ознака збіжності невласних інтегралів.
- •38. Поняття числового ряду та його суми.
- •39. Основні властивості рядів.
- •40. Критерій Коші збіжності ряду.
- •40. Критерій Коші збіжності ряду.
- •41. Ознаки збіжності додатних рядів: порівняння, д’Аламбера, Коші, інтегральна ознака Коші.
- •42. Функціональні послідовності та ряди.
- •49. Неперервність функцій декількох змінних
- •50. Частинні похідні функції декількох змінних.
- •51. Полный дифференциал функции нескольких переменных.
- •52. Означення подвійного та повторного інтегралів. Обчислення подвійного інтеграла.
- •53. Заміна змінних у подвійному інтегралі.
- •55. Криволинейный интеграл первого рода
- •56. Криволинейный интеграл второго рода
- •57. Производная по направлению. Градиент. Уравнение касательной плоскости к поверхности. Уравнение нормали
- •58. Екстремум функції двох змінних.
- •59. Найбільше та найменше значення функції багатьох змінних у замкненій області.
23 Ознаки монотонності функції.
(Критерій монотонності функції, що має похідну на інтервалі) Нехай функція
неперервна
на (A, b),
і має в кожній точці
похідну
f '(x).
Тоді
f
зростає на (A, b)
тоді і тільки тоді, коли
f
убуває на (A, b)
тоді і тільки тоді, коли
(Достатня умова суворої монотонності функції, що має похідну на інтервалі) Нехай функція неперервна на (A, b), і має в кожній точці похідну f '(x). Тоді
якщо
то
f
строго зростає на (A,
b);
якщо
то
f
строго убуває на (A,
b).
Зворотне, взагалі кажучи, невірно. Похідна строго монотонною функції може звертатися в нуль. Однак, безліч точок, де похідна не дорівнює нулю, має бути щільно на інтервалі (A, b). Точніше має місце
(Критерій суворої монотонності функції, що має похідну на інтервалі) Нехай
і
всюди на інтервалі визначена похідна
f '(x).
Тоді f
строго зростає на інтервалі (A,
b) тоді і тільки
тоді, коли виконані наступні дві умови:
Аналогічно, f строго убуває на інтервалі (A, b) тоді і тільки тоді, коли виконані наступні дві умови:
24. Екстремум функції.
Точка
х0
називається точкою локального максимуму
функції
,
якщо для будь-яких досить малих
виконується
нерівність
.
Точка х0 називається точкою локального мінімуму функції , якщо для будь-яких досить малих виконується нерівність
.
Точки максимуму і мінімуму називаються точками екстремуму функції , а значення функції в екстремальних точках – її екстремальними значеннями.
Необхідну ознаку локального екстремуму дає така теорема:
Теорема
1. Якщо
функція
має
в точці х0
локальний екстремум, то або
,
або
не
існує.
Проте виявляється, що цього недостатньо, бо може , а функція в цій точці екстремуму не має.
Точки,
в яких функція
визначена
та неперервна, і в цих точках
або
не існує, називаються критичними для
функції.
Проте не в кожній критичній точці функція має екстремум. Тому потрібні достатні ознаки існування екстремуму для функції f. Їх дають такі теореми:
Теорема 2.
Нехай функція неперервна в деякому інтервалі, який містить критичну точку х0, і диференційована у всіх точках цього інтервалу (за винятком, можливо, самої точки х0).
Якщо
для х<х0
,
а для х0<x
,
то для х=х0
функція
має
максимум.
Якщо для х<х0 , а для х0<x , то для х=х0 функція має мінімум.
Теорема 3.
Нехай
функція
два
рази диференційована в околі точки х0
і
.
Тоді
в точці х=х0
функція має локальний максимум, якщо
,
і локальний мінімум, якщо
.
Якщо
ж
,
то точка х=х0
може й не бути точкою екстремуму.
Звідси випливає такий план знаходження екстремальних точок:
1.
знаходять критичні точки функції
,
тобто точки , в яких
,
або
не
існує;2. знаходять другу
похідну
і
обчислюють значення другої похідної в
цих точках.
Якщо значення другої похідної в критичній точці від’ємне, то така точка є точкою максимуму, а якщо значення другої похідної додатне, то точка є точкою мінімуму.
Якщо в критичній точці, то нічого конкретного сказати не можна, бо в цій точці може бути екстремум, а може й не бути.
Розглянемо тепер дослідження функції на екстремум на конкретних прикладах.
Приклад 1.
Дослідити на екстремум функцію
Розв’язання.
Функція визначена і диференційована на R. Знайдемо її похідну:
.
Знайдемо нулі похідної:
х2+х-2=0, х1=-2 х2=1.
Отже, функція f має дві критичні точки х1=-2,х2=1.
Оскільки
похідна є квадратним тричленом з додатним
коефіцієнтом при х2,
то на інтервалах
,
а на інтервалі (-2;1)
.
Похідна неперервна на R і при переході через критичну точку змінює знак на протилежний.
Оскільки при переході через критичну точку х=-2 похідна змінює знак з плюса на мінус, то в цій точці функція має локальний максимум.
.
При переході через точку х=1 похідна змінює знак з мінуса на плюс. Тому в цій точці функція f має локальний мінімум.
