- •3. Методи
- •5.Функції та джерела
- •25. Політико-правові погляди римських стоїків (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій)
- •30. Теократична теорія Іоанна Златогуста.
- •31. Політико-правові погляди Августина Блаженного.
- •48. Вчення Томаса Гоббса про державу і право.
- •49. Учення Джона Локка про державу та право
- •52. Вчення Жан-Жака Руссо про причини виникнення держави. Народний суверенітет ж.-ж. Руссо."Листи з гори"
- •98. Політико-правові погляди я.Козельського.
- •77 Політико-правові погляди ідеологів соціалізму (Сен-Сімон, Фурьє, Оуен).
- •81. Проблеми держави і права в соціології Герберта Спенсера
- •83. Політико-правова ідеологія анархізму (п.Прудон, м.Штірнер, м.Бакунін)
- •99. Суспільно-політичні погляди Тараса Шевченка
- •100. Політико-правова програма м.Драгоманова.
- •66 Політико-правова теорія г.Фіхте
- •91. Вчення про право і державу г.Шершеневича.
- •73. Погляди Ог’юста Конта на державу та право.
- •84. Неокантіанська концепція права р.Штаммлер.
- •102. Політичні і правові погляди л.Українки
- •69. Французький лібералізм. Б.Констан про громадянську і особисту свободу.
- •89. Позитивістський нормативізм г.Кельзена.
- •92. Неокантівська теорія права б.Кістяківського.
- •2. Періодизація етапів розвитку вчень про державу і право
- •6.Політико-правова доктрина Стародавнього Єгипту
- •14.Вчення Гомера про державу і право
- •15.Вчення Гесіода про державу і право
- •16.Вчення про державу і право Піфагора
- •29.Державно-правове вчення ранього християнства
- •32.Теократична теорія Іоанна Солсберійського
- •33.Вчення про державу і право Данте Аліг’єрі
- •37.Політико-правові погляди Аль-Фарабі
- •38.Вчення про державу і право Ібн Хальдуна
- •43. Політичні і правові ідеї реформації (т.Мюнцер, ж.Кальвін).
- •56.Вчення про договірне походження держави та природнє право Пуфендорфа
- •57.Головні ідеї Хр. Томазія та Дж. Віко
- •58.Політико-правові погляди Франкліна
- •62.Вчення Медісона про представницьке правління
- •63.Політико-правові ідеї Адамса
- •64.Правові погляди Маршала
- •72.Вчення Мілля про свободу особи та представницьке правління
- •75.Вчення Токвілля про демократичну державу
- •94.Аналітична юриспруденція Харта
- •95.Теорія еліт Парето та Моска
- •103. Політико-правове вчення Винниченка
2. Періодизація етапів розвитку вчень про державу і право
періодизація історії вчень про державу і право. При цьому можуть засто-совуватися різні підходи, критерії. Так, на підставі формаційного підходу до типології держав (опрацьованого К. Марксом) послідовно розглядаються державно-правові ідеї рабовласницького, феодального, буржуазного, соціалістичного ладу. Альтернативою формаційного підходу до періодизації історії вчень про державу і право є методологія цивілізаційного підходу (А. Тойнбі, О. Шпенглер, М. Я. Данилевський, Л. М. Гумільов, Ф. Бродель та ін.), за яким головною структурною одиницею процесу розвитку суспільства (і відповідно державно-правової думки) є цивілізація — суспільна система, пов’язана спільними цінностями, такими як культура, релігія, економічна, політична й соціальна організація та ін. Цей підхід відводить пріоритетну роль в історичному процесі людському духовному та інтелектуальному факторам, що є цінним для історії вчень оскільки узгоджується з її предметом. На під ставі цивілізаційного підходу до типології держав історією вчень про державу і право розглядаються державно-правові ідеї східної та європейської цивілізацій, східна та західна традиції права.
6.Політико-правова доктрина Стародавнього Єгипту
Вчення про державу і право в Стародавньому Єгипті невіддільне від міфології. Саме міфах той час був універсальним засобом пояснення досягнутого рівня пізнання. Пояснити незрозумілі явища дійсності в цю епоху можна було лише посилаючись на стійкий космічний порядок який поширювався і на суспільні відносини. В міфах поряд з іншими питаннями висвітлювались і питання державного ладу, прав та свобод ідей і їхні обов’язки. В Єгипті був поширений міф за яким божества не тільки уособлювали найвищу владу над людьми але й брали участь встановленні земного порядку та встановленні багатьох проблем. Прикладом є пам’ятки: «Повчання Птахотепа», «Книга мертвих» ,в них говориться про божествене походження влади та законів їх відповідність небесним настановам, рекомендується дотримуватись встановлених Богом правил поведінки. Верховний правитель і головний суддя, він впливає на процеси що відбуваються в суспільстві. Загалом у країнах у стародавні часи вчення про державу та право залишилось незавершеним, а деякі його питання хоча і були певним чином висвітлені повязувалися з міфологічним виникненням світу.
Важливі положення староіндійського вчення про державу та право містяться в трактаті" Артхашастра" ("наука політики", "наука про державний лад") (IV—ІП ст. до Р. X.), автором якого вважається Каутілья. Зміст цього трактату багатоаспектний - від характеристики основних філософських шкіл до практичних рекомендацій правителеві та варнам щодо буденного, сімейного, групового, міжстанового спілкування. Трактат називає сім найважливіших елементів держави: територія, правитель, міністри, столиця, казна, військо, союзники. Утворення держави та формування її політичної організації пояснюється занепадом моральності в суспільстві. Особливе місце в трактаті відведено правилам і принципам діяльності певних установ влади й управлінню державою. Одним з найважливіших принципів управління називається "артха" - користь. Вона в трактаті є визначальною основою і провідним принципом усіх політичних дій, суспільного порядку, судочинства, правил поведінки й обов'язку державних чиновників та ін. Виділення корисності як самостійного принципу було значним кроком у формуванні світської доктрини держави та права. З огляду на все це, дослідники іноді називають автора трактату індійським Макіавеллі.
Государ в "Артхашастрі" хоч і підлеглий жерцям, але має високе походження, він вирізняється розумом, справедливістю, хоробрістю, красномовністю, правдивістю, щедрістю, сильною волею, відсутністю серед свого оточення негідних осіб.
