5.8.4 Відеомультиплексори

Основне призначення відеомультиплексорів (рис 5.15) – організація відеозапису з мінімальними втратами сигналів від декількох відеокамер на один охоронний відеомагнітофон. Досягається це тим, що відеомультиплексор формує на своєму виході мультиплексований відеосигнал, що одержується перемиканням відеокамер з частотою полів (якщо підключити відеомонітор до цього виходу відеомультиплексора, на екрані побачимо миготливі зображення від підключених відеокамер).

Рисунок 5.15 – Відеомультиплексор

Отже, на відеомагнітофон з відеомультиплексора надходять з частотою полів відеосигнали (рис 5.16), що відповідають повноекранному відображенню – у цьому полягає основна перевага відеомультиплексорів перед роздільниками екрана (у яких відеосигнал відповідає квадровому відображенню, тобто в 4 рази меншому числу пікселів на канал). Зрозуміло, що чим більше входів у відеомультиплексора, тим більше часу між звертаннями до кожної відеокамери, а виходить, тим сильніше виявляється "строб-ефект". Наприклад, якщо підключено 16 відеокамер, то час між звертаннями до кожного каналу дорівнює 0,3 сек, що близько до того, коли рухоме зображення сприймається як суцільне.

Рисунок 5.16 – Частота проходження полів

Варто врахувати, що реально у відеомультиплексорах час комутації істотно більший зазначеного. Причиною цього є те, що відеосигнали можуть приходити несинхронізованими, і для того щоб уникнути перекручувань у більшості відеомультиплексорів, додається пауза у два–три поля (на гарантоване завершення попереднього поля) – звідси помітна переривчастість зображень, що рухаються, на екрані (так званий "строб-ефект" (рис 5.17)).

Рисунок 5.17 – Виникнення строб-ефекту

Дана проблема вирішена у відеомультиплексорах, що використовують функцію PVP (Parallel Video Processing) – паралельне використання двох відео- процесорів (рис 5.18), що по черзі підключаються до парних і непарних входів приладу. Завдяки цьому звертання до кожного каналу відбувається дійсно на частоті полів, а виходить, і запис здійснюється з меншою втратою інформації.

Рисунок 5.17 – Паралельне використання двох відеопроцесорів

При заданому числі відеовходів, що комутуються, підвищення інформативності окремих каналів може досягатися тільки за рахунок зменшення інформативності каналів, що залишилися, інакше кажучи, перерозподілом потоків відеоінформації. Тобто, для прискорення відновлення інформації порядок комутації каналів може змінюватися (при спрацьовуванні зовнішнього датчика тривоги або вбудованого детектора руху); у цьому випадку можливі режими:

• пріоритетний (рис 5.19)(перемикання каналів відбувається не по черзі – до каналу з тривогою звернення іде частіше, щораз після звертання до чергового каналу);

Рисунок 5.19 – Пріоритетний режим

– ексклюзивний (рис 5.20) (відображаються тільки канали з тривогою).

Рисунок 5.20 – Ексклюзивний режим

Більше того, деякі відеомультиплексори заздалегідь вказують порядок перемикання каналів, причому може бути кілька звертань до пріоритетних відеокамер протягом циклу незалежно від наявності режиму тривоги. Крім відеозапису відеомультиплексори використовуються для одночасного відображення сигналів від декількох відеокамер, але істотно перевершують щодо цього роздільників екрана як за кількістю одночасно відображуваних відеокамер, так і за формою їх подання. За функціональними можливостями відеомультиплексори поділяються на три типи:

– симплексні – дозволяють відображати мультисценове зображення в певний момент тільки в одному режимі, наприклад, при спостереженні (запис у цей час не здійснюється);

– дуплексні (забезпечують відеозапис на одному відеомагнітофоні з одночасним відеоспостереженням у мультисценовому режимі або переглядом записаного з іншого відеомагнітофона на додатковому відеомоніторі);

– триплексні (на екрані відеомонітора одночасно можуть відображатися мультисценові зображення, які спостерігаються й відтворюються з відеомагнітофона).

Відеомультиплексори випускаються на 4, 8, 9, 10 і 16 входів; крім того, деякі виробники випускають відеомультиплексори, що поєднують у собі функції матричного відеокомутатора, що наростили до 32 входів (5 виходів). Відеомультиплексори можуть мати два виходи на відеомонітор: аналоговий і цифровий. За наявності у відеосистемі декількох відеомультиплексорів вони можуть керуватися від однієї клавіатури через інтерфейс RS–485.

Відеомультиплексори можуть бути кольоровими або чорно-білими. Вони характеризуються такими параметрами:

– формат мультисценового відображення (наприклад, 2 х 2, 3 х 3, 4 х 4, кадр у кадрі та ін.);

– кількість пікселів (720 х 576 краще, ніж 512 х 512) ;

– кількість градацій яскравості (наприклад, 256 – чим більше, тим природніше зображення);

– частота відновлення (50 Гц краще, ніж 25 Гц – менший строб-ефект);

– частота вибірок (16 Мгц краще, ніж 13,5 Мгц – при цифровій обробці зберігаються дрібні деталі);

– електронне збільшення;

– запам'ятовування останнього (перед зниканням) зображення;

– стоп-кадр;

– можливість послідовного автоматичного перемикання;

– тривога при зниканні відеосигналу;

– вихід контактів реле (спрацьовування від вбудованого детектора руху);

– вбудований текстовий генератор;

– блокування доступу;

–дистанційне керування від клавіатур декількома відеомультиплексорами, а також поворотними пристроями;

– дистанційне програмування (у тому числі й за модемом);

– заборона на виведення сигналу від однієї з відеокамер на екран (наприклад, для конфіденційного запису дій охорони).

Відзначимо, що відеомультиплексори, як правило, мають так званий наскрізний відеопрохід (або відеопетлю), тобто пристрій узгодження коаксіального кабелю з кінцевим резистором 75 Ом, що відключається:

– механічно вручну;

• механічно автоматично (при підключенні байонетного роз’єму);

• програмно.

Це гарантує відсутність перекручувань, викликаних непогодженістю кабелів.