- •Становлення ідеї міжнародного права в античній філософській думці
- •3.Доктрина класичного мп Гуго Гроція.
- •37.Поняття та види територій . Правовий статус території і види правового режиму території.
- •38. Територіальний суверенітет, територіальне верховенство, територіальні права.
- •40. Державна територія з міжнародним режимом використання (Шпіцберг)
- •42. Поняття та види міжнародної території загального користування.
- •67.Міжнародні конференції з уніфікації кп (Варшава, Брюсель, Париж, Мадрид, Копенгаген)
- •68. Діяльність Ліги Націй по боротьбі з міжнародним тероризмом.
- •44. Міжнародно-правовий режим використання надр Каспійського моря.
- •54. Загальна характеристика Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод
- •55. Європейський суд з прав людини – структура, повноваження, процедура обрання суддів.
- •57. Критерії прийнятності заяви до єспл.
- •62. Принцип незастосування сили і погрози силою. Його встановлення.
- •65. Визначення поняття агресії 1974 р.
- •63. Пакт Бріана-Келлога 1928.
- •66. Випадки правомірного застосування збройної сили
- •70. Роль Комісії з міжнародного парва оон у боротьбі з тероризмом. Проект Кодексу злочинів проти миру і безпеки людства.
- •71. Мюнхенський інцидент 1972 року
- •72. Боротьба з проявами міжнародного тероризму у діяльності імо, ікао, магате
- •73. Резолюція 3034 га оон та сворення Спец. Комітету між. Тероризму.
- •75. Регіональне співробітництво держав у боротьбі з тероризмом
- •13. Концепція панування права у міжнародних відносинах та мп.
- •15. Поняття суб’єкта мп.
- •16. Міжнародна правосуб’єктність та предмет міжнародно-правового регулювання.
- •17. Структура правового статусу і класифікація суб’ктів мп.
- •20. Правосуб’єктність нації, народа..
- •21. Правосуб’єктність між. Господар. Об’єднань.
- •19. Правосуб’єктнісь мнуо
- •23. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод про статус індивіда
- •24. Сучасні тенденції зміни суб’єктного складу мп
- •25. Поняття норми мп.
- •22. Суб’єктивні міжнародні права та обов’язки індивіда
- •26. Структура норми міжнародного права.
- •27. Види норм мп.
- •28. Джерела мп
- •29. Міжнародний договір як джерело.
- •30. Особливості регулювання мв між. Звичаями.
- •31. Поняття міжнародної ввічливісті та норм міжнародної моралі.
- •32. Рішення міжнародниї органів та організаці.
- •33. Використання міжнародно-правової доктрини як джерела міжнародного права
- •35. Судові рішення як допоміжні джерела.
- •36. Проблема ієрархії джерел мп.
- •45. Енергетична програма Ірану та мп.
65. Визначення поняття агресії 1974 р.
У резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» 1974 р. дається перелік актів (не вичерпний), що кваліфікуються як агресія. До них ставиться застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави або яким-небудь іншим образом, несумісним з Уставом ООН. У відповідності зі ст. 39 Уставу ООН єдиний орган, що має право кваліфікувати конкретний збройний напад як агресію, є Рада Безпеки ООН. У цьому плані виглядає не зовсім логічним положення п. 19 ст. 106 Конституції України, відповідно до якого Президент України «вносить у Верховну Раду України подання про оголошення стану війни й приймає рішення про використання Збройних Сил України у випадку збройної агресії проти України». Із цього положення треба, що Президент України сам визначає конкретні випадки агресії проти України й приймає на цій основі рішення про використання Збройних Сил України. Хоча по міжнародному праву прерогативою по визначенню актів агресії володіє тільки Рада Безпеки ООН, цей же орган правочинний ухвалювати рішення щодо того, які міри варто почати у відповідності зі ст.ст. 41 і 42 Уставу ООН для відновлення міжнародного миру й безпеки. Крім того, формулювання «збройна агресія» також викликає сумніву, оскільки у визначенні агресії 1974 р. вказується, що агресією є застосування збройної сили з метою, несумісних з Уставом ООН, тобто неозброєної агресії не буває. У зазначених випадках держави мають право на використання сили для досягнення головної мети ООН - підтримки міжнародного миру й безпеки. Але ці випадки скоріше виглядають виключенням із загального правила неприпустимості застосування сили або погрози силоміць.
63. Пакт Бріана-Келлога 1928.
Стаття I. Високі Договірні Сторони урочисто заявляють від імені народів за належністю, що вони засуджують застосування війни як засобу урегулювання міжнародних спорів і відмовляються у своїх взаємних відносинах від такого як знаряддя національної політики.
Стаття II. Високі Договірні Сторони визнають, що врегулювання або вирішення всіх спорів або конфліктів, які можуть виникнути між ними, хоч би якого характеру чи походження вони були, має завжди здійснюватися тільки мирними засобами.
66. Випадки правомірного застосування збройної сили
Статут ООН визначає лише два випадки правомірного застосування сили: а) в цілях самооборони; б) за рішенням Ради Безпеки ООН. В останні роки часто використовується термін «гуманітарна інтервенція», хоч зміст його визначається по-різному. Найчастіше гуманітарну інтервенцію визначають як втручання, пов'язане із застосуванням воєнної сили, здійснюване однією державою або групою держав, у внутрішні справи іншої держави з метою усунення масових і грубих порушень прав людини в цій державі, якщо вона не бажає чи неспроможна самостійно захистити права людини на власній території. Окремо розглядають гуманітарні силові операції ООН та операції ООН з підтримання миру. Гуманітарна силова операція ООН - це примусові заходи ООН, які пов'язані із застосуванням збройної сили і здійснюються на підставі гл. VI Статуту ООН і в межах резолюції Ради Безпеки ООН з метою забезпечення дотримання принципу поваги до прав людини в тій державі, де масштаби й серйозність порушень прав людини такі, що становлять порушення міжнародного миру або загрозу мирові.