21. Особливості оцінки бізнесу.

Найбільш розповсюдженою в світі розуміння оцінки бізнесу полягає в тому, щоб засівати скільки коштує та чи інша фірма, яка має певні доходи, права власності, технології, конкурентні переваги, матеріальні і нематеріальні активи.

Бізнес, як об’єкт ринкової діяльності має ряд особливостей :

1.) Бізнес – це товар інвестицій

2.) Бізнес – є системою, але продаватись може як вся система вцілому так і кожні її елементи;

3.) Бізнес – це товар, потреба в якому залежить від процесів як в середині товару, так і ззовні.

4.)Бізнес –є стійким не тільки в стабільності діяльності, але й в формуванні ринкових цін на ньому самому.

Особливості ринкової оцінки бізнесу полягає в оцінці прав на володіння підприємства.

Серед підходів до оцінки вартості бізнесу виділяють :

- майновий

- ринковий

- доходний

Майновий підхід складається з таких методів :

1. метод угод – який заснований на ціні придбання підприємства вцілому або контрольного пакету акцій.

2. метод компанії аналога

3. метод галузевих оцінок

Доходний метод :

- метод капіталізації прибутку

- метод дисконтування грошових потоків.

22. Особливості вітчизняної та західної системи обліку витрат.

Одна із основних цілей діяльності підприємства, отримання максимально можливого прибутку, що можливо за умови раціонального управління витратами. Тобто витрати є таким фактором, який визначає величину прибутку і прийняття управлінських рішень не можливо без діагностики уже існуючих витрат і тих, які виникнуть в результаті реалізації проектів.

В практиці застосування методів розрахунку витрат у нас в країні і в західних країнах є спільні риси і відмінні. У нас широко використовується поняття собівартості. Теоретично собівартість повинна містити нормативні або економічно – обґрунтовані виробничі витрати. На практиці до неї відносять також понаднормові витрати сировини, матеріалів і.т.д., що ускладнює аналіз і багато експертів починає говорити про непрозорість балансів вітчизняних підприємств. Мають певні недоліки і так званий метод поділу на прямі і не прямі витрати. Слід зазначити, що більшість робіт, які пов’язані з аналізом витрат, спрямовані на перспективний аналіз, відповідно повинні враховуватись найсуттєвіші витрати.

На заході в системі «стандарт кост» діяло правило, всі витрати повинні відноситись на винних осіб і ні коли не включали в статті затрат. інакше зявляється так звана фабрикація або спотворення даних. Тоді і виник управлінській облік і аналіз, який ставив задачі та майбутнє. Практичний досвід показав переваги методу : він дозволяє оптимізувати запаси, допомагає виявити резерви, забезпечує спів ставність і стимулює роботу підприємства.

Але ця система застосовується лише в тих господарствах де є механізм зясування відхилень і діють правилу: є посилання на нормативи, при відхиленні на нормативи вказують на причини.

В подальшому розвиток отримали такі підсистеми як : метод прямого розрахунку, центр відповідальності.

Метод прямого розрахунку полягає в поділі затрат на ПВ і ЗВ. При цьому частина витрат відноситься до ЗВ а частина до ПВ. Інколи перша частина непрямих витрат виокремлена в окрему групу тому ці витрати змінюються не прямо пропорційно обсягу.

Основна ідея цієї моделі полягає в тому, що витрати виникають тільки в момент реалізації товару. Поки продукція не продана немає виручки і витрат, а господарські процеси які відбуваються на підприємстві, лише змінюють форму капіталу : продукція на складі є частиною оборотних засобів, амортизація не є елементом витрат, поки продукція на складі, а фактично вартість ОЗ переноситься в ОбЗ (те саме з грошовими коштами). Загальна думка про цю систему не є однаковою. Одні вчені вважають, що це обліковий прийом, інші що це універсальна система управління, насправді система директ – костинг, дозволяє провести групування затрат у відповідності зі складовими економічної діяльності підприємства і виміряти вплив цих складових.

Метод центру відповідальності - ця концепція виникла як розвиток про те, щоб використовувати відхилення від розрахованих нормативів, для оцінки роботи відповідних менеджерів. Для цього необхідно визначити границі і міри відповідальності осіб, які приймають рішення за результатами своєї роботи. На приклад працюючий в цеху вентилятор - центр затрат, а електрик, який контролює за витратами електроенергії – центр відповідальності.

Концепція відповідальності центрів дозволяє сувмістити методи стандарт – кост з європейською юридичною школою, яка регламентує відповідальність кожного працюючого.

В даній концепції кожну структурну одиницю підприємства, включають тільки ті витрати або доходи, які вона може контролювати і за якими може відповідати. Кожен з центрів відповідальності може бути або центром затрат або центром доходів або центром інвестицій.

В першому випадку аналізується звіт про витрати, в 2 – звіт про доходи, в 3 - терміни окупності. Відображення в структурі виробництва центрів відповідальності дозволяє обєднати централізоване керівництво з максимально можливою ініціативою менеджерів, структурою підрозділів що сприяє досягненню загальної мети. Різновидом центрів відповідальності був створений метод ТЧМ (тариф час машина). Суть : за кожним центром відповідальності закріплюється машина і визначено вартість машино – годин. На теперішній час не тільки на заході, але й в Україні використовують не лише фактичні або грошові матеріальні затрати, але й альтернативні затрати. Наприклад якщо на ринку існують різні ціни то альтернативна вартість продажу товару буде найвища ціна, а альтернативні затрати - - найвища ціна.