17. Запорізька Січ як центр консолідації національно-патріотичних сил, перехрестя багатьох культур та релігій.

Зародком нової української державності — козацької — стала Запорозька Січ. Її демократичний характер пояснюється тим, що Запорозьку Січ створив сам народ для подолання загрози знищення; козакам були потрібні злагода й порозуміння.

Козацька Січ мала надійні укріплення. Її оточували глибокі рови і високі земляні вали з гарматами, вежами з бійницями, де постійно чергували озброєні козаки.

Запорозькій Січі були притаманні ознаки республіки: власна територія, система виборних органів влади, правові звичаї, військо. Вищим законодавчим, адміністративним та судовим органом Січі була Січова Рада. Її рішення вважалися думкою всього війська і були обов’язковими для виконання. Рада розглядала найважливіші питання внутрішньої політики: проводила розподіл земель, угідь та рибних ловищ, судила за тяжкі злочини. Загальна (військова) рада проходила на Січі 2—3 рази на рік (1 січня, після Великодня, 1 жовтня). На Радах обирали козацький уряд (схема 2, с. 696).

Широка демократія Запорозької Січі дає історикам підстави вважати її християнською козацькою республікою.

Хоча в руках козацької старшини були зосереджені влада й багатство, у Запорозькій Січі не було кріпацтва. Існувала формальна рівність між козаками, які могли користуватися землею, угіддями, брати участь у загальновійськових радах, обирати старшину.

В адміністративно-територіальному відношенні Запорозька Січ поділялася на паланки (округи) на чолі з полковниками. Умови прийому до Січі передбачали вірність православ’ю, уміння володіти зброєю, дотримання традицій товариства, відсутність родини. Жінок у Січ не допускали. Одружені козаки жили в прикордонних із Січчю районах — зимівниках. Символом влади військової старшини були прапор, булава, печатка, бунчук, литаври, пірнач. Усі разом вони складали клейноди, тобто військові відзнаки та символи влади. До прапора козаки ставилися як до святині. Козацький стяг був червоного (малинового) кольору, на одному боці якого було зображено Святого Архангела Михаїла (білим кольором), на іншому — хрест. Символом влади була військова печатка з гербом Січі — козак з рушницею на плечі, із шаблею та списом, устромленим у землю.

Запорозька Січ посіла гідне місце в історії України XVII—XVIII ст. «Славне Запорожжя» стало місцем, де селяни та бідні городяни знаходили притулок від феодального та національного гніту. Січ залишалася оплотом волелюбності українців, звідси розходилися хвилі народних повстань проти панування шляхетської Польщі, проти ненависного кріпацтва. Запорозька Січ була політичним центром українського народу. Її місце в суспільно-політичному житті України було ключовим, що давало підставу називати українців «нацією козаків», а Січ — за демократичні порядки — козацькою республікою.

Уряд Запорозької Січі

Гетьман або кошовий отаман

• Затверджував судові вироки

• Очолював дипломатичні переговори

• Мав вищу військово-адміністративну владу

Військовий суддя

• Вершив вищий суд

• Виконував обов’язки отамана за його відсутністю

Писар

• Очолював канцелярію

• Складав і підписував документи

Осавул

• Організовував охорону Січі

• Підтримував дисципліну й порядок у війську

Обозний, пушкар

• Очолювали артилерію

• Керували побудовою табору в поході

• Займалися обліком і комплектуванням війська

Образ запорозького козака став символом захисника Батьківщини. Козацтво захищало українські землі від руйнівних набігів турецько-татарських загарбників, повернуло до життя спустошені татарськими ордами південноукраїнські землі. Запорозькі козаки піднялися у військовій справі до рівня кращих європейських армій XVII—XVIII ст. Козаки удосконалили сторожову та розвідувальну службу. Запорозька Січ (Кіш) мала цілу низку ключових ознак державності у вигляді демократичної республіки. Вона залишила помітний слід у процесі створення української держави.

Уряд Речі Посполитої прагнув поставити козаків під свій контроль і використовувати їхнє військо для захисту власних володінь від татар і турків, для протистояння з іншими державами (Московським царством). Із цією метою 1572 р. польський король прийняв на військову службу 300 козаків. Їх було внесено до спеціального списку — реєстру, тому вони отримали назву реєстрових козаків. У подальшому чисельність реєстру змінювалася, наприкінці XVI ст. він складав три тисячі. Реєстрові козаки користувалися привілеями: отримували за службу гроші, землі, звільнялися від податків і повинностей, мали самоуправління. Вони також повинні були контролювати нереєстрових козаків, придушувати антипольські повстання.

21. Періодизація історії Запорізького козацтва та її характеристика в книзі Д.Яворницького “Історія Запорозьких козаків” (т.2.).

Д. Яворницькому належить пріоритет у створенні комплексного дослідження з історії запорозького козацтва. У працях ученого, передусім “ Історії запорозьких козаків ”, здобули висвітлення різні аспекти історії запорозького козацтва: політичні та воєнні події, економічне життя, побут, торгівля, стосунки із зовнішнім світом, культура та духовний світ запорожців, природне середовище, в якому існувало козацтво . Окремі розвідки дослідник присвятив своїм улюбленим героям П. Конашевичу-Сагайдачному, І. Сірку, П. Калнишевському, О. Гладкому.

У томі висвтлюється історія запорозького козацтва від його виникнення в кінці XV ст. до 1686 р. Описуються походження козаків, їхня боротьба проти грабіжницьких навал на Україну орд кримських та турецьких феодалів, сухопутні походи запорожців у Крим та морські - в Туреччину. Значну увагу приділено дослідженню участі запорожців в народних повстаннях проти шляхетської Польщі, визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького 1648-1654 рр.

Переодизує та характеризує Запорізьке козацтво у томі другому Д Яворницький так:

Історія запорозьких козаків.

Том 2 РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Походження козаків. - Козаки татарські; козаки південноруські; козаки низові або запорізькі. - Причини появи південноруського козацтва. - Початок відділення запорізьких козаків від українських. - Шість періодів історичного життя запорізьких козаків. - Змішування запорізьких козаків з українськими у Москві й чітке розрізнення їх самих від гетьманських козаків. - Перші вожді, що об'єднували козаків для спільної мети. - Князь Дмитро Вишневецький, його похід на Низ Дніпра, перша спроба заснування Січі на острові Хортиці, служба російському цареві, польському королю, похід у Молдавію і трагічна загибель у Царгороді.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ Перебування козаків на Низу після Дмитра Вишневецького. - Козацькі ватажки: Бирута Мадський, Карпо, Андруш, Лесун, Білоус і Лях. - Напади козаків на проїжджих турецько-татарських купців і російсько-татарських гінців. - Політична унія 1569 року Литви й Польщі і становище козацького стану в новій державі. - Заходи польсько-литовського уряду проти козаків і призначення над ними урядового «старшого» Яна Бадовського. - Походи Сверчовського в Молдавію на допомогу господареві Івоні проти турків і дії низових козаків. - Кошові отамани низових козаків Хома Покотило і Самійло Кішка. - Гетьман Богдан Ружинський та його походи у кримські володіння й до берегів Малої Азії; Взяття ним міста Трапезонта й загибель при підриванні фортеці Аслам. - Походи Івана Підкови з козаками в Молдавію. - Успіх Підкови і його загибель. - Наступник Підкови Олександр і дії низових козаків. - Заходи Стефана Баторія проти козаків.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ Батьківщина Самійла Зборовського. - Роль Зборовських при обранні королів Генріха й Баторія на польський престол. - Злочин Самійла Зборовського, баніція і задуми щодо прославлення свого імені й геройські подвиги. - Похід Зборовського по Дніпру й побачення з козаками. - Плани про похід у Молдавію. - Спілкування з кримськими послами й думка про похід на Персію спільно з турками й татарами. - Відмова Зборовському низових козаків. - Посольство Зборовського до молдавського господаря і рух його по Дніпру для промислів. - Сутичка низових козаків з татарами й турками. - Марне чекання на пробитому шляху звісток від молдавського господаря. - Труднощі Зборовського у степу, повернення на батьківщину і страта за наказом короля Стефана Баторія.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ Напад козаків на кримські володіння. - Скарги кримського хана на козаків королеві Стефану Баторію. - Посольство Баторія до низових козаків (шляхтич Глубоцький) і розправа козаків з королівським посланцем. - Похід козаків з отаманом Оришовським на кримські улуси та мирні пропозиції хану Іслам-Гірею. - Здобуття козаками фортеці Очаків і пограбування узбережжя Криму. - Дії наступника Іслам-Гірея, Кази-Гірея, проти козаків. - Політика московського уряду щодо запорожців, розгром козаками турецьких міст Козлова, Акермана й Азова і погоня турків за козаками. - Радість у Москві з приводу успіхів козаків на Чорному морі. - Скарги султана польському королеві на козаків і заходи Сигізмунда III для їх приборкання.

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ Перше повстання козаків проти поляків під керівництвом Косинського. - Бойові сили козаків і основний контингент повсталих. - Перші відомості про життя і дії Криштофа Косинського. - Перебування його в Запорізькій Січі, повернення на Україну і рух на Волинь і Поділля. - Безсилля короля Сигізмунда III супроти козаків. - Невдалі дії проти козаків князя Острозького і його поразка від Косинського. - Постанова короля і Сейму щодо козаків. - Дії проти козаків князів Острозьких і князя Олександра Вишневецького. - Поразка Косинського під П'яткою і його присяга на вірність Речі Посполитій. - Невиконання присяги Косинським і новий рух козаків проти поляків. - Збір Косинського і козаків у місті Черкасах і раптова смерть Косинського. - Значення першого виступу козаків проти Польщі.

РОЗДІЛ ШОСТИЙ Ідея вигнання турків з Європи. - Зносини австрійських імператорів з Москвою з цього приводу через посла Воркочу. - Відомості, зібрані воркочею у Москві про запорізьких козаків. - Відрядження і приїзд у Запорізьку Січ німецького посла Еріха Лясоти. - Приїзд папського посла патера Комулео. - Пропозиції запорожцям Імператора і Папи. - Згода й пізніша відмова запорожців від участі у війні Імператора проти турків. - Умови, висунуті запорожцями цісарському послові, і відрядження до Імператора власних послів. - Ухиляння молдавського господаря від союзу із запорожцями, клопотання з цього приводу й успіх папського посла патера Комулео.

РОЗДІЛ СЬОМИЙ Запровадження церковної унії на Україні та насильства з цього приводу католиків над православними. - Козацьке повстання під проводом Лободи й Наливайка. - Біографічні дані про Лободу й Наливайка. - Кривда Калиновського Наливайкові-батьку і виступ на Україну Наливайка-сина. - Його пригоди на Волині й у Білорусії. - Виступ із Січі Лободи. - Гетьман Саула. - Дії Жолкевського проти козаків. - Сутичка козаків під Білою Церквою. - Загибель Саська, контузія Саули й обрання Лободи гетьманом козаків. - Просування козаків до Києва. - Запорізька флотилія під керівництвом отамана Підвисоцького. - Відступ козаків до Переяслава й Лубен. - Жорстока битва під Солоницею. - Видача Наливайка. - Умови, запропоновані козакам Жолкевським. - Страта Наливайка і постанови польського уряду про низових козаків.

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ Наступник Лободи і Кремпського Христофор Нечковський і його ставлення до поляків і низових козаків. - Заміна Нечковського Тихоном Байбузою. - Відданість Байбузи польському урядові; повстання проти нього низових козаків і обрання ними старшого козака Полоуса. - Дії Полоуса проти Байбузи та його осавула Семена Скалозуба. - Утворення в Запоріжжі двох партій і ворожнеча між ними. - Призначення старшим Семена Скалозуба і його загибель на морі. - Наступник Скалозуба Самійло Кішка. - Походи Кішки з запорожцями в Молдавію і Лівонію. - Смерть Кішки та його наступник Гаврило Крутневич. - Наступник Крутневича Іван Куцкович. - Поведінка козаків у Інфлянтській землі, взяття ними міста Вітебська і відхід Куцковича з війська. - Дії козаків у Криму й на Чорному морі 1601-1607 рр. - Скарги Туреччини на козаків польському королеві. - Сутичка запорожців з татарами біля Корсуня і наказ гетьмана Григорія Івановича.

РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ Участь запорізьких козаків у поході Лжедмитрія І. - Невдала битва Дмитрія і козаків біля Добриничів на річці Севі. - Участь запорожців у справі Лжепетра і Лжедмитрія II. - Поразка Шуйського і Голицина та начальника німецького загону Ламсдорфа від поляків і запорожців. - Загальна чисельність запорізьких і українських козаків під Тушином. - Дії козаків під Устюжною. - Дії Наливайка у Владимирському повіті. - Просування Кернозицького з козаками до Новгорода, відступ до Старої Русси і Твері. - Дії Олевченка з козаками під Смоленськом. - Участь козаків у здобутті Стародуба, Почепа, Чернігова, Новгород-Сіверська, Мосальська та Білої. - Захист козаками православної віри на Півдні; повернення їх на Північ і рух до Пронська, Зарайська, у верхньоволзькі й заволзькі міста; Облога Вологди. - Сидіння запорожців у Кремлі. - Зносини царя Михайла Федоровича з турецьким султаном щодо запорожців. - Рух у московські володіння гетьмана Сагайдачного і його дії під Калугою і Білою.